Митулин

Миту́лин — село в Україні, у Золочівській міській громаді, Золочівського району Львівської області. До 2020 року села Новосілки та Митулин підпорядковувалися Новосілківській сільській раді, нині орган місцевого самоврядування — Золочівська міська громада. Населення становить 474 особи.

село Митулин
Церква Покрови Богородиці в Митулині Церква Покрови Богородиці в Митулині
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Золочівський район
Громада	Золочівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46040070360022176
Основні дані
Засноване	1500
Населення	474
Площа	1,608 км²
Густота населення	294,78 осіб/км²
Поштовий індекс	80735
Телефонний код	+380 3265
Географічні дані
Географічні координати	49°46′05″ пн. ш. 24°37′38″ сх. д. / 49.76806° пн. ш. 24.62722° сх. д. / 49.76806; 24.62722Координати: 49°46′05″ пн. ш. 24°37′38″ сх. д. / 49.76806° пн. ш. 24.62722° сх. д. / 49.76806; 24.62722
Середня висота над рівнем моря	299 м
Відстань до обласного центру	47 км
Відстань до районного центру	22 км
Найближча залізнична станція	Княже
Відстань до залізничної станції	15 км
Місцева влада
Адреса ради	80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Шашкевича, 22
Карта
Митулин
Митулин
Мапа
Митулин у Вікісховищі

Географія

Село Митулин розташоване при автошляхові М09 «Тернопіль — Рава-Руська», за 47 км від обласного центру, 22 км від районного центру та 22 км від адміністративного центру міської громади. За 115 км знаходиться найближчий зупинний пункт Львівської залізниці Княже. На схід та на південь від Митулина розташовано село Новосілки, на захід — села Словіта, Кривичі та Перегноїв, північний захід — село Перегноїв. З півдня на північ, а потім на захід селом тече маленький струмок, що впадає до так званого Перегноївського ставу, утвореного річкою Перегноївкою, правої притоки Полтви.

Поблизу села є поклади глини, піску, вапняків, галечнику та гравію.

Вулиці

У селі Митулин налічується 11 вулиць.

• Водна
• Довга
• Загородня
• Незалежності
• Крута
• Лісова
• Підвинна
• Підгірна
• Підсадна
• Центральна
• Шкільна

Населення

Наприкінці XIX століття у селі мешкали 845 осіб, у 1900 році — 1076 осіб, у 1931 році — 1060 осіб, у 1939 році — 1130 осіб, з них: 530 українців-греко-католиків, 10 поляків, 540 українців-римокатоликів та 50 євреїв. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 474 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним:

Мовний склад населення с. Митулин
Мова	Число ос.	Відсоток
українська	474	100,00

Історія

Уперше згадується в писемних джерелах на початку XVI століття. Мешканці села брали участь у Визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького та опришківському русі.

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році опинилося у межах Австрійської імперії (від 1867 року — у складі Австро-Угорщини). Наприкінці XIX століття у Митулині діяли греко-католицька церква, костел, функціювали школа та хата-читальня.

Після розпаду Австро-Угорщини у 1918 році — у складі ЗУНР, у 1919–1939 роках — Польщі, від вересня 1939 року — у складі УРСР. Від червня 1941 до липня 1944 року — під німецькою окупацією.

До середини 1950-х років вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА.

Нині функціюють загально-освітня школа (споруджена наприкінці XIX століття); клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. Збереглися також дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці з дзвіницею (пам'ятки архітектури національного значення; 2013 року відреставрована) та кам'яний костел Пресвятого Серця Ісусового (XVI століття, декілька раз перебудовувалася).

Пам'ятки, визначні місця

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Церква збудована з соснових брусів у 1863 році, за інформацією поданою в шематизмі 1924 року, датою будівництва дерев'яної церкви в Митулині є 1848 рік. У 1893 році був розписаний інтер'єр і того ж року до північної стіни вівтаря прибудували ризницю (згідно дати «1893» позначеної на фронтоні ризниці). Розташована на пологому схилі в оточенні дерев у східній частині Митулина. Тризрубна одноверха будівля. Складається з прямокутних в плані бабинця та вівтаря, між якими розташована ширша квадратова нава. До вівтаря з півночі прилягає ризниця. Церква оточена піддашшям, оперте на фігурні випусти зрубів.

Стіни підопасання були вертикально шальовані дошками, надопасання — були оббиті фарбованою бляхою. Нині стіни церкви (крім ризниці) оббиті ґонтами. Низький восьмерик нави вкритий шоломовою банею з ліхтарем та маківкою. На захід від церкви розташована дерев'яна двоярусна квадратова дзвіниця, накрита пірамідальним дахом.

Відомий реставратор ікон Петро Скоп, у статті «Творчість Івана Рутковича у світлі нових досліджень» зазначає, що тривалий час на зовнішній стіні дзвіниці була прибита ікона Богородиця Одигітрія, яка є останнім підписаним твором відомого маляра Івана Рутковича. Про авторство цієї ікони свідчить напис на звороті, зроблений чорною фарбою: «Образ пречистої Богородиці справив священик ієрей отець Максим Сидорович призвітер митуленський зі сином своїм Тимофійом для цього ж храму Покрови Пресвятої Богородиці спасіння ради. В році 1700 серпня дня […]тонадцятого. Іван Руткович Маляр Жовківський».

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці з дзвіницею внесені до реєстру пам'яток архітектури національного значення Львівської області під охоронними № 1364-1 та № 1364-2 відповідно. Нині церква належить до Глинянського деканату Львівської архієпархії УГКЦ та перебуває в користуванні релігійної громади УГКЦ парафії Покрову Пресвятої Богородиці села Митулин.

