Моно-но аваре (яп. 物のあわれ, «Сумна чарівність речей») - естетичний принцип, характерний для японської культури починаючи з періоду Токугава. Виник завдяки групі вчених і поетів Кокугакусю на хвилі патріотичних настроїв та поновлення інтересу до синтоїзму. Найбільш характерні прояви моно-но аваре зустрічаються в літературі, але принцип стосується всієї культурної традиції Японії (див. Ханамі).
У класичній японській традиції моно-но аваре - емоційний відгук, схожий на зворушення очевидною і прихованою красою речей і явищ, з обов'язковим відтінком незбагненного смутку через відчуття ілюзорності й швидкоплинності всього, що ми бачимо.
Історія
Часом виникнення терміну моно-но аваре вважається епоха Хейан, початок якої в Японії відносять до 794 року, коли в провінції Ямасіро завершилося будівництво нової столиці, що отримала назву "Столиця миру та спокою" - Хейан. До Х століття в Японії завершується процес засвоєння та переосмислення материкової культури і становлення на її основі власної, японської. На той час число аристократичних родин, наближених до імператорського двору, було доволі незначним - близько двадцяти. Навколо них зосереджувалися інші, менш родовиті сім'ї. Існувала також провінційна аристократія, однак її становище було не надто привілейованим, хоча іноді й більш вигідним матеріально. Столиця вважалася єдиним місцем, гідним шляхетної людини. Погляди столичної аристократії були звернені виключно до імператорського палацу як місця, куди стікалися й де накопичувались усі культурні надбання того часу. Наприкінці Х століття імператорський палац перестав бути місцем, де вершилися державні справи. Імператорська влада набула до того часу швидше номінального значення. Отже, придворний світ був центром процвітання усіх видів мистецтв. Покої наложниць, які сперечалися між собою за вплив на імператора, прикрашалися творами найкращих живописців, там збиралися видатні поети й музиканти. Еталоном у поезії до кінця Х століття стала антологія "Кокінвакасю" ("Зібрання старих і нових пісень Ямато", початок Х ст.). Її потрібно було не тільки знати напам'ять, але й уміти використовувати образи, що склались у ній, у власних віршах. Складне переплетіння буддійських ідей з народним світогладом та елементами китайських систем ворожіння і магії, характерне для епохи Хейан, лягло в основу своєрідного національного світогляду й визначило особливості подальшого розвитку всіх галузей духовного життя країни.
У середині Х століття досягла найищого розвитку музика "гагаку", запозичена з Китаю та Кореї ще в епоху Нара. В умовах ізоляції в Японії створювалися власні музичні твори (певна річ, за китайськими зразками) та перероблялися на свій лад ті, що вже існували. Водночас пожвавилася зацікавленість і національними музичними традиціями.
Значна увага приділялася й живопису та каліграфії. У Х столітті поряд із китайським стилем у живопису (кара-е) виник і поступово завоював неабияку популярність японський стиль (ямато-е), складалися специфічні японські прийоми живопису, вплив яких почав відчуватися і в буддійському малярстві. Змінився також характер буддійської скульптури. Виникли японські каліграфічні стилі, які сягнули найвищого розвитку в творчості Оно-но-Тофу (894-966), Фудзівара но Юкінарі (972-1027) та ін.
Одним із найважливіших досягнень епохи Хейан можна вважати винайдення японського силабічного письма (абетки "кана"), що відіграло значну роль у розвитку японської літератури.
У Х столітті національна поезія майже дорівнялася в своєму значенні до китайської, яка досі домінувала у всіх галузях суспільної діяльності. Завдяки творчим зусиллям Кі-но-Цураюкі (868-945) та інших поетів японський п'ятивірш танка, що раніше мав суто вжитковий, радше "побутовий" характер, поступово посів головне місце в літературному процесі. З кінця Х століття почали з'являтися трактати, присвячені японській поезії "вака". Серед перших був "Сінсей-дзуйно" Фудзівара Кінто. Формувалися і вдосконалювались прийоми власне японської поетики, відбувалося становлення японських естетичних категорій.
