Медведєв Сергій Костянтинович

Сергій Костянтинович Медведєв (нар. 2 червня 1958, Калінінград, РРФСР, СРСР) — російський журналіст, кінематографіст і телеведучий.

Сергій Медведєв
Сергій Костянтинович Медведєв
Прессекретар Президента Російської Федерації
15 березня 1995 — 13 серпня 1996
Попередник	Костиков В'ячеслав Васильович
Наступник	Ястржембський Сергій Володимирович
Народився	2 червня 1958(1958-06-02) (66 років) Калінінград, РРФСР, СРСР
Відомий як	журналіст, телеведучий
Громадянство	СРСР→ Росія
Alma mater	факультет журналістики МДУ
Професія	журналіст, телеведучий
Звання
Нагороди	ТЕФІ (2002)
Премії	ТЕФІ
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Сергій Медведєв народився 2 червня 1958 року в Калінінграді в родині тележурналіста. Професійну кар'єру розпочав у місцевій газеті.

У 1981 році закінчив факультет журналістики МГУ, пройшов навчання на Вищих економічних курсах при Держплані СРСР.

З 1981 по 1991 роки працював в Державному Комітеті СРСР по телебаченню і радіомовленню (Держтелерадіо СРСР), робив репортажі та нариси з різних республік і областей країни. З диктофоном в руці об'їздив країну, роблячи репортажі з місць.

З 1991—1992 рр. Медведєв працював оглядачем Студії інформаційних програм телебачення . Через деякий час став ведучим інформаційної програми «Час» і вів репортажі з перших з'їздів депутатів, а також програму (пізніше «Доброго ранку» на ОРТ).

Під час серпневих подій 1991 року Медведєв був єдиним журналістом, який зміг розповісти в ефірі про події в столиці в той період. За цей репортаж Медведєв був звільнений, але ненадовго. Незабаром він повернувся на телебачення оглядачем . У цей період діяльності Медведєв став головним інтерв'юером перших осіб держави. Він взяв інтерв'ю у Михайла Горбачова, Анатолія Чубайса, Віктора Черномирдіна, Бориса Єльцина, Юрія Лужкова.

З 15 березня 1995 по 13 серпня 1996 — Прессекретар Президента Російської Федерації і Б. М. Єльцина.

Після відставки з посади прессекретаря Медведєв знову повернувся на телебачення і став першим заступником Генерального директора ОРТ. У 2000 році Медведєв брав участь у виборах в Державну думу третього скликання по Калінінградському округу № 84 в якості незалежного кандидата, але за підсумками голосування зайняв друге місце.

У 2001—2003 роках Медведєв обирався головою Ради директорів ЗАТ «Незалежна телекомпанія РТС» (м. Москва).

Разом з був співзасновником однієї з найбільших телекомпаній країни , яка виробляла для «Першого каналу» такі програми, як , , «Вартовий» (в різний час виробляла програми , , «Кумири», документальні цикли «Кремль-9», «Луб'янка», " ", " Таємниці століття ", " Народження легенди ", " ", " Спецназ ").

З 2016 року — ведучий документального циклу на телеканалі «Зірка».

З 2003 року Медведєв займав посаду голови ради директорів незалежної телекомпанії «Останкіно». Він автор і ведучий низки популярних телевізійних циклів, в тому числі історичного документального циклу «Луб'янка», який завоював вищу телевізійну нагороду «ТЕФІ» в номінації «Серіал телевізійних документальних фільмів». Автор документального фільму «Лебедине озеро на замовлення ГКЧП». Член Спілки журналістів Росії. Член Союзу кінематографістів РФ.

До грудня 2017 року — генеральний директор телекомпанії «Останкіно».

Фільм про Миколу Гастелло

У 2007 році на Першому каналі в циклі «Таємниці століття» вийшов фільм Сергія Медведєва під назвою "Микола Гастелло. Хто зробив великий подвиг? ". Майже відразу ж проти цього фільму виступив син Гастелло, Віктор, звинувативши Сергія Медведєва і Перший канал у брехні і наклепі.

Сім'я

Одружений. Має сина і дочку.

Нагороди

• Медаль «Захиснику вільної Росії» (2 лютого 1993) — За виконання громадянського обов'язку при захисті демократії та конституційного ладу 19-21 серпня 1991 року.
• Телевізійна премія «ТЕФІ» (Номінація «Серіал телевізійних документальних фільмів», 2002) — За документальний фільм «Луб'янка». "Л. Троцький. Приречений на вбивство ".
• (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2007) — За документальний фільм «Операція Агент.ru» з циклу «Луб'янка» .
• (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2009) — За документальний фільм "Юрій Андропов. П'ятнадцять місяців надії ".
• (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2012) — За документальний цикл «Таємниці розвідки» .
• (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2014 року) — За документальні фільми про співробітників органів безпеки .

Класний чин

• .

Примітки

1. . . 19 серпня 2013. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
2. . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
3. . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
4. . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
5. . Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 17 березня 2022.
6. . Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 23 жовтня 2018.
7. . . 11 лютого 2005. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
8. . Комсомольская правда. 14 жовтня 2002. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
9. . Новая газета. 23 серпня 2001. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 23 жовтня 2018.
10. . Литературная газета. 18 червня 2008. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 17 березня 2022.
11. . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
12. . Фонд «Академия Российского телевидения». Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 13 жовтня 2013. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
13. . Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.

Посилання

• Сергей Медведев на сайте Кино-Театр [ 27 вересня 2018 у Wayback Machine.]