Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мукачівська дієцезія Римсько-католицької церкви — є складовою Римсько-католицької церкви в Україні із центром у Мукачеві. Створена Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ — 27 березня 2002 року. Юрисдикція Мукачівської дієцезії поширюється на структури Римсько-Католицької Церкви у Закарпатській області. Це — 45 парафій та 56 філій.
| Мукачівська дієцезія | |
|---|---|
| Dioecesis Munkacsiensis Latinorum | |
 Костел Святого Мартина — головний собор дієцезії | |
| Церква | католицька церква |
| Обряд | Римсько-католицький |
| Країна |  Україна |
| Головне місто | Мукачево |
| Дата заснування | 1993 |
| Населення | 1 245 836 осіб |
| Парафій | 45 |
| Катедральний собор | Костел Святого Мартина (Мукачево) |
| Митрополія | Львівська |
| Ієрарх | Микола Петро Лучок |
munkacs-diocese.org | |
 Мукачівська дієцезія Римсько-католицької церкви у Вікісховищі | |
Історія
Збереглося дуже мало письмово підтверджених даних про життя та діяльність християн в ХІ ст. Відомо, що з церков романського стилю на Закарпатті велике значення відігравала ужгородсько-горянська ротонда. В цей час діяло декілька парафій, наприклад у таких селах як Бобове, , Дідове, Зміївка, Іванівка, Велика Бігань, Сюрте, Чорнотисів та Виноградів. З 1346 р. Закарпаття стає частиною егерської дієцезії. З цього часу починається будівництво багатьох костелів не тільки у містах, а і в селах. Записи про цей період, що знаходяться в архіві Ватикану, підтверджують існування на території Закарпаття більше як 50 костелів. 23 березня 1804 року на Закарпатті було засновано самостійну Сату-Марську католицьку дієцезію, яку 9 серпня узаконив Папа VII. Ця дієцезія крім Сату-Марської області, містила в собі такі області, як Мараморошську, Угочанську та Унгську. Духовний розвиток дієцезії можна прослідкувати, вивчаючи історію та знаючи про те, який вид діяльності був важливим для її правлячих єпископів. Під керівництвом др. Бороміссо Тібор — до І Світової війни — створено нові заклади, в яких надавалася соціальна , спрямована на зростання духовного життя вірників. В цей період існувала Республіка рад, з прийняттям Тріанонського Декрету Миру відбувся поділ дієцезії. У цьому новому становищі єпископ намагався налагодити відносини між дієцезією та румунською державою. Влада єпископа розповсюдилася на дієцезії, розташовані на території Чехословаччини, таким чином він зміг встановити Ужгородську Апостольську Адміністрацію. Наперекір кордонам владика дуже добре керував угорською та закарпатською територією. Під час керівництва др. Бороміссо Тібора вступив у дійсність у 1917 році Кодекс Церковного права. У 1926 році єпископ склав Статут Сату-Марської дієцезії. 7 липня 1929 року святим Престолом заключено конкордатум з Румунією, який дивлячися на трансільванську угорську католицьку Церкву містив в собі багато образливих пунктів. З цього дня сату-марський ординарій перестав мати правову владу над тією частиною дієцезії, яка належала до Угорщини, якою керував з 1-ого жовтня 1923 року за допомогою зовнішнього вікарія. Також Сату-Марська дієцезія втратила правову владу над територією Закарпаття, котре належало до Чехословаччини, якою керував з 8-ого березня 1923 року зовнішній вікарій др. Тагі Абріш. Незалежно від географічного розташування кордонів, Церква і надалі продовжувала сату-марську правову практику. В 1930 році із закарпатської частини дієцезії утворилася Апостольська Адміністрація з центром у місті Ужгород, під керівництвом . За першою віденською угодою (2 листопада 1938 року) з осені 1938 року швидко почалося впорядковування церковного правління тих частин Чехословаччини, які населяли угорці («Felvidek») і які повернулися до Угорщини. Святий Престол об'єднав парафії Сату-Марської дієцезії, які знову із Закарпаття потрапили в Угорщину з Меркською Апостольською Адміністрацією, яка знаходилася на Угорській території. За буллою Святого Престолу, яка була видана 19 липня 1939 року цією територією керував кошицький єпископ Іштван . Через дуже короткий період часу змінилися кордони. За другою віденською угодою (30 серпня ) велика частина Партіума і північна частина Трансільванії знову почали належати Угорщині. 23 липня 1940 року (ще до другої віденської угоди) Святий Престол призначив єпископом Сату-Марсько-Орадейської дієцезії монаха П. Напгольц Пала SJ. Призначений єпископ Святому Престолу запропонував свій відказ та надіслав відмову, яку Ватикан прийняв і керівництво дієцезії було доручено Мартон Арону. З 17 травня 1942 року в Сату-Марській дієцезії, до скаду якого входила і Римсько-Католицька Церква Закарпаття, єпископом став др. Шеффлер Янош, як ієцезійний єпископ, а в Орадейській дієцезії, і як апостольський адміністратор. Внаслідок другої віденської угоди ці дві дієцезії інтегрувалися в угорську церковну організацію. Закарпаття знову приєдналося до Сату-Марської дієцезії..
