Мизенко Олександр Вікторович

Олекса́ндр Ві́кторович Мизе́нко (нар. 18 січня 1972, Кіровоград, СРСР) — радянський та український футболіст, що виступав на позиції півзахисника і нападника. Найбільше відомий завдяки виступам у складі кіровоградської «Зірки», донецького «Металурга», миколаївського «Евіса» та низки інших українських, молдовських та казахстанських клубів. Під час активної кар'єри гравця був виконувачем обов'язків тренера кіровоградської «Зірки».

Мизенко Олександр Вікторович
Особисті дані
Народження	18 січня 1972(1972-01-18) (52 роки)
	Кіровоград, СРСР
Зріст	186 см
Вага	83 кг
Громадянство	СРСР →  Україна
Позиція	Півзахисник / нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1988—1990 «Зірка» 74 (6) 1991—1992 / СКА К 72 (12) 1992—1993 «Евіс» 59 (6) 1994—1997 «Зірка-НІБАС» 114 (28) 1997—1998 «Металург» Д 34 (3) 1997—1998 → «Металург-2» Д 11 (3) 1999 «Шериф» 8 (1) 2003 «Зірка» 28 (2) 2004 «Актобе-Ленто» 6 (0) 2004—2006 «Зірка» 33 (3) 2009 «Тепловик» Юж 0 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2005 «Зірка» (в.о)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 24 червня 2014.
** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

Олександр Мизенко — уродженець Кіровограду. Перші кроки у футболі почав робити у ДЮСШ «Зірка» під керівництвом Олексія Кацмана. У першій команді «Зірки» дебютував у 16-річному віці, а вже з наступного сезону став одним з основних гравців клубу. У 1991 році Мизенка було викликано до лав радянської армії, через що він опинився у складі київського СКА, де провів ще й перший чемпіонат незалежної України. Після проходження служби Мизенко пристав на пропозицію миколаївського «Евіса», кольори якого захищав півтора сезону й навіть доклав зусиль до здобуття «срібла» першої ліги в сезоні 1993/94.

Втім, «срібний» сезон нападник у складі миколаївців не дограв, повернувшись до рідного Кіровограда, де 3,5 року представляв інтереси «Зірки-НІБАС». Саме на малій Батьківщині Мизенку вдалося розкрити свої найкращі якості та продемонструвати пристойну результативність. Не в останню чергу завдяки його голам, кіровоградцям вдалося за два сезони подолати шлях від другої ліги до «вишки».

У 1997 році Мизенко перейшов до лав донецького «Металурга», втім, грав уже не так яскраво, як у «Зірці». Більш ніж за 30 матчів у чемпіонаті він відзначився лише тричі й після завершення першого кола сезону 1998/99 залишив Донецьк, уклавши угоду з тираспольським «Шерифом». У складі нового клубу український футболіст відіграв зовсім небагато матчів, однак встиг стати володарем Кубка Молдови 1998/99.

Після вояжу до Тирасполя у Мизенка почався «любительський» етап кар'єри, під час якого він протягом трьох років захищав кольори аматорських клубів , та «Ікар-МАКБО» (Кіровоград). У 2003 році повернувся до «Зірки», разом з якою здобув «золото» першої ліги чемпіонату України. Втім, у «вишці» Мизенку себе проявити не вдалося і він вирішив спробувати легіонерського хлібу вдруге, вирушивши до казахстанського «Актобе-Ленто». Втім, того ж року повернувся до Кіровограда. У 2005 році виконував обов'язки головного тренера «Зірки». Залишався у клубі навіть після втрати «Зіркою» професійного статусу.

З 2008 року виступав за низку аматорських колективів України: «Холодний Яр» (Кам'янка), «Воронівка» (Вознесенський), «Украгроком» (Головківка), «Локомотив-Хлібодар» (Знам'янка), та інші. У 2009 році захищав кольори южноукраїнського «Тепловика» у Кубку Ліги.

Досягнення

• Володар Кубка Молдови (1): 1998/99
• Переможець першої ліги чемпіонату України (2): 1994/95, 2002/03
• Срібний призер першої ліги чемпіонату України (1): 1993/94
• Бронзовий призер другої ліги чемпіонату України (1): 1993/94

Примітки

1. (рос.) . «Tribuna.com». Архів оригіналу за 20 вересня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
2. (англ.) . «RSSSF». Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 26 червня 2014.

Посилання

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• . «Allplayers». Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 червня 2014.
• Профіль гравця. «Історія та статистика українського футболу». Процитовано 24 червня 2014.^{[недоступне посилання з липня 2019]}