Мері Лайон

Мері Франсес Лайон (англ. Mary Frances Lyon) (15 травня 1925(19250515), Норвіч, Велика Британія — 25 грудня 2014, Оксфордшир, Велика Британія) — британська дослідниця генетики. Висловила гіпотезу про наявність інактивації однієї зі статевих X-хромосом у самок ссавців і жінок, яка надалі підтвердилася.

Мері Франсес Лайон
англ. Mary Frances Lyon
Ім'я при народженні	англ. Mary Frances Lyon
Народилася	15 травня 1925(1925-05-15) Норвіч, Велика Британія
Померла	25 грудня 2014(2014-12-25) (89 років) Оксфордшир, Велика Британія
Місце проживання	Велика Британія
Країна	Велика Британія  Сполучене Королівство
Діяльність	біолог, генетик
Alma mater	Кембриджський університет
Галузь	генетика,
Заклад	Единбурзький університет, радіобіологічний центр ^[en]
Науковий ступінь	доктор філософії з генетики
Науковий керівник	Рональд Фішер, Конрад Воддінгтон
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія наук США^[1] Американська академія мистецтв і наук Європейська академія^[2]
Відома завдяки:	інактивація X-хромосоми
Нагороди	Премія Вольфа з медицини (1997)
Мері Лайон у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мері Лайон.

Життєпис

Родина і дитинство

Народилася у Норвічі в Англії у родині чиновника Кліффорда Джеймса Лайона та вчительки Луїзи Франсес Лайон (уродженої Кірбі). Мері була старшою донькою та мала брата і сестру. Брат став бухгалтером, а сестра — соціальним працівником. Двоюрідний брат Мері (син сестри її батька) ^[en] став спеціалістом з харчування тварин.

1929 року родина переїхала до Йоркширу, 1935 — до Бірмінгему, 4 роки потому до Вокінгу. Мері навчалася у граматичній школі у Бірмінгемі. В неї, за її словами, була гарна вчителька природознавства, а також дівчинка брала участь у конкурсі з написання найкращого твору і виграла набір книжок про дикі трави, птахів і дерева, що привернуло її до біології ще в дитинстві.

Кембридж і Единбург

У 1943 році Мері поступила до коледжу Гіртон Кембриджського університету для вивчення зоології, фізіології і біохімії. Під час навчання у Кембриджі Мері стала стипендіанткою Софії Аделаїди Торле (1944) і отримала приз Гвендолен Крюдсон за успіхи у природничих науках (1945). Лекції з генетики у Кембриджському університеті читав статистик і генетик Рональд Фішер, до якого Мері Лайон поступила до аспірантури. Але невдовзі вона перебралася до краще обладнаної лабораторії Конрада Воддінгтона у Інституті генетики тварини в Единбурзі, де закінчувала свою роботу під керівництвом Дугласа Фальконера. На початку 1949 року під час тривалих відряджень Воддінгтона і Фальконера Мері Лайон працювала під керівництвом українського ембріолога Бориса Балінського.

Гарвелл

Після здобуття ступеня доктора філософії з біології Мері Лайон розпочала дослідження викликаних радіацією мутацій у мишей у лабораторії Томаса Картера, з якою вона переїхала у 1955 році до Гарвелла в Оксфордширі. Там було відкрито радіобіологічний центр ^[en], генетичну лабораторію якого Лайон очолювала з 1962 до 1986 року.

Наукова діяльність

Ще з університетських часів головними захопленнями Мері Лайон були ембріологія і генетика. Розвиток експериментальної ембріології у 1930-ті роки привернув її увагу до проблем розвитку, а підручник Конрада Воддінгтона «Генетика» привів до висновку, що тільки вивчення генетики призведе до розуміння ембріогенезу. У Фішера вона вивчала мутацію у мишей, яка призводила до порушення рівноваги.

Мері Лайон була одним з піонерів вивчення впливу радіоактивності на порушення роботи генів. Вона провела дослідження на мишах і дрозофілах, які довели те, що будь-яка доза отриманого випромінювання призводить до появи мутацій, а також що кількість мутацій із дозою зростає.

Також вона вивчала вплив радіації на мутації у Т-гені у 1950-ті та 1970-ті.

Мері Лайон створила банк мишачих ембріонів у Гарвелльському центрі (англ. FESA, Frozen Embryo and Sperm Archive). Станом на 2010 рік це єдиний у Великій Британії центр зі зберігання та розповсюдження мишачих ліній для наукових досліджень.

Нагороди

• Член Лондонського королівського товариства(1973)
• Іноземний член Національної академії наук США (1979)
• Королівська медаль Королівського товариства (1984)
• Премія Мауро Баширотто (англ. Mauro Baschirotto Award) ^[en] (1994)
• Премія Вольфа з медицини (1997)
• ^[de] (1997)
• ^[en] (2004)
• ^[en] (2006)
• ^[en] разом з ^[de] і Азімом Сурані (2007)

Названі на честь Лайон

• У 2004 році Рада медичних досліджень Великої Британії відкрила у Гарвеллі Центр Мері Лайон з дослідження геноміки мишей.
• Товариство генетиків щорічно з 2014 року вручає Медаль Мері Лайон.

Примітки

1. http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/45973.html
2. https://www.ae-info.org/ae/User/Lyon_Mary
3. Mary Lyon (January 2010). The gift of observation: an interview with Mary Lyon. Interview by Jane Gitschier. . 6 (1): e1000813. doi:10.1371/journal.pgen.1000813. PMID 20107603.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
4. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 вересня 2015. Процитовано 2 серпня 2014.
5. Carter, T. C.; Lyon, Mary F.; Phillips, Rita J. S. (1958). Genetic Hazard of Ionizing Radiations. Nature. 182 (4632): 409—409. doi:10.1038/182409a0. ISSN 0028-0836.
6. . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 вересня 2014.
7. Біографія Мері Лайон на сторінці Товариства генетиків [ 2 вересня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
8. . Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 2 липня 2015.
9. . Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 6 вересня 2014.

Джерела

• Біографія Мері Лайон на сторінці Товариства генетиків(англ.)
• Watts, Geoff (2015). Mary Frances Lyon. The Lancet. 385 (9970): 768. doi:10.1016/S0140-6736(15)60427-5. ISSN 0140-6736.
• MARTIN CHILDS. Obituary: Mary Frances Lyon, geneticist. The Scotsman, 26 February 2015(англ.)