Філософія
Навколишній світ у епоху Хейан (як особистісний світ людини, так і природне середовище її існування) сприймався не безпосередньо, а через призму розмаїтих сінтоїстських, буддійських, конфуціанських, даоських та інших уявлень, до того ж бачення світу значною мірою визначали й літературно-естетичні критерії, які до кінця Х століття склалися в розроблену систему.
Так, світ природи цінувався не сам по собі, не як щось відособлене, таке, що існує поза людиною (цікаво, що в давній японській мові слова "природа" - сідзен взагалі не було), а як об'єкт естетичного і філософсько-етичного переживання. Естетична цінність тих чи інших природних явищ закріплювалася поетичними антологіями та в "олітературеному", "естетизованому" вигляді входила до духовного світу людини, визначаючи тим самим сферу подальшого добору поетичного матеріалу. Для японських трактатів про сутність поезії, так само, як і для китайських, у традиції котрих їх написано, характерною є залежність "серце" - "слово", а не "слово" - "дійсність", як у західній поезії. Зв'язки "слова" і "дійсності" взагалі не розглядалися. Так, у традиційній японській прозі, повістях (моногатарі, що в перекладі означає "оповідь у розмові") час і простір завше є мовби продовженням внутрішнього світу тієї особи, з позицій котрої ведеться розповідь. Умирають зазвичай восени, і все навколо сумує та плаче, весна - час здійснення сподівань і радісних зустрічей. Час розгортається у сталості повернень-повторень на тлі нескінченної мінливості. Його межі - один рік (хітотосьо), який визначається чергуванням весни, літа, осені, зими; таким само є і рух людського світу. Люди йдуть і повертаються знову, одні змінюють інших - це і є сталість у мінливості.
Так, уперше в японській прозі віднайшла свій вияв проголошена Цураюкі ідея вищої гармонії серця і слова. У більш ранні періоди поняття "аваре" означало щиросердно- наївний подив чи захват, який породжують у людській душі враження від навколишніх предметів і явищ: співчуття, співпереживання, жаль, спрямовані безпосередньо на об'єкт. "Аваре" висловлювало почуття просте і ясне, пронизане усвідомленням того, що у мінливості світу криється вічність.
У добу Хейан у понятті "аваре" з'явився сумовито-трагічний відтінок, воно почало виражати відчуття швидкоплинності буття і невідворотності в'янення. Через "аваре" передбачається можливість збагнути сутність "моно". Моно ж - це річ (предмет або явище), позбавлене зовнішнього вигляду, річ поза її окремими проявами, сама сутність речі. "Моно-но-аваре" - прагнення душі до вічних витоків речей, бажання вловити їхній сенс, який вислизає від людського розуміння.
Естетика
У 18-му столітті Мотоорі Норінага, аналізуючи повість Мурасакі Сікібу "Гендзі моногатарі", дійшов висновку, що всі її частини поєднуються водно загальним естетичним забарвленням, пронизані єдиним духом "моно-но-аваре".
"Цей твір увібрав у себе всі прояви "моно-но аваре", які лишень існують у світі, і був створений саме для того, щоб змусити читачів глибше проникнути в це поняття", - писав він. Відкидаючи всі інші тлумачення, він заявив, що сенс "Повісті про Гендзі", власне, як і всієї хейанської літератури, зводиться до розкриття прихованої сутності "моно-но-аваре". Ось як пояснює "моно-но-аваре" Мотоорі Норінага: " Спершу це був зойк надзвичайного захвату, що мимоволі виривався з глибин душі, коли людина щось бачила, чула, до чогось торкалася... Захоплюючись повним місяцем або квітами, вигукуєш, наприклад, ось так: "Ах, які чудові квіти! ХАре! Дивовижний сьогодні місяць!". Так зване "аваре" і виникло через поєднання цих вигуків "ах!" і "хАре!". Безпосередньо висловлений захват змішаний із певною часткою подиву, - ось у чім значення даного поняття... З плином часу слово "аваре" почали писати знаком "смуток", тож можна припускати, що й означати воно почало виключно відчуття легкої засмученості, однак і це не остаточне твердження. "Аваре" висловлює не тільки печаль, воно стосується водночас і втіхи від зустрічі з прекрасним, від задоволення цікавим і приємним, а смуток виникає через те, що насолода завжди має свій кінець. Тож це поняття можна застосовувати й до всього, що здатне збуджувати в людині щасливий смуток: насолоду в поєднанні з жалем, що вона мине",
У подальших естетичних трактатах "моно-но-аваре" трактувалось як таке, що допомагає збагнути взаємопов'язаність, взаємну обумовленість природи та людини, внутрішню підпорядкованість усього в світі законам фатуму. Звідси в поезії - прагення встановити зв'язок між з першого погляду далекими речами, розгледіти в них потаємну спорідненість усього в світі.
