Олав Лісоруб давньоскан Ólafr trételgja напівлегендарний конунг Вермланду з роду Інґлінґів родоначальник його норвезької

Батьком був Інґ'яльд Анундсон, а матір'ю була Ґаутільда Альґаутсдоттір, донька Альґаута Ґаутрексона, конунга Йоталанду, онука Олава Гострозорого по материнській лінії, правителя Нерке. Вона відправила Олава на виховання до Бове в Вестерйотланд, де він виріс разом зі своїм прийомним братом Саксом, сином Бові, на прізвисько Грабіжник. В той час була загальноприйнятою традиція відправляти дітей на виховання третім особам, з родини або відомим і шанованим людям.

Коли Олав почув про смерть свого батька, він зібрав людей, які бажали піти за ним, і вирішив піти до своїх родичів у Нерке: після звірств його батька свеї почали вороже ставитися до Інґлінґів.

Їм не можна було залишатися в Нерке, коли шведи дізналися про те. Їм довелося йти на захід через непролазні гірські ліси до озера Венерн і гирла річки Кларельвен (де зараз розташований Карлстад). Тут вони поселилися і стали розчищати від лісів землю. Незабаром вони створили цілу провінцію під назвою Вермланд, де могли добре заробляти.

Коли свеї дізналися, що Олав розчищає землю, вони почали збиткуватися з нього і назвали його Лісорубом, вважаючи його становище ганебним. Олав одружився з жінкою на ім'я Сольвейґ, яка була дочкою Гальвдана Ґултанда з ^[en]. Вони мали двох синів, Інґ'яльда Олавсона та Гальдана Білу Кістку, які виховувалися в Солеярі в будинку їх дядька Сельве.

Тим часом Вермланд процвітав. Але це обернулося лихом для Олава: багато людей дізналися про багатство землі і захотіли оселитися там, викликавши перенаселення. Згодом почався голод, в чому звинуватили конунга, бо у свеїв саме правитель вважався відповідальним за процвітання і занепад. Вони, згідно з Сноррі, вирушили проти конунга, і, оточивши його будинок, спалили його. Вони оголосили Олава жертвою Одіну і роздягли, щоб мати добрий рік.

Сноррі приводить рядки про це (в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, оригінал у виносках):

Og ved vaagen
Olavs lig
ilden slugte,
og glo-fulde
Fornjots søn
Klæderne sved
af Svea-kongen.
Fra Upsaler
drog den ætling
af Lovdes æt
for længe siden.

Проте, ця ж частина містить цікавий епізод. В кінці Сноррі пише, що головний з повсталих свеїв з'ясував, що не конунг був причиною бід, а перенаселення. Ватага несподівано прибуває до Солеяру, де виховувався Гальвдан Біла Кістка, щоб полонити його і поставити своїм правителем. Новоспечений конунг після цього підкоряє Солеяр і Раумарікі.

Historia Norwegiæ

Коротка «Історія Норвегії» містить цікаву, дуже коротку, і водночас дуже суперечливу відомість:

Ejus filius Olavus cognomento tretelgia diu et pacifice functus regno plenus dierum obiit in Swethia.

Олав Лісоруб там називається королем Швеції, причому наводиться його прізвисько без жодного пояснення.

Примітки

Ідар Лінд, Давньоскандинавська мітологія від А до Я
«Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 42
«Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 43
Ok við vág — hinns viðjar… — hræ Áleifs — ǫlgylðir svalg, — ok glóðfjalgr — gǫrvar leysti — sonr Fornjóts — af Svía jǫfri. — Sá áttkonr — frá Upsǫlum — Lofða kyns — fyr lǫngu hvarf.
Ґустав Шторм (редактор): Monumenta historica Norwegiæ: Latinske kildeskrifter til Norges historie i middelalderen, Monumenta Historica Norwegiae, Крістіанія (1880), ст. 102.
Його син, Олав, відомий як Лісоруб, тривало і мирно правив у Швеції і помер на схилі літ.

Посилання

(норв.) «Сага про Інґлінґів» в перекладі Ґустава Шторма
(давньоісл.) «Сага про Інґлінґів» мовою оригіналу

[1] Ідар Лінд, Давньоскандинавська мітологія від А до Я

[XLII-2] «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 42

[XLIII-3] «Сага про Інґлінґів» в перекладі норвезькою Ґустава Шторма, частина 43

[4] Ok við vág — hinns viðjar… — hræ Áleifs — ǫlgylðir svalg, — ok glóðfjalgr — gǫrvar leysti — sonr Fornjóts — af Svía jǫfri. — Sá áttkonr — frá Upsǫlum — Lofða kyns — fyr lǫngu hvarf.

[5] Ґустав Шторм (редактор): Monumenta historica Norwegiæ: Latinske kildeskrifter til Norges historie i middelalderen, Monumenta Historica Norwegiae, Крістіанія (1880), ст. 102.

[6] Його син, Олав, відомий як Лісоруб, тривало і мирно правив у Швеції і помер на схилі літ.