Павленко Олег Анатолійович

Оле́г Анато́лійович Павле́нко (нар. 28 червня 1971(19710628), м. Потсдам, Східна Німеччина — пом.14 червня 2014, м. Луганськ, Україна) — український військовий льотчик, гвардії старший лейтенант Повітряних Сил Збройних Сил України.

Павленко Олег Анатолійович
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	28 червня 1971(1971-06-28) Потсдам, Східна Німеччина
Смерть	14 червня 2014(2014-06-14) (42 роки) Луганськ (аеропорт), Україна (загинув у збитому терористами літаку)
Національність	білорус
Alma Mater	Калінінградське ВАТУ
Військова служба
Роки служби	1991—1995, 2011—2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Рід військ	Військово-транспортна авіація
Формування	25 БрТрА
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Збиття Іл-76 у Луганську
Нагороди та відзнаки
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту» Медаль «15 років сумлінної служби» (Міністерство оборони України)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Павленко.

Зовнішні відеофайли
	Д/ф "49" на YouTube // UA: Перший, 17 травня 2017

Життєпис

Олег Павленко народився у німецькому місті Потсдам (на той час НДР) в родині військовослужбовця. 1988 року закінчив середню школу. 1991 року закінчив Калінінградське військове авіаційно-технічне училище.

З серпня 1991 служив в авіаційній частині А3840 у м. Мелітополь:
08.1991—03.1994 — старший технік групи обслуговування (прицільно-навігаційних комплексів) військово-транспортного авіаційного полку.
03.1994—11.1994 — старший технік групи обслуговування військово-транспортного авіаційного полку.
11.1994—10.1995 — старший технік групи обслуговування (радіотехнічного обладнання) військово-транспортного авіаційного полку.

У жовтні 1995 був звільнений в запас «за скороченням штату». В березні 2011 повернувся на службу в 25-ту мелітопольську авіабригаду на посаду техніка обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї.

З 16 жовтня 2013 рок — старший технік обслуги обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби авіаційної ескадрильї 25-ї бригади транспортної авіації Повітряних Сил ЗС України, в/ч А3840, м. Мелітополь. Класна кваліфікація «3 клас».

З початком російської збройної агресії проти України з березня 2014 року літав в Луганський та Донецький аеропорти, — член екіпажу військово-транспортного літака Іл-76 МД, відповідав за систему зв'язку.

Обставини загибелі

14 червня 2014 екіпаж військово-транспортного літака Іл-76 МД (бортовий номер 76777) Повітряних Сил ЗС України, під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, виконував бойовий політ в Луганський аеропорт. На борту літака перебували 9 членів екіпажу та 40 військовослужбовців дніпропетровської 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, які летіли на ротацію. На борту також були військова техніка, спорядження та продовольство.

Близько 01:00, під час заходу на посадку (аеродром міста Луганськ), на висоті 700 метрів, борт 76777 був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули.

У той день до Луганського аеропорту вилетіли три літаки Іл-76 МД. Перший літак (бортовий номер 76683) під командуванням полковника Дмитра Мимрикова сів о 0:40. За 10 хвилин збили другий літак (бортовий номер 76777). Третій отримав наказ повертатися.

	Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».
— Полковник Дмитро Мимриков.

Пройшло 42 доби перш ніж льотчиків поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації. 25 липня з дев'ятьма членами екіпажу літака Іл-76 прощались у Мелітополі, їх поховали разом в одній могилі на Новому кладовищі міста.

Вдома у Мелітополі залишилася дружина та 15-річна донька.

Нагороди

• Орден Богдана Хмельницького III ст. (20 червня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу.
• Нагрудний знак «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
• Відзнака Міністерства оборони України — медаль «15 років сумлінної служби».

Вшанування пам'яті

12 червня 2015 року в Мелітополі, на території військової частини А3840, було відкрито меморіал екіпажу літака Іл-76МД (бортовий номер 76777), який загинув 14 червня 2014 року в аеропорту міста Луганськ.

Див. також

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 14 червня 2014. Процитовано 1 серпня 2017.
2. . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
4. . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
5. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
6. . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
7. . Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.

Джерела

• Павленко Олег Анатолійович [ 23 червня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Павленко Олег Анатолійович [ 1 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Український меморіал.
• Вічна пам'ять Героям! [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.] // Сайт Мелітопольської міської ради.
• Льотчики збитого Іл-76 вірили, що три сімки в бортовому номері — на щастя [ 31 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.) // «Факти», 20 червня 2014.
• Життя за Україну: нехай гинуть наші вороги! Архів з оригіналу // «Запорізька правда», 4 вересня 2014.
• // «Вечірній Кам'янець» за матеріалами «Вчасно» [ 2 серпня 2017 у Wayback Machine.], 14 червня 2017.