Світ у добу Хейан сприймався не як реальність, що має свою власну цінність, дотик до якої викликає щире захоплення - "аваре", як то було в давніші часи. Його літератори Х століття бачать виключно як об'єкт естетичного переживання, розглядають крізь призму "моно-но-аваре" - як сукупність символів, доступних лише обраним, тим, кому зрозумілий "чарівний смуток усього на свті" - "моно-но-аваре".
Бажаючи віднайти гармонію зовнішнього та внутрішнього, об'єкта і суб'єкта, хейанські поети домагалися не виразного, а хисткого, мінливого сприйняття. Важливо було не вловити початок і кінець, приховані в одній і тій самій речі, а межу між ними, від якої вони перебувають у взаємодії. Фудзівара Кінто (966-1041) у трактаті "Дев'ять розрядів поезії" - "Вакакухон" - найбільш досконалим назвав такий вірш: "Думка струмує| за човном, який ось-ось і зникне| за островом в бухті Акасі| ледь помітному| в тремтливім ранковім тумані".
Дух "моно-но-аваре" краще, ніж будь-де, знайшов собі вияв у хейанськх моногатарі, передовсім у "Повісті про Гендзі" Мурасакі Сікібу.
Література
- Т. Соколова-Делюсина. "Эпоха Хэйан". Москва: "Наука", Главная редакция восточной литературы, 1992.
- Історія світової культури. Київ, "Либідь", 1992.
- Мурасаки Сикибу. "Повесть о Гэндзи". Перевод Т. Соколовой-Делюсиной. Москва: "Наука", 1991.
- Сэй Сенагон. "Записки у изголовья". Перевод Л.М. Ермакова. Москва: "Наука", 1988.
- В. Санович. "Классическая проза Дальнего Востока". БВЛ, Москва, 1976.
- В. Маркова. "Две старинные японские повести". Москва, 1976.
- "Исэ-моногатари". Перевод Н.И. Конрада. Москва, 1979.
- Л. Ермакова. "Ямато-моногатари". Москва, 1982.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mono no avare yap 物のあわれ Sumna charivnist rechej estetichnij princip harakternij dlya yaponskoyi kulturi pochinayuchi z periodu Tokugava Vinik zavdyaki grupi vchenih i poetiv Kokugakusyu na hvili patriotichnih nastroyiv ta ponovlennya interesu do sintoyizmu Najbilsh harakterni proyavi mono no avare zustrichayutsya v literaturi ale princip stosuyetsya vsiyeyi kulturnoyi tradiciyi Yaponiyi div Hanami U klasichnij yaponskij tradiciyi mono no avare emocijnij vidguk shozhij na zvorushennya ochevidnoyu i prihovanoyu krasoyu rechej i yavish z obov yazkovim vidtinkom nezbagnennogo smutku cherez vidchuttya ilyuzornosti j shvidkoplinnosti vsogo sho mi bachimo IstoriyaChasom viniknennya terminu mono no avare vvazhayetsya epoha Hejan pochatok yakoyi v Yaponiyi vidnosyat do 794 roku koli v provinciyi Yamasiro zavershilosya budivnictvo novoyi stolici sho otrimala nazvu Stolicya miru ta spokoyu Hejan Do H stolittya v Yaponiyi zavershuyetsya proces zasvoyennya ta pereosmislennya materikovoyi kulturi i stanovlennya na yiyi osnovi vlasnoyi yaponskoyi Na toj chas chislo aristokratichnih rodin nablizhenih do imperatorskogo dvoru bulo dovoli neznachnim blizko dvadcyati Navkolo nih zoseredzhuvalisya inshi mensh rodoviti sim yi Isnuvala takozh provincijna aristokratiya odnak yiyi stanovishe bulo ne nadto