Оператор (генетика)

Оператор або операторна послідовність — регуляторна послідовність ДНК прокаріот, що є місцем зв'язування транскрипційних факторів. Регуляторні білки, приєднані до оперона, можуть по-різному впливати на транскрипцію: перешкоджати зв'язуванню РНК-полімерази із промотором, або, навпаки, сприяти такій взаємодії.

Тетрамер lac-репресора, зв'язаний із двома операторними ділянками. Така взаємодія викликає формування петлі у структурі ДНК

Кожна операторна ділянка має унікальну послідовність нуклеотидів, яка може розпізнаватись регуляторними білками. Останні мають спеціальні , здатні взаємодіяти із специфічним для кожної послідовності набором атомів, що експонуються у великий жолобок ДНК. Транскрипційні фактори часто мають дві ДНК-зв'язуючі ділянки або функціонують у димерній формі, через це оператори зазвичай мають паліндромні послідовності, як наприклад оперонів P_R та P_RMфага лямбда:

T A T C A C C G C C G G T G A T A | | | | | | | | | | | | | | | | | A T A G T G G C G G C C A C T A T 

Прикладами найкраще вивчених операторів можуть бути:

• Три оператори кишкової палички o₁ або o_m (положення +11), o₂ (+412) і o₃ або o_a (-82) — місця зв'язування білка . Цей білок функціонує у формі тетрамера, тому може зв'язуватись з двома операторами водночас, що викликає утворення петель в ДНК.
• Оператор  — місце зв'язування ;
• Оператори правого і лівого ранніх оперонів фага лямбда, які є місцям зв'язування лямбда-репресора та білка .

Джерела

1. Tamarin RH (2001). Principles of Genetics (вид. 7th). Mcgraw-Hill. ISBN .
2. Alberts B, Johnson A, Lewis J, Raff M, Roberts K, Walter P (2007). Molecular Biology of the Cell (вид. 5th). Garland Science. ISBN .
3. Пташне М (1988). Переключение генов. Регуляция генной активности и фаг λ. Мир. ISBN .