Міркування про метафізику фр Discours de métaphysique 1686 трактат німецького філософа і математика Готфріда Лейбніца 16

«Міркування про метафізику» (фр. Discours de métaphysique; 1686) — трактат німецького філософа і математика Готфріда Лейбніца (1646—1716); систематизація автором своєї метафізики, з формулюванням практично всіх її основних ідей. Прижиттєво трактат не друкувався, вперше опублікував у Ганновері 1846 року як додаток до його видання листування між Лейбніцем, французьким мислителем Антуаном Арно і ландграфом ^[en].

«Міркування про метафізику»
Автор	Ґотфрід Вільгельм Лейбніц
Мова	французька
Тема	метафізика
Жанр	трактат
Видано	1686

Час створення

В оригіналі текст Лейбніца заголовка не має. Його закінчено на початку 1686 року, про що свідчить лист автора до ландграфа Ернста Гессен-Рейнфельського (1684—1749) від 11 лютого 1686 року, де він наводить тези свого твору, званого ним «Un petit discours de la metaphysique». Французький філософ П'єр Бюржелен (Pierre Burgelin; 1905—1985), який присвятив цьому твору свою дисертацію, припускав, що його написано в короткі терміни — від грудня 1685 до початку 1686 років.

Вважається, що цей трактат Лейбніц написав спеціально для французького мислителя Антуана Арно (1616—1694), «широке листування між [якими] стало свого роду коментарем до цього твору».

Зміст

§ 1. Про Божу досконалість та її дію

§ 2. Про Божу доброту
§ 3. Бог створив все найкращим чином.
§ 4. Взаємодія людини з Богом
§ 5. Про загальну гармонію речей
§ 6. Про порядок у творінні
§ 7. Чи хоче, чи сприяє Бог злу
§ 8. Дія творінь. Провидіння Боже
§ 9. Властивості індивідуальних субстанцій
§ 10. Про функції субстанціальних форм
§ 11. Судження схоластиків несправедливо зневажають
§ 12. Сутність тіл — не лише у протяжності
§ 13. Необхідність (necessitée). Випадковість (contingence). Свобода (liberté)
§ 14. Взаємодія субстанцій
§ 15. Ступені сприйняттів відрізняють субстанції.
§ 16. Вплив Бога на субстанції. Сутність людини
§ 17. Помилки в механіці Декарта
§ 18. Механіка підводить до метафізики
§ 19. Функція кінцевих причин у фізиці
§ 20. Апеляція до Сократа у «Федоні» Платона проти матеріалістів
§ 21. Значущість кінцевої та чинної причин
§ 22. Узгодженість кінцевої та чинної причин
§ 23. Вплив Бога на розум духів. Буття ідей
§ 24. Стратифікація пізнання
§ 25. У якому разі ми пізнаємо повну ідею.
§ 26. Ми маємо в собі всі ідеї
§ 27. "Tabula rasa". Роль чуттєвих сприйняттів
§ 28. Один Бог безпосередньо збуджує наше сприйняття.
§ 29. Наші ідеї знаходяться в нас самих, а не в Бозі.
§ 30. Про свободу волі, [не]досконалість світу, ступені благодаті
§ 31. Про передбачення Бога, його вибір найкращого.
§ 32. Поняття субстанції та Принципу кращого узгоджується з релігією.
§ 33. Пояснення поєднання душі з тілом
§ 34. Відмінності Духів від душ та субстанціальних форм
§ 35. Про градацію субстанцій у виразі Бога та світу
§ 36. Про перевагу Духів. Бог — як найкращий із монархів

§ 37. Ісус Христос показав досконалість Божої любові до творіння.

Див. також

Теодицея — термін Лейбніца («Теодицея»; 1710)
«Монадологія» (1714)

Примітки

В. В. Соколов, Примечания, [в:] Г. В. Лейбниц, Соч. в четырех томах, т. 1, «Мысль», ред. В. В. Соколов, Москва, 1982, с. 579—580.

Література

P. Burgelin, Commentaire du Discours de métaphysique de Leibniz, Париж, 1959, с. 15.

Посилання

"Міркування про метафізику" в Wikisource [Архівовано 4 лютого 2022 у Wayback Machine.](фр.)

[Соколов-1] В. В. Соколов, Примечания, [в:] Г. В. Лейбниц, Соч. в четырех томах, т. 1, «Мысль», ред. В. В. Соколов, Москва, 1982, с. 579—580.