privilejovanim hocha inodi j bilsh vigidnim materialno Stolicya vvazhalasya yedinim miscem gidnim shlyahetnoyi lyudini Poglyadi stolichnoyi aristokratiyi buli zverneni viklyuchno do imperatorskogo palacu yak miscya kudi stikalisya j de nakopichuvalis usi kulturni nadbannya togo chasu Naprikinci H stolittya imperatorskij palac perestav buti miscem de vershilisya derzhavni spravi Imperatorska vlada nabula do togo chasu shvidshe nominalnogo znachennya Otzhe pridvornij svit buv centrom procvitannya usih vidiv mistectv Pokoyi nalozhnic yaki sperechalisya mizh soboyu za vpliv na imperatora prikrashalisya tvorami najkrashih zhivopisciv tam zbiralisya vidatni poeti j muzikanti Etalonom u poeziyi do kincya H stolittya stala antologiya Kokinvakasyu Zibrannya starih i novih pisen Yamato pochatok H st Yiyi potribno bulo ne tilki znati napam yat ale j umiti vikoristovuvati obrazi sho sklalis u nij u vlasnih virshah Skladne perepletinnya buddijskih idej z narodnim svitogladom ta elementami kitajskih sistem vorozhinnya i magiyi harakterne dlya epohi Hejan lyaglo v osnovu svoyeridnogo nacionalnogo svitoglyadu j viznachilo osoblivosti podalshogo rozvitku vsih galuzej duhovnogo zhittya krayini U seredini H stolittya dosyagla najishogo rozvitku muzika gagaku zapozichena z Kitayu ta Koreyi she v epohu Nara V umovah izolyaciyi v Yaponiyi stvoryuvalisya vlasni muzichni tvori pevna rich za kitajskimi zrazkami ta pereroblyalisya na svij lad ti sho vzhe isnuvali Vodnochas pozhvavilasya zacikavlenist i nacionalnimi muzichnimi tradiciyami Znachna uvaga pridilyalasya j zhivopisu ta kaligrafiyi U H stolitti poryad iz kitajskim stilem u zhivopisu kara e vinik i postupovo zavoyuvav neabiyaku populyarnist yaponskij stil yamato e skladalisya specifichni yaponski prijomi zhivopisu vpliv yakih pochav vidchuvatisya i v buddijskomu malyarstvi Zminivsya takozh harakter buddijskoyi skulpturi Vinikli yaponski kaligrafichni stili yaki syagnuli najvishogo rozvitku v tvorchosti Ono no Tofu 894 966 Fudzivara no Yukinari 972 1027 ta in Odnim iz najvazhlivishih dosyagnen epohi Hejan mozhna vvazhati vinajdennya yaponskogo silabichnogo pisma abetki kana sho vidigralo znachnu rol u rozvitku yaponskoyi literaturi U H stolitti nacionalna poeziya majzhe dorivnyalasya v svoyemu znachenni do kitajskoyi yaka dosi dominuvala u vsih galuzyah suspilnoyi diyalnosti Zavdyaki tvorchim zusillyam Ki no Curayuki 868 945 ta inshih poetiv yaponskij p yativirsh tanka sho ranishe mav suto vzhitkovij radshe pobutovij harakter postupovo posiv golovne misce v literaturnomu procesi Z kincya H stolittya pochali z yavlyatisya traktati prisvyacheni yaponskij poeziyi vaka Sered pershih buv Sinsej dzujno Fudzivara Kinto Formuvalisya i vdoskonalyuvalis prijomi vlasne yaponskoyi poetiki vidbuvalosya stanovlennya yaponskih estetichnih kategorij FilosofiyaNavkolishnij svit u epohu Hejan yak osobistisnij svit lyudini tak i prirodne seredovishe yiyi isnuvannya sprijmavsya ne bezposeredno a cherez prizmu rozmayitih