Мішель Дюрок

Мішель Дюрок (фр. Gérard Christophe Michel Duroc; 25 жовтня 1772 — 23 травня 1813) — французький генерал, гофмаршал часів Першої Французької імперії.

Мішель Дюрок
фр. Gérard Christophe Michel Duroc
Ім'я при народженні	фр. Géraud Hubert Christophe de Michel du Roc de Brion
Прізвисько	Duroc
Псевдо	Кристоф Мішель
Народився	25 жовтня 1772(1772-10-25) Понт-а-Муссон
Помер	23 травня 1813(1813-05-23) (40 років) Маркерсдорф ·загибель у бою
Поховання	^d і Понт-а-Муссон
Підданство	Перша Французька імперія
Національність	француз
Діяльність	політик, військовий очільник
Знання мов	французька^[1]
Учасник	Наполеонівські війни
Титул	герцог
Посада	^d, ^d і посол
Військове звання	генерал
У шлюбі з	Марі Мартінес де Ґервас
Діти	1 син та 1донька
Нагороди	Великий Хрест ордена Почесного легіону , Кавалер Великого хреста ордена Святого Йосипа
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив із дрібного дворянства. Народився у 1772 році у м.Понт-а-Муссон у родині військового. Дюрок здобув освіту у військовій школі Понт-а-Муссон, потім вступив до артилерійського училища у Шалоні. Вже у 1792 році отримав звання лейтенанта. Незабаром він став капітаном, а вслід за тим у 1796 році начальником штаба Італійської армії на чолі із Наполеоном Бонапарта. Дюрок відзначився в італійському поході, зокрема 1797 року у битві на річці Соча його було поранено. Згодом супроводжував Бонапарта в Єгипетському поході 1798—1799 року. На цей час він вже був очільником бригади. Дюрок відзначився у битвах при Яффі, Адукір, Сен-Жан д'Акр.

Брав участь у заколоті 18 брюмера 1799 року. Після цього виконував низку дипломатичних місій, зокрема в Берліні. Став помічником-ад'ютантом Першого консула. У 1800 році отримав звання бригадного генерала та губернатора Тюїльрі. Того ж року разом з Наполеоном Бонапартом узяв участь у новій війні проти Австрії, де Мішель Дюрок відзначився в . Після завершення військової кампанії виконував доручення Бонапарта у Росії, Данії, Швеції, Австрії.

Після оголошення Франції імперією Дюрок став гофмаршалом двора Наполеона I та герцогом Бріоном. Надалі скрізь супроводжував Наполеона, зокрема командував гренадерами у битвах при Аустреліцом, Еслінзі, Ваграмі. Водночас очолював у 1806 році перемовини з прусським королем Фрідріхом-Вільгельмом III, курфюрстом Саксонії Фрідріхом-Августом III, створенні деяких держав Рейнського союзу й укладанню Цнаймського перемир'я у 1809 році.

За свої успіхи у 1808 році Дюрок отрима титул герцога Фріульського, Орден Почесного легіону, а після військової кампанії проти Росії — звання сенатора (1813 рік). Загинув 23 травня 1813 року, коли після перемоги французів у битві при Бауцені, переслідував відступаючого супротивника.

Похований у Домі Інвалідів. На честь нього названо одну із станцій Паризького метро.

Родина

Дружина — Марі Мартінес де Ґервас (1788—1871)

Діти:

• Луї Наполеон (1811—1812)
• Гортензія Марі-Ежені (1812—1829), герцогиня Фріульська

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Джерела

• Jean de La Tour: Duroc, 1772—1813. — Nouveau Monde, 2004. — «Collection: La bibliothèque Napoléon» —
• Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press. — which names as chief source for Durocs biography the Moniteur Universel (French official state periodical — 31 May 1797, 24 October 1798, 30 May 1813, &c.).