Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ма ртін Само рський порт Martin de Zamora 6 грудня 1383 португальський католицький священник Єпископ Лісабонський 1379 1

Мартін Саморський

Мартін Саморський

Ма́ртін Само́рський (порт. Martin de Zamora; ? — 6 грудня 1383) — португальський католицький священник. Єпископ Лісабонський (1379—1387) і Сілвеський (1373—1379). Архієпископ Бразький (1372—1373). Народився в Саморі, Кастилія. Після схизми 1378 року підтримував антипапу Климента VII. Виступав його представником в Португалії, отримав від нього Лісабонську катедру (1379). Був послом португальського короля Фернанду I у Франції (1380). На початку португальського міжкоролів'я допомагав легітимному режимові непопулярної королеви-регентші Леонори (1383). Загинув під час Лісабонського повстання: міщани скинули його з дзвіниці, закаменували і кинули на поталу собакам. Через 17 днів антипапа Климент VII призначив його кардиналом, не знаючи про смерть.

Мартін
image
Загибель Мартіна
Єпископ Лісабонський
7 лютого 1379 — 6 грудня 1383
Єпископ Сілвеський
9 лютого 1373 — 7 лютого 1379
Архієпископ Бразький
18 лютого 1372 — 9 лютого 1373
 
Діяльність: католицький священник, католицький єпископ
Народження: невідомо
Самора, Кастилія
Смерть: 6 грудня 1383(1383-12-06)
Лісабон, Португалія

Імена

  • Ма́ртін, або Ма́ртин (лат. Martinus) — у латинських документах.
  • Марті́ньо (ісп. Martinho) — в іспанських документах, зменшувальне від Мартин.
  • Марті́ню (порт. Martinho) — у португальських документах.
  • Ма́ртін Лісабо́нський (порт. Martin de Lisboa) — за назвою єпископства.
  • Ма́ртін Португа́льський (лат. Martinus Lusitanus; ісп. Martin de Portugal)
  • Ма́ртін Само́рський (порт. Martinho de Zamora) — за місцем народження.
  • Ма́ртін Сілве́ський (порт. Martinho de Silves) — за назвою єпископства.

Біографія

Докладніше: Західна схизма та Лісабонське повстання

Мартін походив із леонського міста Самора в Кастильській Короні. Він був ліцензіатом з канонічного права, працював пріором Вімарським у Бразькій архідіоцезії.

18 лютого 1372 року Мартіна призначили архієпископом Бразьким і примасом Португалії після смерті бразького архієпископа . Папа Григорій XI не визнав цього призначення, тому митрополичу катедру він займав неофіційно.

9 лютого 1373 року Мартін став єпископом Сілвеським, головою церкви у Алгарвській провінції. Він зайняв цей пост 7 травня наступного року.

1377 року папа Григорій XI поставив Мартіна одним із суддів у процесі над бразьким архієпископом . Його вирок був анульований наступним папою Урбаном VI.

1378 року в Католицькій церкві стався розкол на дві групи — прибічників легітиного папи Урбана VI й авіньйонського антипапи Климента VII. Мартін залишався покірним останньому. 7 лютого 1379 року антипапа призначив його єпископом Лісабонським, а 5 травня той офіційно зайняв столичну катедру. Як зазначає португальський хроніст Фернан Лопеш, Мартін був ученим мужем, добрим церковником й вміло керував справами діоцезії. На противагу йому легітимний папа призначив головою Лісабонської церкви свого протеже, француза , але той так і не потрапив до Португалії.

Після поразок у війнах з Кастилією португальський король Фернанду I був змушений підтримати антипапу, оскільки того спонсорувала Франція, союзник кастильців у Столітній війні. У зв'язку з цим 14 липня 1380 року король вислав Мартіна послом до французького Карла V.

1382 року Мартін брав участь у розробці португальсько-кастильського мирного договору разом із коїмбрським єпископом Хуаном Кабесою-де-Вакою і гуардським єпископом Афонсу Коррейєю. За умовами цієї угоди португальська інфанта Беатриса, донька португальського короля Фернанду I, мусила одружися із кастильським королем Хуаном І.