Римсько-Католицька церква Закарапаття за часів СРСР і після його розпаду
1944 року, коли на Закарпаття прийшла Радянська Армія, керівництво Закарпаття з єпископського центру стало неможливим, тоді Шеффлер призначив єпископським вікарієм берегівського архідекана Пастор Ференца. Ще назвав двох інших вікаріїв на випадок, якщо Пастор Ференцу будуть перешкоджати в його діяльності. За паризькою угодою миру (10 лютого 1947 року) Сату-Марську дієцезію поділили на чотири частини. У Чехословаччині залишилось −13 парафій, в Угорщині −27, в Закарпатті −40, а в Румунії −55. Радянський терор не обійшов і Закарпатську Римсько-Католицьку Церкву; священиків засуджували як зрадників Вітчизни та бунтівників. В цій небезпечній ситуації управляти Церквою було дуже складно. В часи комунізму всіма церковними діями керувало Управління у справах релігій. Без погодження державних органів не можна було ні одного священика перевести в другу місцевість. Через політичний гніт, вікарії ніколи не могли видати загальне, дійсне для кожного костьолу розпорядження. Найбільше наказували отців за катехизування дітей. В житті Закарпатської Римсько-Католицької Церкви сталися позитивні зміни тоді, коли весною 1989 року в Закарпаття приїхав кардинал др. Пашкаї Ласло, естергомський архієпископ. Після візиту архієпископа керівники Радянського Союзу дозволили, щоб на території Закарпаття проводили душпастирську діяльність священики з Угорщини. А вже 1 листопада 1990 року в Закарпаття прибули монахи з Чехословаччини. 28 березня 1992 року Святий Престол призначив Ординарієм Закарпатської Римсько-Католицької Церкви архієпископа Антоніо Франко, Апостольського Нунція в Україні. Він прибув у Закарпаття, у місто Мукачеве і 13 серпня того ж самого року підтвердив призначення Йожефа Чаті на посаду генерального вікарія. Після смерті отця Йожефа Чаті, у березні місяці 1993 року архієпископ Антоніо Франко, вислухавши думку працюючих тут священиків, призначив генеральним вікарієм солотвинського пароха отця Лайоша Гудру і відповідно до мовних територій призначив раду священиків і вікаріїв. За рішенням Святого Престолу 14 серпня 1993 року була утворена Римсько-Католицька Апостольська Адміністрація Закарпаття. Першим апостольським адміністратором Закарпаття став архієпископ Антоніо Франко — Апостольський Нунцій в Україні. 16 грудня у мукачівському римсько-католицькому костьолі виголосили Папську буллу про утворення Апостольської Адміністрації Закарпаття. Через велику відстань отцю нунцію важко було керувати закарпатською Церквою. Кожного року на Різдво та на Воскресіння Христове, він зустрічався зі своїми священиками, зрештою всі свої церковні справи вирішував за допомогою геерального та єпископського вікарія — отця Лайоша Гудри. 9 грудня 1995 року Папа Іван Павло ІІ єпископом-помічником Закарпатської Апостольської Адміністрації призначив керівника виноградівської францисканської місії — Майнек Антала Майнек. Після смерті отця Лайоша Гудри (17 грудня 1995 року), Майнек Антал став генеральним вікарієм. 6 січня 1996 року Папа Іван Павло ІІ в Римі урочисто висвятив Майнек Антала єпископом. Отець нунцій надав новопризначеному генеральному вікарію всі права до керівницва всією душпастирською діяльністю, за винятком священицьких висвячень та їх диспозицій. 7 жовтня 1997 року Святійший Отець призначив Майнек Антала ординарієм Римсько-Католицької Апостольської Адміністрації Закарпаття. Однією з найвизначних подій для вірників Римсько-Католилької Церкви Закарпаття стало утворення Святішим Отцем Іваном Павлом ІІ Мукачівської Дієцезії для римо-католиків на території Апостольської Адміністрації Закарпаття. Водночас Його святість призначив Преосвященство Владику Антала Майнека, апостольського Адміністратора Закарпаття, першим Єпископом Мукачевого для римо-католиків. Цю подію оголосили 27 березня 2002 року..