• Церква Покрови Пресвятої Богородиці з каплицею
• Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці
• Дзвіниця церкви Покрови Пресвятої Богородиці
• Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці
• Дзвіниця церкви Покрови Пресвятої Богородиці

Костел Пресвятого Серця Ісусового

Костел Пресвятого Серця Ісусового

Римсько-католицька громада Митулина спочатку належала до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Гологорах, а з 1936 року — до новоствореної парафії Христа Царя у Словіті. Наприкінці 1930-х років, коли чисельність місцевих католиків латинського обряду сягала півтисячі, на головній вулиці Митулина було споруджено муровану філіальну каплицю. Вівтарем орієнтована на захід. У 1946—2000 роках святиня перебувала закритою. Нині повернений та суттєво зруйнований храм відремонтовано. Митулинську громаду обслуговують отці-салезіани (товариство святого Франциска Салезького) з парафії святих Апостолів Петра і Павла у Перемишлянах.

Пам'ятка природи «Гора Вапнярка»

На схід від села розташована найвища вершина Вороняків — гора Вапнярка (460,8 метрів над рівнем моря) з комплексною пам'яткою природи загальнодержавного значення — «Гора Вапнярка».

Докладніше: Вапнярка (гора)

Докладніше: Гора Вапнярка

Інфраструктура

Освіта

Основною культурно-просвітницького життя в селі завжди була школа. Приміщення Митулинської школи був збудоване наприкінці XIX століття та являє собою одноповерхову будівлю з пічним опаленням, вибіленими стінами, великими вікнами. В приміщенні школи розміщені три класних кімнати, учительська та просторий коридор. За школою учнями та вчителями висаджено фруктовий сад, встановили огорожу шкільної території та побудували спортивний майданчик.

У 1962—2010 роках у школі навчалося 406 учнів. За цей тривалий період діяльності Митулинської школи змінилося багато директорів цього навчального закладу:

• 1964—1969 роки — Ласовська Іванна Іванівна;
• 1969—1983 роки — Рибчинська Ольга Іванівна;
• 1983—1990 роки — Левандівська Владислава Михайлівна;
• 1990—1991 роки — Стрехалюк Марія Іванівна;
• 1991—1992 роки — Сорока Анастасія Андріївна;
• 1992—… роки — Іванюк Людмила Яківна.

Учні школи беруть активну участь у різних конкурсах: «Осінній калейдоскоп», «Міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру», міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика. Нині це Митулинська початкова школа Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області розрахована на 30 учнів.

Примітки

1. . socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
2. . ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 27 квітня 2024.
3. . ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 27 квітня 2024.
4. . weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 29 листопада 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
5. . della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 27 квітня 2024.
6. . rada.info. Архів оригіналу за 2 грудня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
7. Mitulin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 511. (пол.)
8. Mitulin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 512. (пол.)
9. Н. М. Внук. Митулин // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — .
10. . ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 27 квітня 2024.
11. Болюбаш, 1982.
12. Кубійович, 1983.
13. . decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2024.
14. Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1924, 1924.
15. Скоп П. Творчість Івана Рутковича у світлі нових досліджень // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — Львів, 2008. — С. 195–203.
16. Постанова Ради міністрів УРСР «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури УРСР, що перебувають під охороною держави» № 442 від 6.09.1979 р. rada.gov.ua. Верховна Рада України. Процитовано 28 квітня 2024.
17. . landmarks.in.ua. Архів оригіналу за 3 жовтня 2023. Процитовано 28 квітня 2024.
18. . cerkva.online. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 28 квітня 2024.
19. УГКЦ парафія Покрову Пресвятої Богородиці села Митулин. opendatabot.ua. Opendatabot. Процитовано 28 квітня 2024.
20. . rkc.in.ua. Костели і каплиці України. 23 липня 2010. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 29 квітня 2024.
21. М. Жарких. . pslava.info. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 29 квітня 2024.
22. . castles.com.ua. Замки і храми України. Архів оригіналу за 3 грудня 2023. Процитовано 27 квітня 2024.
23. . zolochiv.net. Золочів.нет. 26 травня 2011. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 29 квітня 2024.
24. . lv.isuo.org. Львівська область. ІСУО. 9 жовтня 2023. Архів оригіналу за 29 квітня 2024. Процитовано 29 квітня 2024.

Джерела

• Золочівщина: її минуле і сучасне / Упоряд. Володимир Болюбаш. — Нью-Йорк-Торонто : Канадське Наукове Товариство ім. Шевченка, 1982. — 661 с.
• Новосілка // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Маланчук В. Ю. (голова редколегії), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П.. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 400.
• Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 103. — .
• Унівський деканат. Митулин // Шематизм греко-католицького духовенства Львівської архіепархії на рік 1924. — Львів : Накладом священичої кооперативи «Власна допомога», 1924. — С. 259.
• Н. М. Внук. Митулин // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — .
• Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель // Вісник ін-ту «Укрзахідпроектреставрація». — 1996. — т. 4. — С. 109.
• Mitulin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 511. (пол.)

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Свято Покрова Пресвятої Богородиці. Львівська Архиєпархія с. Митулин (15 жовтня 2013 р.)

• Село Митулин, Львівська область, Золочівський район, Золочівська територіальна громада. decentralization.gov.ua. Процитовано 27 квітня 2024.
• . map.ugcc.ua. Департамент інформації УГКЦ. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 28 квітня 2024.