22 жовтня 1383 року Фернанду І помер, не залишивши по собі інфанта-спадкоємця. Трон мусив перейти його доньці Беатрисі, нареченій кастильського короля Хуана І, а згодом — її дітям, кастильським королям. Допоки донька лишалася неповнолітньою, Португалією правила регентша, королева-вдова Леонора. За цих обставин Португалія поступово поглиналася Кастилією. Лісабонський єпископ Мартін входив до числа тих, хто підтримував так розвиток подій. Йому протистояла анти-кастильська партія патріотів, очолюваних авіським магістром Жуаном, звідним братом покійного Фернанду І.

6 грудня 1383 року спалахнуло Лісабонське повстання. Авіський магістр убив коханця королеви-регентші графа Андейро, голову прокастильської партії в португальському уряді. Королівський канцлер Алвару Пайш, прибічник повсталих, віддав розпорядження, аби усі дзвони міста сповістили цю радісну звістку. Єпископ Мартін відмовився виконувати наказ й заперся на сім замків у Лісабонському соборі. Це сильно розлютило мешканців столиці. Мер разом із членами магістрату залізли на соборну башту за поясненнями. Коли ж Мартін проігнорував їх, розгніваний натовп скинув його додолу. Єпископ розбився у дворі. Бунтарі роздягали його і закидали камінням як «розкольника» і «кастильця». Потім його оголене тіло протягли міськими вулицями і кинули на поталу собакам на площі Россіу. Наступного дня, через нестерпний сморід, уцілілі рештки ієрарха поховали на тій же площі. Незважаючи на те, що Мартін був ставлеником антипапи, лісабонці згодом принесли свої вибачення Святому Престолу за те, що убили власного єпископа.

23 грудня того ж року, коли відомості про мученицьку смерть Мартіна ще не досягли Авіньйона, антипапа Климент VII призначив його кардиналом на 4-й консисторії свого понтифікату.

Примітки

  1. Zamora, Martinho de [ 19 липня 2019 у Wayback Machine.] // The Cardinals of the Holy Roman Church
  2. César Olivera Serrano. Correa, Alfonso [ 23 червня 2019 у Wayback Machine.] // Real Academia de la Historia

Джерела

  • Chacón, Alfonso. Vitæ, et res gestæ Pontificvm Romanorum et S. R. E. Cardinalivm ab initio nascentis Ecclesiæ vsque ad Vrbanvm VIII. Pont. Max. 2 volumes. Romae: Typis Vaticanis, 1677, II, col. 680
  • Essai de liste générale des cardinaux. VI. Les cardinaux du Grand Schisme (1378—1417 // Annuaire Pontifical Catholique 1931. Paris: Maison de la Bonne Presse, 1931, p. 148.
  • Eubel, Conradus. Hierarchia catholica medii aevi… Monasterii: Sumptibus et typis librariae Regensbergianae, 1913. Vol. I (1198—1431), p. 452, 507.
  • Livermore H.V. History of Portugal. Cambridge: University Press, 1947.
  • Livermore H.V. A New History of Portugal. Cambridge: University Press, 1969.
  • Lopes, Fernão. Chronica d'el-rei Dom Joham I. Lisboa, Imprensa Nacional-Casa da Moeda, 1978. p. 23-26.

