Мірошников Григорій Акиндинович відомий також як юродивий Гриць Золотюсенький Гриць Золотий та Григорій Седневський 30 в

Мірошников Григорій Акиндинович (відомий також як юродивий Гриць Золотюсенький, Гриць Золотий та Григорій Седневський; 30 вересня 1821, Кучинівка Городнянського повіту Чернігівської губернії — 22 лютого 1855, Седнів Городнянського повіту Чернігівської губернії) — юродивий православної церкви. Активно шанується православною громадою Седнева та околиць як неканонізований святий. Визнається Чернігівською єпархією УПЦ як блаженний.

Гриць Золотюсенький
Блаженний
У миру:	Григорій Акиндинович Мирошников
Народився	30 вересня 1821(1821-09-30)
Помер	22 лютого 1855(1855-02-22) (33 роки)
У лику	блаженний

Біографія

Народився у багатодітній родині в селі Кучинівка Городнянського повіту 1821 року. У віці шести років втратив батька. у десять — матір. З 1834 року перебрався до Седнева, де й провів решту свого життя. Першу зиму провів у дзвіниці Покровського храму, зігріваючись в люті морози завдяки собакам, яких підгодовував. Згодом оселився на горищі старої овдовілої козачки Анастасії Шудрихи.

Відзначався поведінкою юродивого одразу після оселення в Седневі. Його мова була загадковою, іноді зовсім незв'язною, але усі зверталися до нього. Ніякої освіти не мав, але з часом у нього з'явився хист до малювання, він знав цифри і навіть навчився писати. Нерідко у листах та малюнках, що надсилав знайомим людям, Гриць пророкував їхню долю. Бажаючи усім добра, юродивий іноді вказував на їх гріхи заради виправлення.

Добре знаний за життя не тільки у Седневі, але й у Чернігові, Києві та Москві. Близько приятелював з седнівським поміщиком Іллею Лизогубом та графом Григорієм Милорадовичем. Листувався з митрополитом Київським Філаретом, ігуменіями Домницького та Кам'янського монастирів.

Своє прізвисько «Золотюсенький» Григорій Акиндинович Мірошников отримав через те, що відвідуючи Києво-Печерську лавру сідав перед одним з входів, прохаючи у вірян милостиню «на золото». На отримані кошти він купував багато свічок, яких і вважав «золотом».

Помер Гриць Золотюсенький у Седневі 22 лютого 1855 року.

З червня 1893 року за розпорядженням чернігівського єпископа Сергія щосуботи та щонеділі після обіднього богослужіння, на могилі Гриця проводилася панахида, на яку збиралась велика кількість парафіян.

Джерела

Гейда О. Християнський подвиг Гриця Юродивого / О. Гейда // Містечко над Сновом: Збірник статей і матеріалів. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2007. — С. 187—192.
Юродивий Григорій Седневський на сайті «Цікаві місця України» [ 12 липня 2017 у Wayback Machine.]