Єпископи
- Антал Майнек (2002-2022)
- Микола Петро Лучок (2019–2022)
- Микола Петро Лучок (з 2023), апостольський адміністратор sede vacante et ad nutum Sanctae Sedis (2022-2023)
Див. також
Джерело
- http://munkacs-diocese.org/ua [ 23 січня 2019 у Wayback Machine.]
Примітки
| Ця стаття не містить . (серпень 2015) |
- . Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 20 грудня 2012.
{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Mukachivska yeparhiya znachennya Mukachivska diyeceziya Rimsko katolickoyi cerkvi ye skladovoyu Rimsko katolickoyi cerkvi v Ukrayini iz centrom u Mukachevi Stvorena Svyatishim Otcem Ivanom Pavlom II 27 bereznya 2002 roku Yurisdikciya Mukachivskoyi diyeceziyi poshiryuyetsya na strukturi Rimsko Katolickoyi Cerkvi u Zakarpatskij oblasti Ce 45 parafij ta 56 filij Mukachivska diyeceziyaDioecesis Munkacsiensis LatinorumKostel Svyatogo Martina golovnij sobor diyeceziyiKostel Svyatogo Martina golovnij sobor diyeceziyiCerkvakatolicka cerkvaObryadRimsko katolickijKrayina UkrayinaGolovne mistoMukachevoData zasnuvannya1993Naselennya1 245 836 osibParafij45Katedralnij soborKostel Svyatogo Martina Mukachevo MitropoliyaLvivskaIyerarhMikola Petro Luchokmunkacs diocese org Mukachivska diyeceziya Rimsko katolickoyi cerkvi u VikishovishiMukachivska diyeceziya Rimsko katolickoyi cerkviIstoriyaZbereglosya duzhe malo pismovo pidtverdzhenih danih pro zhittya ta diyalnist hristiyan v HI st Vidomo sho z cerkov romanskogo stilyu na Zakarpatti velike znachennya vidigravala uzhgorodsko goryanska rotonda V cej chas diyalo dekilka parafij napriklad u takih selah yak Bobove Didove Zmiyivka Ivanivka Velika Bigan Syurte Chornotisiv ta Vinogradiv Z 1346 r Zakarpattya staye chastinoyu egerskoyi diyeceziyi Z cogo chasu pochinayetsya budivnictvo bagatoh kosteliv ne tilki u mistah a i v selah Zapisi pro cej period sho znahodyatsya v arhivi Vatikanu pidtverdzhuyut isnuvannya na teritoriyi Zakarpattya bilshe yak 50 kosteliv 23 bereznya 1804 roku na Zakarpatti bulo zasnovano samostijnu Satu Marsku katolicku diyeceziyu yaku 9 serpnya uzakoniv Papa VII Cya diyeceziya krim Satu Marskoyi oblasti mistila v sobi taki oblasti yak Maramoroshsku Ugochansku ta Ungsku Duhovnij rozvitok diyeceziyi mozhna proslidkuvati vivchayuchi istoriyu ta znayuchi pro te yakij vid diyalnosti buv vazhlivim dlya yiyi pravlyachih yepiskopiv Pid kerivnictvom dr Boromisso Tibor do I Svitovoyi vijni stvoreno novi zakladi v yakih nadavalasya socialna spryamovana na zrostannya duhovnogo zhittya virnikiv V cej period isnuvala Respublika rad z prijnyattyam Trianonskogo Dekretu Miru vidbuvsya podil diyeceziyi U comu novomu stanovishi yepiskop namagavsya nalagoditi vidnosini mizh diyeceziyeyu ta rumunskoyu derzhavoyu Vlada yepiskopa rozpovsyudilasya na diyeceziyi roztashovani na teritoriyi Chehoslovachchini takim chinom vin zmig vstanoviti Uzhgorodsku Apostolsku Administraciyu Naperekir kordonam vladika duzhe dobre keruvav ugorskoyu ta zakarpatskoyu teritoriyeyu Pid chas kerivnictva dr Boromisso Tibora vstupiv u dijsnist u 1917 roci Kodeks Cerkovnogo prava U 1926 roci yepiskop sklav Statut Satu Marskoyi diyeceziyi 7 lipnya 1929 roku svyatim Prestolom zaklyucheno konkordatum z Rumuniyeyu yakij divlyachisya na transilvansku ugorsku katolicku Cerkvu