sintoyistskih buddijskih konfucianskih daoskih ta inshih uyavlen do togo zh bachennya svitu znachnoyu miroyu viznachali j literaturno estetichni kriteriyi yaki do kincya H stolittya sklalisya v rozroblenu sistemu Tak svit prirodi cinuvavsya ne sam po sobi ne yak shos vidosoblene take sho isnuye poza lyudinoyu cikavo sho v davnij yaponskij movi slova priroda sidzen vzagali ne bulo a yak ob yekt estetichnogo i filosofsko etichnogo perezhivannya Estetichna cinnist tih chi inshih prirodnih yavish zakriplyuvalasya poetichnimi antologiyami ta v oliteraturenomu estetizovanomu viglyadi vhodila do duhovnogo svitu lyudini viznachayuchi tim samim sferu podalshogo doboru poetichnogo materialu Dlya yaponskih traktativ pro sutnist poeziyi tak samo yak i dlya kitajskih u tradiciyi kotrih yih napisano harakternoyu ye zalezhnist serce slovo a ne slovo dijsnist yak u zahidnij poeziyi Zv yazki slova i dijsnosti vzagali ne rozglyadalisya Tak u tradicijnij yaponskij prozi povistyah monogatari sho v perekladi oznachaye opovid u rozmovi chas i prostir zavshe ye movbi prodovzhennyam vnutrishnogo svitu tiyeyi osobi z pozicij kotroyi vedetsya rozpovid Umirayut zazvichaj voseni i vse navkolo sumuye ta plache vesna chas zdijsnennya spodivan i radisnih zustrichej Chas rozgortayetsya u stalosti povernen povtoren na tli neskinchennoyi minlivosti Jogo mezhi odin rik hitotoso yakij viznachayetsya cherguvannyam vesni lita oseni zimi takim samo ye i ruh lyudskogo svitu Lyudi jdut i povertayutsya znovu odni zminyuyut inshih ce i ye stalist u minlivosti Tak upershe v yaponskij prozi vidnajshla svij viyav progoloshena Curayuki ideya vishoyi garmoniyi sercya i slova U bilsh ranni periodi ponyattya avare oznachalo shiroserdno nayivnij podiv chi zahvat yakij porodzhuyut u lyudskij dushi vrazhennya vid navkolishnih predmetiv i yavish spivchuttya spivperezhivannya zhal spryamovani bezposeredno na ob yekt Avare vislovlyuvalo pochuttya proste i yasne pronizane usvidomlennyam togo sho u minlivosti svitu kriyetsya vichnist U dobu Hejan u ponyatti avare z yavivsya sumovito tragichnij vidtinok vono pochalo virazhati vidchuttya shvidkoplinnosti buttya i nevidvorotnosti v yanennya Cherez avare peredbachayetsya mozhlivist zbagnuti sutnist mono Mono zh ce rich predmet abo yavishe pozbavlene zovnishnogo viglyadu rich poza yiyi okremimi proyavami sama sutnist rechi Mono no avare pragnennya dushi do vichnih vitokiv rechej bazhannya vloviti yihnij sens yakij vislizaye vid lyudskogo rozuminnya EstetikaU 18 mu stolitti Motoori Norinaga analizuyuchi povist Murasaki Sikibu Gendzi monogatari dijshov visnovku sho vsi yiyi chastini poyednuyutsya vodno zagalnim estetichnim zabarvlennyam pronizani yedinim duhom mono no avare Cej tvir uvibrav u sebe vsi proyavi mono no avare yaki lishen isnuyut u sviti i buv stvorenij same dlya togo shob zmusiti chitachiv glibshe proniknuti v ce ponyattya pisav vin Vidkidayuchi vsi inshi tlumachennya vin zayaviv sho sens Povisti pro Gendzi vlasne yak i vsiyeyi