Національний з'їзд Демократичної партії 1832 року

Національний з'їзд Демократичної партії 1832 року проходив з 21 по 23 травня 1832 року в Балтиморі, штат Меріленд. На першому з'їзді щодо висунення кандидатів у президенти, який коли-небудь проводила Демократична партія, чинний президент Ендрю Джексон був висунутий на другий термін, тоді як колишній держсекретар Мартін Ван Бюрен був висунутий на пост віце-президента.

Національний з'їзд Демократичної партії 1832 року
Країна	США
Дата й час	1832

Антимасонська партія та Національна республіканська партія провели перші з'їзди з висунення кандидатів у президенти в 1831 році, а «Кухонний кабінет» Джексона допоміг організувати з'їзд Демократичної партії в 1832 році.

Оскільки лідери партії припускали, що Джексона буде висунуто президентом, головною метою з'їзду було знайти нового напарника: віце-президент Джон К. Калхун посварився з Джексоном після справи Петтікоут і Кризи анулювання, а згодом подав у відставку з посади, щоб зайняти місце в Сенаті.

З'їзд, який проходив під головуванням губернатора Роберта Лукаса, прийняв делегатів з усіх штатів, крім Міссурі; Джексон одноголосно виграв висунення в президенти.

Завдяки сильній підтримці Джексона Ван Бюрен легко виграв кандидатуру віце-президента під час першого туру голосування, перемігши колишнього конгресмена Філіпа П. Барбура від Вірджинії та конгресмена Річарда Ментора Джонсона від Кентуккі. На президентських виборах 1832 року виграли кандидати від Демократичної партії Джексона і Ван Бюрена.

Передумови

Влітку 1822 року лідер «Richmond Junto» Томас Річі з Вірджинії почав висувати ідею національного з'їзду для розв'язання питання висунення; зрештою, прихильники кандидатури міністра фінансів Вільяма Х. Кроуфорда звернулися до фракції висунення кандидатів у Конгрес. Після цієї поразки на виборах 1824 року, на початку 1827 року, Ван Бюрен приватно навів аргументи Річі щодо ексклюзивного національного з'їзду республіканців, щоб забезпечити висунення Джексона. Однак це не відразу втілилося в життя, оскільки з'їзди штатів і законодавчі збори прийняли Джексона як свого кандидата в президенти на виборах 1828 року з віце-президентом Джоном К. Калхуном як його напарником. Такий національний з'їзд відбудеться після виборів.

Невдовзі Калхун політично віддалився від президента Джексона, частково через лист 1830 року, написаний Кроуфордом, у якому говорилося, що Калхун, як військовий міністр при президенті Джеймсі Монро, наполягав на догані тодішнього генерала Джексона за його дії під час Справа Petticoat, у якій дружина Калхуна, Флорида, була центральною фігурою, ще більше віддалила Джексона від віце-президента та його прихильників. Остаточний удар по відносинах було завдано в січні 1832 року, коли Калхун, як президент Сенату, скасував кандидатуру Ван Бюрена на посаду міністра Великої Британії, проголосувавши за результатами голосування в Сенаті Сполучених Штатів. Отже, Калхун був замінений на посаді віце-президента від партії 1832 року на Ван Бюрена. Пізніше того ж року, 28 грудня, він пішов у відставку з посади віце-президента після того, як був обраний до Сенату США. Там він продовжував бути прихильником доктрини анулювання на противагу Джексону.

Висунення в президенти

Джексон був висунутий на переобрання шляхом акламації.

• Президент
  Ендрю Джексон

Кандидатура віце-президента

Кандидати у віце-президенти

• Колишній міністр Великої Британії
  Мартін ван Бюрен
  з Нью-Йорка
• Суддя окружного суду
  
  з Вірджинія
• Представник
  Річард М. Джонсон
  з Кентукі

Перше голосування делегацій штатів за кандидатуру віце-президента 1832 року

Мартін Ван Бюрен був висунутий на посаду віце-президента під час першого туру після того, як отримав 208 голосів із 283, що на 19 більше, ніж більшість у дві третини, необхідна для перемоги.

Виборчий бюлетень для віце-президентів
Кандидат	1-й
Ван Бюрен	208
Барбур	49
Джонсон	26
Не представлено	5

Див. також

• Президентські вибори у США 1832

Примітки

Література

1. Democratic National Political Conventions 1832-2008 (Library of Congress). www.loc.gov. Процитовано 2 січня 2020.
2. Cheathem, Mark Renfred (2008). Jacksonian and Antebellum Age: People and Perspectives (англ.). ABC-CLIO. ISBN .
3. United States presidential election of 1836 | United States government. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 2 січня 2020.
4. Belko, William S. (30 квітня 2016). Philip Pendleton Barbour in Jacksonian America: An Old Republican in King Andrew's Court (англ.). University of Alabama Press. ISBN .
5. Rutland, Robert Allen (1995). The Democrats: From Jefferson to Clinton (вид. Updated). Columbia, Missouri: University of Missouri Press. с. 47, 56. ISBN .
6. Martin Van Buren. whitehouse.gov. Washington, D.C.: The White House. Процитовано 9 жовтня 2019.
7. Haynes, Stan M. (2012). The First American Political Conventions: Transforming Presidential Nominations, 1832–1872. Jefferson, North Carolina: McFarland & Company. с. 34—36. ISBN .
8. Calhoun resigns vice presidency. history.com. A&E Television Networks. 28 липня 2019. Процитовано 9 жовтня 2019.
9. US Vice President – D Convention (May 1832). ourcampaigns.com. Процитовано 9 жовтня 2019.

Посилання

• Короткий зміст роботи з'їзду республіканських делегатів від кількох штатів Союзу з метою висунення кандидата на посаду віце-президента Сполучених Штатів; Відбувся в Балтиморі, штат Меріленд, травень 1832 р.: Зі зверненням до республіканців штату Нью-Йорк, підготовленим їхніми делегатами, згідно з рекомендацією згаданої Конвенції, Національного з'їзду Демократичної партії (1832 р.). Олбані, Нью-Йорк: Packard і Van Benhuysen.