mistiv v sobi bagato obrazlivih punktiv Z cogo dnya satu marskij ordinarij perestav mati pravovu vladu nad tiyeyu chastinoyu diyeceziyi yaka nalezhala do Ugorshini yakoyu keruvav z 1 ogo zhovtnya 1923 roku za dopomogoyu zovnishnogo vikariya Takozh Satu Marska diyeceziya vtratila pravovu vladu nad teritoriyeyu Zakarpattya kotre nalezhalo do Chehoslovachchini yakoyu keruvav z 8 ogo bereznya 1923 roku zovnishnij vikarij dr Tagi Abrish Nezalezhno vid geografichnogo roztashuvannya kordoniv Cerkva i nadali prodovzhuvala satu marsku pravovu praktiku V 1930 roci iz zakarpatskoyi chastini diyeceziyi utvorilasya Apostolska Administraciya z centrom u misti Uzhgorod pid kerivnictvom Za pershoyu videnskoyu ugodoyu 2 listopada 1938 roku z oseni 1938 roku shvidko pochalosya vporyadkovuvannya cerkovnogo pravlinnya tih chastin Chehoslovachchini yaki naselyali ugorci Felvidek i yaki povernulisya do Ugorshini Svyatij Prestol ob yednav parafiyi Satu Marskoyi diyeceziyi yaki znovu iz Zakarpattya potrapili v Ugorshinu z Merkskoyu Apostolskoyu Administraciyeyu yaka znahodilasya na Ugorskij teritoriyi Za bulloyu Svyatogo Prestolu yaka bula vidana 19 lipnya 1939 roku ciyeyu teritoriyeyu keruvav koshickij yepiskop Ishtvan Cherez duzhe korotkij period chasu zminilisya kordoni Za drugoyu videnskoyu ugodoyu 30 serpnya velika chastina Partiuma i pivnichna chastina Transilvaniyi znovu pochali nalezhati Ugorshini 23 lipnya 1940 roku she do drugoyi videnskoyi ugodi Svyatij Prestol priznachiv yepiskopom Satu Marsko Oradejskoyi diyeceziyi monaha P Napgolc Pala SJ Priznachenij yepiskop Svyatomu Prestolu zaproponuvav svij vidkaz ta nadislav vidmovu yaku Vatikan prijnyav i kerivnictvo diyeceziyi bulo dorucheno Marton Aronu Z 17 travnya 1942 roku v Satu Marskij diyeceziyi do skadu yakogo vhodila i Rimsko Katolicka Cerkva Zakarpattya yepiskopom stav dr Sheffler Yanosh yak iyecezijnij yepiskop a v Oradejskij diyeceziyi i yak apostolskij administrator Vnaslidok drugoyi videnskoyi ugodi ci dvi diyeceziyi integruvalisya v ugorsku cerkovnu organizaciyu Zakarpattya znovu priyednalosya do Satu Marskoyi diyeceziyi Rimsko Katolicka cerkva Zakarapattya za chasiv SRSR i pislya jogo rozpaduRimsko katolicki parafiyi v Zakarpatskij oblasti 2020 1944 roku koli na Zakarpattya prijshla Radyanska Armiya kerivnictvo Zakarpattya z yepiskopskogo centru stalo nemozhlivim todi Sheffler priznachiv yepiskopskim vikariyem beregivskogo arhidekana Pastor Ferenca She nazvav dvoh inshih vikariyiv na vipadok yaksho Pastor Ferencu budut pereshkodzhati v jogo diyalnosti Za parizkoyu ugodoyu miru 10 lyutogo 1947 roku Satu Marsku diyeceziyu podilili na chotiri chastini U Chehoslovachchini zalishilos 13 parafij v Ugorshini 27 v Zakarpatti 40 a v Rumuniyi 55 Radyanskij teror ne obijshov i Zakarpatsku Rimsko Katolicku Cerkvu svyashenikiv zasudzhuvali yak zradnikiv Vitchizni ta buntivnikiv V cij nebezpechnij situaciyi upravlyati Cerkvoyu bulo duzhe skladno V chasi komunizmu vsima cerkovnimi diyami keruvalo Upravlinnya u spravah religij Bez pogodzhennya derzhavnih organiv ne mozhna bulo ni odnogo svyashenika perevesti v drugu miscevist Cherez politichnij gnit vikariyi nikoli ne mogli vidati zagalne dijsne dlya kozhnogo kostolu rozporyadzhennya Najbilshe nakazuvali otciv za katehizuvannya