hejanskoyi literaturi zvoditsya do rozkrittya prihovanoyi sutnosti mono no avare Os yak poyasnyuye mono no avare Motoori Norinaga Spershu ce buv zojk nadzvichajnogo zahvatu sho mimovoli virivavsya z glibin dushi koli lyudina shos bachila chula do chogos torkalasya Zahoplyuyuchis povnim misyacem abo kvitami vigukuyesh napriklad os tak Ah yaki chudovi kviti HAre Divovizhnij sogodni misyac Tak zvane avare i viniklo cherez poyednannya cih vigukiv ah i hAre Bezposeredno vislovlenij zahvat zmishanij iz pevnoyu chastkoyu podivu os u chim znachennya danogo ponyattya Z plinom chasu slovo avare pochali pisati znakom smutok tozh mozhna pripuskati sho j oznachati vono pochalo viklyuchno vidchuttya legkoyi zasmuchenosti odnak i ce ne ostatochne tverdzhennya Avare vislovlyuye ne tilki pechal vono stosuyetsya vodnochas i vtihi vid zustrichi z prekrasnim vid zadovolennya cikavim i priyemnim a smutok vinikaye cherez te sho nasoloda zavzhdi maye svij kinec Tozh ce ponyattya mozhna zastosovuvati j do vsogo sho zdatne zbudzhuvati v lyudini shaslivij smutok nasolodu v poyednanni z zhalem sho vona mine U podalshih estetichnih traktatah mono no avare traktuvalos yak take sho dopomagaye zbagnuti vzayemopov yazanist vzayemnu obumovlenist prirodi ta lyudini vnutrishnyu pidporyadkovanist usogo v sviti zakonam fatumu Zvidsi v poeziyi pragennya vstanoviti zv yazok mizh z pershogo poglyadu dalekimi rechami rozglediti v nih potayemnu sporidnenist usogo v sviti Svit u dobu Hejan sprijmavsya ne yak realnist sho maye svoyu vlasnu cinnist dotik do yakoyi viklikaye shire zahoplennya avare yak to bulo v davnishi chasi Jogo literatori H stolittya bachat viklyuchno yak ob yekt estetichnogo perezhivannya rozglyadayut kriz prizmu mono no avare yak sukupnist simvoliv dostupnih lishe obranim tim komu zrozumilij charivnij smutok usogo na svti mono no avare Bazhayuchi vidnajti garmoniyu zovnishnogo ta vnutrishnogo ob yekta i sub yekta hejanski poeti domagalisya ne viraznogo a histkogo minlivogo sprijnyattya Vazhlivo bulo ne vloviti pochatok i kinec prihovani v odnij i tij samij rechi a mezhu mizh nimi vid yakoyi voni perebuvayut u vzayemodiyi Fudzivara Kinto 966 1041 u traktati Dev yat rozryadiv poeziyi Vakakuhon najbilsh doskonalim nazvav takij virsh Dumka strumuye za chovnom yakij os os i znikne za ostrovom v buhti Akasi led pomitnomu v tremtlivim rankovim tumani Duh mono no avare krashe nizh bud de znajshov sobi viyav u hejanskh monogatari peredovsim u Povisti pro Gendzi Murasaki Sikibu LiteraturaT Sokolova Delyusina Epoha Hejan Moskva Nauka Glavnaya redakciya vostochnoj literatury 1992 Istoriya svitovoyi kulturi Kiyiv Libid 1992 Murasaki Sikibu Povest o Gendzi Perevod T Sokolovoj Delyusinoj Moskva Nauka 1991 Sej Senagon Zapiski u izgolovya Perevod L M Ermakova Moskva Nauka 1988 V Sanovich Klassicheskaya proza Dalnego Vostoka BVL Moskva 1976 V Markova Dve starinnye yaponskie povesti Moskva 1976 Ise monogatari Perevod N I Konrada Moskva 1979 L Ermakova Yamato monogatari Moskva 1982