Посилання

  • Zamora, Martinho de [ 19 липня 2019 у Wayback Machine.] // The Cardinals of the Holy Roman Church
  • Мартін Саморський // Catholic-Hierarchy.org. ed. David M. Cheney. 1996-2013. Revised: 16 March 2013.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ma rtin Samo rskij port Martin de Zamora 6 grudnya 1383 portugalskij katolickij svyashennik Yepiskop Lisabonskij 1379 1387 i Silveskij 1373 1379 Arhiyepiskop Brazkij 1372 1373 Narodivsya v Samori Kastiliya Pislya shizmi 1378 roku pidtrimuvav antipapu Klimenta VII Vistupav jogo predstavnikom v Portugaliyi otrimav vid nogo Lisabonsku katedru 1379 Buv poslom portugalskogo korolya Fernandu I u Franciyi 1380 Na pochatku portugalskogo mizhkoroliv ya dopomagav legitimnomu rezhimovi nepopulyarnoyi korolevi regentshi Leonori 1383 Zaginuv pid chas Lisabonskogo povstannya mishani skinuli jogo z dzvinici zakamenuvali i kinuli na potalu sobakam Cherez 17 dniv antipapa Kliment VII priznachiv jogo kardinalom ne znayuchi pro smert Martin Zagibel Martina Yepiskop Lisabonskij 7 lyutogo 1379 6 grudnya 1383 Yepiskop Silveskij 9 lyutogo 1373 7 lyutogo 1379 Arhiyepiskop Brazkij 18 lyutogo 1372 9 lyutogo 1373 Diyalnist katolickij svyashennik katolickij yepiskop Narodzhennya nevidomo Samora Kastiliya Smert 6 grudnya 1383 1383 12 06 Lisabon PortugaliyaImenaMa rtin abo Ma rtin lat Martinus u latinskih dokumentah Marti no isp Martinho v ispanskih dokumentah zmenshuvalne vid Martin Marti nyu port Martinho u portugalskih dokumentah Ma rtin Lisabo nskij port Martin de Lisboa za nazvoyu yepiskopstva Ma rtin Portuga lskij lat Martinus Lusitanus isp Martin de Portugal Ma rtin Samo rskij port Martinho de Zamora za miscem narodzhennya Ma rtin Silve skij port Martinho de Silves za nazvoyu yepiskopstva BiografiyaDokladnishe Zahidna shizma ta Lisabonske povstannya Martin pohodiv iz leonskogo mista Samora v Kastilskij Koroni Vin buv licenziatom z kanonichnogo prava pracyuvav priorom Vimarskim u Brazkij arhidioceziyi 18 lyutogo 1372 roku Martina priznachili arhiyepiskopom Brazkim i primasom Portugaliyi pislya smerti brazkogo arhiyepiskopa Papa Grigorij XI ne viznav cogo priznachennya tomu mitropolichu katedru vin zajmav neoficijno 9 lyutogo 1373 roku Martin stav yepiskopom Silveskim golovoyu cerkvi u Algarvskij provinciyi Vin zajnyav cej post 7 travnya nastupnogo roku 1377 roku papa Grigorij XI postaviv Martina odnim iz suddiv u procesi nad brazkim arhiyepiskopom Jogo virok buv anulovanij nastupnim papoyu Urbanom VI 1378 roku v Katolickij cerkvi stavsya rozkol na dvi grupi pribichnikiv legitinogo papi Urbana VI j avinjonskogo antipapi Klimenta VII Martin zalishavsya pokirnim ostannomu 7 lyutogo 1379 roku antipapa priznachiv jogo yepiskopom Lisabonskim a 5 travnya toj oficijno zajnyav stolichnu katedru Yak zaznachaye portugalskij hronist Fernan Lopesh Martin buv uchenim muzhem dobrim cerkovnikom j vmilo keruvav spravami dioceziyi Na protivagu jomu legitimnij papa priznachiv golovoyu Lisabonskoyi cerkvi svogo protezhe francuza ale toj tak i ne potrapiv do Portugaliyi Pislya porazok u vijnah z Kastiliyeyu portugalskij korol Fernandu I buv zmushenij pidtrimati antipapu oskilki togo sponsoruvala Franciya soyuznik kastilciv u Stolitnij vijni U zv yazku z cim 14 lipnya 1380 roku korol