Менса (будівництво)

Ме́нса (від лат. mēnsa — «стіл») — верхня частина (вівтаря у католицькому храмі). Це плита з пісковику або ж мармуру, яка опирається на ніжки чи прямокутний кам'яний блок, скриню (саркофаг з мощами). Посередині розташоване невелике заглиблення — гріб (лат. sepulcrum), призначений для мощей мучеників.

Менса у Базиліці святих Петра і Павла, Познань

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Менса.

У православному храмі менсі відповідає престольна дошка, іноді називана трапезою.

Див. також

• Антепендій
• Престол

Література

• Архітектура України. Велика ілюстрована енциклопедія. — Х. : Веста, 2010. — 224 с.: іл. — .