Нехама Ліфшиц

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ліфшиц.

Нехама Юделівна Ліфшиц (до репатріації з СРСР до Ізраїлю — Ліфшицайте; 7 жовтня 1927(19271007) — 20 квітня 2017) — литовська радянська та ізраїльська естрадна співачка єврейського походження, виконавиця пісень їдишем.

Нехама Ліфшиц
Основна інформація
Дата народження	7 жовтня 1927(1927-10-07)
Місце народження	Каунас, Литва
Дата смерті	21 квітня 2017(2017-04-21) (89 років)
Місце смерті	Тель-Авів-Яфо, Ізраїль
Громадянство	Литва, СРСР і Ізраїль
Професії	співачка
Освіта	Литовська академія музики та театру
Співацький голос	сопрано
Інструменти	вокал^[d]
Жанри	єврейська музика
Нагороди	^d
Файли у Вікісховищі

Життєпис

Закінчила івритську школу, якою керував її батько (1900–1980 рр.) в 1921—1928 роках. Після того Нехама Юделівна Ліфшиц стала лікаркою.

У роки Другої світової війни сім'я жила в Узбекистані, після чого повернулася в Каунас.

Закінчила Литовську академію музики та театру (1946—1951 рр.). З 1956 року однією з перших в Радянському союзі після гонінь 1949–1952 років на єврейську культуру стала виступати з концертами. Її репертуар містив багато народних пісень їдишем, а також твори таких авторів, як , Марк Варшавський, , Зеліг (Зелік) Бердічевер, Мордехай Гебертіг, Михайло Гнесін, Олександр Крейн, Моїсей Вайнберг, Лейб Пульвер. Для неї писали пісні , Я. Розенфельд, Ривка Боярська (1893—1967 рр.), Самуіл Сендерей (1905-1967 рр.), Генріх Брук (1905-1990 рр.), Лейб Бірнов (1908-1999 рр.), Володимир Шаїнський (1925—2017 рр.), Лев Коган та інші.

Головні думки та настрій пісень Ліфшиц трактувала як основний емоційно-ідейний образ. Під час концерті виконувала композиції, у яких розповідала про своєрідну панораму єврейського життя від давніх часів до сучасності. Долаючи перепони репертуарних і концертних закладів, Ліфшиц змогла перетворити свої турне по багатьох містах Радянського Союзу в засіб пропаганди єврейської культури й пробудження національної самосвідомості.

Ліфшиц у 1958 році була нагороджена за артистизм і вокальну майстерність премією першого ступеню на Всесоюзному конкурсі майстрів радянської естради й отримала дозвіл на проведення закордонних гастролів (Франція, Бельгія, Австрія). Дві платівки (1960–1961 рр.) із записом її пісень багаторазово тиражувалися.

У 1969 році Ліфшиц репатріювалася з сім'єю в Ізраїль. Того ж року було випущено дві платівки із записами її виступів у різних містах і поселеннях, на радіо та телебаченні. Великий успіх мали в 1969–1972 роках її гастрольні концерти в Бельгії, Англії, Канаді, США, Бразилії, Венесуелі, Мексиці, Австралії.

З 1976 року Ліфшиц (не припиняючи концертної діяльності) почала завідувати історичним архівом музичної бібліотеки при Тель-Авівському муніципалітеті. Закінчила бібліотечні курси в університеті Бар-Ілан. У 2006 році була обрана головою Всесвітньої ради з мови їдиш і єврейської культури.

У Нехами Ліфшиц є донька Роза Бен-Цві-Литаї, онук Дакар, онучка Далія, правнук Гай та правнучки Ела, Леа і Ше́лі.

Похована на цвинтарі міста Холон.

Посилання

• Ліфшиц Нехама. Електронна єврейська енциклопедія (російською) . Процитовано 15 червня 2017.
• . Архів оригіналу за 7 жовтня 2017. Процитовано 15 червня 2017.