Манілов

Мані́лов — персонаж поеми Миколи Васильовича Гоголя «Мертві душі». Від характеру цього образу, одного з найцікавіших у поемі, утворився крилатий вираз «маніловщина» для позначення безпідставної мрійливості, надміру добродушного та пасивного ставлення до дійсності, саме ім'я Манілова також стало прецедентним. Манілов виділяється не тільки розмахом задумів у поєднанні з повною бездіяльністю (подібні риси є і у парного йому персонажа, Тентетникова), а й повною зневагою до практичних питань: Манілов навіть не помічає розрухи у своєму маєтку.

Манілов
Творець:	М. В. Гоголь
Твори:	Мертві душі
Стать:	^d
Діти:	2 сина, Фемістоклюс і Алкід
Рід занять:	поміщик

Образи поеми зазвичай сприймаються як сатира на соціальні типи сучасного Гоголю суспільства. Подібно до всіх виведених поміщиків, Манілов, за висловом В. Ф. Переверзєва, є «порожником», а нікчемність надає безглузде забарвлення м'якості його натури. Неробство перетворює позитивну властивість — м'якість — на «моральну сльоту». Незважаючи на перебільшений образ, бездіяльність Манілова не служить не тільки добру, а й злу, і тому не викликає огиди, за словами Переверзєва, це далеко не погана людина. Суб'єктивне ставлення до Манілова сучасних читачів, згідно з М. М. Чувелева, найчастіше і грунтується на симпатії.

Чувельова також наголошує на «душевній порожнечі» Манілова. Оскільки «святе місце порожнім не буває», порожнеча, де немає світла, заповнюється пітьмою. У екранізації П. С. Лунгіна це заповнення порожнечі злом візуалізоване: Манілов, говорячи про Чичікова, перевтілюється і, немов під впливом гіпнозу, повторює слова і манери махінатора. Сам Манілов не живе; статичність цього персонажа — це «нудьга смертельна». З погляду Чувелевої, сучасне порівняно тепле ставлення до персонажа читачів характеризує стан сьогоднішнього суспільства, в якому спроби наживи на мертвих душах не викликають неприйняття, це «адже реальним ревізським душам жодної шкоди не завдасть».

Примітки

1. Кривонос, В. Ш. Фемистоклюс и Алкид в «Мертвых душах» Гоголя // Н. В. Гоголь и русская литература: материалы докладов и сообщений Международной научной конференции IX Гоголевские чтения.
2. Маниловщина //
3. Нахимова, Елена Анатольевна. Прецедентные имена, восходящие к текстам Н. В. Гоголя, в современной коммуникации [ 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Политическая лингвистика 23 (2007).
4. Кондакова, Ю. В. «Мертвая душеада»: функциональные диады персонажей поэмы Н. В. Гоголя [ 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Дергачевские чтения-2008. Т. 1.— Екатеринбург, 2009 9 (2009): 209—215.

Література

• Наталя Чувельова. Чи мертва душа Манілова?: (Спроба інтерпретації образу Манілова в поемі НВ Гоголя «Мертві душі») [ 15 лютого 2022 у Wayback Machine.] // NV Gogol: Bytí díla v днижнику: (studie o živом dědictví) (2015): 95-102.(рос.)