ditej V zhitti Zakarpatskoyi Rimsko Katolickoyi Cerkvi stalisya pozitivni zmini todi koli vesnoyu 1989 roku v Zakarpattya priyihav kardinal dr Pashkayi Laslo estergomskij arhiyepiskop Pislya vizitu arhiyepiskopa kerivniki Radyanskogo Soyuzu dozvolili shob na teritoriyi Zakarpattya provodili dushpastirsku diyalnist svyasheniki z Ugorshini A vzhe 1 listopada 1990 roku v Zakarpattya pribuli monahi z Chehoslovachchini 28 bereznya 1992 roku Svyatij Prestol priznachiv Ordinariyem Zakarpatskoyi Rimsko Katolickoyi Cerkvi arhiyepiskopa Antonio Franko Apostolskogo Nunciya v Ukrayini Vin pribuv u Zakarpattya u misto Mukacheve i 13 serpnya togo zh samogo roku pidtverdiv priznachennya Jozhefa Chati na posadu generalnogo vikariya Pislya smerti otcya Jozhefa Chati u berezni misyaci 1993 roku arhiyepiskop Antonio Franko visluhavshi dumku pracyuyuchih tut svyashenikiv priznachiv generalnim vikariyem solotvinskogo paroha otcya Lajosha Gudru i vidpovidno do movnih teritorij priznachiv radu svyashenikiv i vikariyiv Za rishennyam Svyatogo Prestolu 14 serpnya 1993 roku bula utvorena Rimsko Katolicka Apostolska Administraciya Zakarpattya Pershim apostolskim administratorom Zakarpattya stav arhiyepiskop Antonio Franko Apostolskij Nuncij v Ukrayini 16 grudnya u mukachivskomu rimsko katolickomu kostoli vigolosili Papsku bullu pro utvorennya Apostolskoyi Administraciyi Zakarpattya Cherez veliku vidstan otcyu nunciyu vazhko bulo keruvati zakarpatskoyu Cerkvoyu Kozhnogo roku na Rizdvo ta na Voskresinnya Hristove vin zustrichavsya zi svoyimi svyashenikami zreshtoyu vsi svoyi cerkovni spravi virishuvav za dopomogoyu geeralnogo ta yepiskopskogo vikariya otcya Lajosha Gudri 9 grudnya 1995 roku Papa Ivan Pavlo II yepiskopom pomichnikom Zakarpatskoyi Apostolskoyi Administraciyi priznachiv kerivnika vinogradivskoyi franciskanskoyi misiyi Majnek Antala Majnek Pislya smerti otcya Lajosha Gudri 17 grudnya 1995 roku Majnek Antal stav generalnim vikariyem 6 sichnya 1996 roku Papa Ivan Pavlo II v Rimi urochisto visvyativ Majnek Antala yepiskopom Otec nuncij nadav novopriznachenomu generalnomu vikariyu vsi prava do kerivnicva vsiyeyu dushpastirskoyu diyalnistyu za vinyatkom svyashenickih visvyachen ta yih dispozicij 7 zhovtnya 1997 roku Svyatijshij Otec priznachiv Majnek Antala ordinariyem Rimsko Katolickoyi Apostolskoyi Administraciyi Zakarpattya Odniyeyu z najviznachnih podij dlya virnikiv Rimsko Katolilkoyi Cerkvi Zakarpattya stalo utvorennya Svyatishim Otcem Ivanom Pavlom II Mukachivskoyi Diyeceziyi dlya rimo katolikiv na teritoriyi Apostolskoyi Administraciyi Zakarpattya Vodnochas Jogo svyatist priznachiv Preosvyashenstvo Vladiku Antala Majneka apostolskogo Administratora Zakarpattya pershim Yepiskopom Mukachevogo dlya rimo katolikiv Cyu podiyu ogolosili 27 bereznya 2002 roku YepiskopiAntal Majnek 2002 2022 Mikola Petro Luchok 2019 2022 Mikola Petro Luchok z 2023 apostolskij administrator sede vacante et ad nutum Sanctae Sedis 2022 2023 Div takozhRimsko katolicka cerkva v UkrayiniDzherelohttp munkacs diocese org ua 23 sichnya 2019 u Wayback Machine PrimitkiCya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno serpen 2015 Arhiv originalu za 13 chervnya 2010 Procitovano 20 grudnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya