Миколайчук Марія Євгенівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миколайчук.

Миколайчук Марія Євгенівна (уроджена Карп'юк; 8 квітня 1941, с. Витилівка, Кіцманський район, Чернівецька область — 1 лютого 2023, Чернівці) — українська співачка, фольклористка, акторка. Народна артистка України (2005). Член Національної Спілки кінематографістів України. Дружина Івана Миколайчука.

Миколайчук Марія Євгенівна
Зображення
Основна інформація
Дата народження	8 квітня 1941(1941-04-08)
Місце народження	Витилівка, Кіцманський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Дата смерті	1 лютого 2023(2023-02-01) (81 рік)
Місце смерті	Чернівці, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР і Україна
Національність	українка
Професія	співачка, акторка, фольклористка
Інструменти	вокал^[d]
Жанри	українська народна музика
Колективи	«Золоті ключі»
Нагороди

Біографія

Закінчила студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, працювала акторкою в театрі.

1961 — почала співати в Українському народному хорі імені Г. Верьовки.

29 серпня 1962 — вийшла заміж за Івана Миколайчука.

1970 — отримала квартиру на Березняках.

З початку 1970-х рр. — учасниця фольклорного вокального тріо «Золоті ключі» (з Ніною Матвієнко й Валентиною Ковальською).

У складі тріо знімалась у фільмах і телестрічках: «Пропала грамота», , тощо.

Квартиру Миколайчуків на Березняках любив відвідувати Володимир Івасюк, коли в 1970-х роках бував у Києві. У один із вечорів він дав Марії Євгенівні переписати тексти та ноти буковинських пісень, записаних його вуйком. Лише багато років по тому Марія Миколайчук наспівала й видала ці пісні в збірках «Прощаюсь, ангеле, з тобою» та «Буковино…».

2005 — отримання звання народної артистки України.

2021 — зіграла роль Ірини Сергіївни у фільмі Романа Балаяна «Ми є. Ми поруч».

Померла 1 лютого 2023 року у віці 81 року в Чернівцях після тривалої хвороби. Була похована 3 лютого в одній могилі з чоловіком на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 33).

Фільмографія

• 1968 — «Розвідники» — регулювальниця
• 1970 — «Білий птах з чорною ознакою» — епізод
• 1972 — «Пропала грамота» — епізод
• 2021 — «Ми є. Ми поруч» — Ірина Сергіївна, жінка з кліткою

Дискографія (народні пісні)

• 2001 — Прощаюсь, ангеле, з тобою (присвячений Іванові Миколайчукові).
• 2005 — Буковино…
• 2009 — Ой, червона калиночко.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 25 травня 2011.
2. Марія Миколайчук: «Бачу — якесь дівча стало біля могили на коліна й молиться» // Газета по-українськи, № 27, 9.12.2005
3. П. М. Нечаєва. Наш камертон - Володимир Івасюк : спогади. — Чернівці : Букрек, 2016. — С. 26-27. — 500 прим. — .
4. . Архів оригіналу за 21 червня 2005. Процитовано 21 червня 2005.
5. . Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
6. Пінькас, Тетяна (1 лютого 2023). Померла співачка та акторка Марія Миколайчук — дружина Івана Миколайчука. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
7. . Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 14 жовтня 2019.
8. Марія Миколайчук. Буковино…
9. . Архів оригіналу за 22 листопада 2011. Процитовано 25 травня 2011.

Посилання

• Миколайчук Марія Євгенівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 389.
• Марія Миколайчук: «Бачу — якесь дівча стало біля могили на коліна й молиться» // Газета по-українськи, № 27, 9.12.2005
• Інга Чередниченко. Марічка Миколайчук: «Коли Іван хворів, я не могла виступати… Відчувала, що пісня рветься назовні, а виходу — немає» // Дзеркало тижня, № 6, 18.02.2006^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Христина Гнатик-Боднар. Моя місія на цьому світі — співати // Львівська газета, 29.03.2007
• Сергій Лащенко. Зорі не повинні згасати // Кримська світлиця, № 31, 3.08.2007 [ 2 березня 2014 у Wayback Machine.]
• Аліна Стрижак. «Буковино…» (інтерв'ю) // Україна молода
• Надія Макушинська. Молодий голос Миколайчука повернувся до Чернівців // Молодий буковинець
• 25 років кохання… // Телепрограма «Відкрита зона» [ 16 березня 2011 у Wayback Machine.]