vislav Martina poslom do francuzkogo Karla V 1382 roku Martin brav uchast u rozrobci portugalsko kastilskogo mirnogo dogovoru razom iz koyimbrskim yepiskopom Huanom Kabesoyu de Vakoyu i guardskim yepiskopom Afonsu Korrejyeyu Za umovami ciyeyi ugodi portugalska infanta Beatrisa donka portugalskogo korolya Fernandu I musila odruzhisya iz kastilskim korolem Huanom I 22 zhovtnya 1383 roku Fernandu I pomer ne zalishivshi po sobi infanta spadkoyemcya Tron musiv perejti jogo donci Beatrisi narechenij kastilskogo korolya Huana I a zgodom yiyi dityam kastilskim korolyam Dopoki donka lishalasya nepovnolitnoyu Portugaliyeyu pravila regentsha koroleva vdova Leonora Za cih obstavin Portugaliya postupovo poglinalasya Kastiliyeyu Lisabonskij yepiskop Martin vhodiv do chisla tih hto pidtrimuvav tak rozvitok podij Jomu protistoyala anti kastilska partiya patriotiv ocholyuvanih aviskim magistrom Zhuanom zvidnim bratom pokijnogo Fernandu I 6 grudnya 1383 roku spalahnulo Lisabonske povstannya Aviskij magistr ubiv kohancya korolevi regentshi grafa Andejro golovu prokastilskoyi partiyi v portugalskomu uryadi Korolivskij kancler Alvaru Pajsh pribichnik povstalih viddav rozporyadzhennya abi usi dzvoni mista spovistili cyu radisnu zvistku Yepiskop Martin vidmovivsya vikonuvati nakaz j zapersya na sim zamkiv u Lisabonskomu sobori Ce silno rozlyutilo meshkanciv stolici Mer razom iz chlenami magistratu zalizli na sobornu bashtu za poyasnennyami Koli zh Martin proignoruvav yih rozgnivanij natovp skinuv jogo dodolu Yepiskop rozbivsya u dvori Buntari rozdyagali jogo i zakidali kaminnyam yak rozkolnika i kastilcya Potim jogo ogolene tilo protyagli miskimi vulicyami i kinuli na potalu sobakam na ploshi Rossiu Nastupnogo dnya cherez nesterpnij smorid ucilili reshtki iyerarha pohovali na tij zhe ploshi Nezvazhayuchi na te sho Martin buv stavlenikom antipapi lisabonci zgodom prinesli svoyi vibachennya Svyatomu Prestolu za te sho ubili vlasnogo yepiskopa 23 grudnya togo zh roku koli vidomosti pro muchenicku smert Martina she ne dosyagli Avinjona antipapa Kliment VII priznachiv jogo kardinalom na 4 j konsistoriyi svogo pontifikatu PrimitkiZamora Martinho de 19 lipnya 2019 u Wayback Machine The Cardinals of the Holy Roman Church Cesar Olivera Serrano Correa Alfonso 23 chervnya 2019 u Wayback Machine Real Academia de la HistoriaDzherelaChacon Alfonso Vitae et res gestae Pontificvm Romanorum et S R E Cardinalivm ab initio nascentis Ecclesiae vsque ad Vrbanvm VIII Pont Max 2 volumes Romae Typis Vaticanis 1677 II col 680 Essai de liste generale des cardinaux VI Les cardinaux du Grand Schisme 1378 1417 Annuaire Pontifical Catholique 1931 Paris Maison de la Bonne Presse 1931 p 148 Eubel Conradus Hierarchia catholica medii aevi Monasterii Sumptibus et typis librariae Regensbergianae 1913 Vol I 1198 1431 p 452 507 Livermore H V History of Portugal Cambridge University Press 1947 Livermore H V A New History of Portugal Cambridge University Press 1969 Lopes Fernao Chronica d el rei Dom Joham I Lisboa Imprensa Nacional Casa da Moeda 1978 p 23 26 PosilannyaZamora Martinho de 19 lipnya 2019 u Wayback Machine The Cardinals of the Holy Roman Church Martin Samorskij Catholic Hierarchy org ed David M Cheney 1996 2013 Revised 16 March 2013

Дата публікації:
Топ