Ортогональність (хімія)

Ортогональність (англ. orthogonality)

1. В обчислювальній хімії — перпендикулярність векторів.
2. У квантовій хімії — властивість орбіталей А та В з власними функціями ψ_А та ψ_В, для яких виконується рівняння

   ${\displaystyle \int \limits _{-\infty }^{\infty }\psi _{A}\psi _{B}d\tau =0}$,

   де ${\displaystyle \tau }$ — узагальнені координати, а інтегрування здійснюється при їх зміні від ${\displaystyle -\infty }$ до ${\displaystyle +\infty }$.

   Такі орбіталі не перетинаються у просторі. Термін використовується для опису р-орбіталей та π-зв'язків, які лежать у взаємно перпендикулярних площинах, пр., в алкінах, нітрилах, аленах.

3. У комбінаторній хімії:

   а) здатність захисної групи або лінкера бути усуненими, модифікованими або розщепленими без порушення інших;

   б) спосіб створення пулів, коли бібліотечні члени вводяться в більше, ніж один пул і змішуються з різними наборами інших членів у кожному пулі, знайдений при цьому хіт перебуватиме в двох або більше активних пулах, що мають лиш один спільний член.

Література

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. —