Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Лісняки́ — село в Україні, Смідинської об'єднаної громади, у Ковельському районі Волинської області. Населення становить 272 осіб.
| село Лісняки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Волинська область |
| Район | Ковельський район |
| Громада | Смідинська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA07060390070072059 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1508 |
| Населення | 272 |
| Площа | 1,18 км² |
| Густота населення | 230,51 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 44464 |
| Телефонний код | +380 3346 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°21′07″ пн. ш. 24°24′55″ сх. д. / 51.35194° пн. ш. 24.41528° сх. д.Координати: 51°21′07″ пн. ш. 24°24′55″ сх. д. / 51.35194° пн. ш. 24.41528° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 174 м |
| Водойми | Кизівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 44453, Волинська обл., Старовижівський р-н, с.Смідин |
| Карта | |
  Лісняки | |
 Лісняки | |
| Мапа | |
| | |
Географія
Історія
Лісняки — невеличке мальовниче село, розташоване серед казкової природи волинських лісів. У сиву давнину тут поселилися люди, яких називали лісниками, лісняками. Звідси й походить назва села.
Окремі археологічні знахідки свідчать, що на території Лісняків відбувалася людська діяльність за часів бронзової доби. Доказом цього є бойові кам'яні сокири культури шнурової кераміки, яку датують у проміжку від другої чверті ІІІ тис. до н. е. до початку ІІ тис. до н. е. Одна сокира, знайдена Петром Гавриловичем Троцем, зараз перебуває в експозиції кафедри археології Національного університету «Києво-Могилянська академія». Інша, знайдена Петром Гервасійовичем Голубом, передана до фондів Національного музею історії України.
Перша писемна згадка про с. Лісняки міститься в акті ревізії Смідинської Хрестовоздвиженської церкви від 2 лютого 1696 року.
У Лісняках у той період існувала церква Преподобної Параскеви. М. І. Теодорович у праці «Волинь в описі міст, містечок і сіл…» дає опис цієї церкви. Святиня збудована в 1773 році на кошти селян, була дерев'яною, з дуже маленьким вівтарем. Із часом церква постаріла, тому виникла необхідність побудувати нову. У 1892 році звели нову дерев'яну будівлю разом із дзвіницею на дубових стовпах. Церква була кладовищенською, належала до Свято-Троїцького приходу с. Смідин. У 1896 році у селі налічувався 351 прихожанин.
Маленьке поліське село жило по-своєму. Біленькі невеличкі хатинки, убогі клуні та стайні. Основними заняттями селян були обробіток землі та лісу. На піщаних болотистих землях вирощували льон, коноплі, картоплю, жито, просо. Розводили корів, коней, овець кіз. Бідняки за мізерну плату наймалися до лісників, котрі проживали поблизу урочищ Маєвського, Удовського, Теребицького, Емми.
Не витримавши тяжкого поміщицького гноблення, четверо сімей із Лісняків виїхало за кордон у пошуках кращої долі.
Перша половина ХХ століття у Лісняках
У 1935 році у селі було створено підпільну організацію КПЗУ. Підпільники організовували маївки, страйки, розповсюджували листівки, вивішували червоні прапори.
Іноді страйки увінчувались перемогою. Про це згадував Д. В. Івануха:
— Мої земляки вивозили ліс на залізничні стації Мацеїв та Мизове, отримували за це мізерну плату. Ми оголосили страйк, нас підтримали й інші працівники лісу, довелося польським панам збільшити заробіток до десяти злотих. На той час це було неабияке завоювання.
Радянщина в селі
У вересні 1939 року прийшли перші «совєти». Першим головою сільрали обрали Й. І. Гулечка, секретарем П. О. Ступак. Та недовго жилося лісняківцям при цій владі.
Гітлерівці на четвертий день після нападу на СРСР окупували село. Багато страждань вони принесли на цю землю. Фашисти змушували людей рити окопи, більше десяти юнаків та дівчат відправили на каторжні роботи. Серед них були Андрій Голуб, Євдокія Можелюк, Параска Остапук, Яків Вільчинський, Ганна Івануха та інші.
Друга світова війна була геноцидом для євреїв. У Лісняках мирно проживали українські та єврейські родини. Серед них і сім'я Барштів. Страшне лихо впало на їх родину. Батьків та двох дітей років 12-14 розстріляли фашистські посіпаки у лісі. Старший син Семен перебував у цей час на службі у Червоній Армії, через це й вдалося уникнути страти.
Були свідки лісової трагедії, які потайки спостерігали за діями злочинців. Вони розповідали, що після перших пострілів впали, скошені кулями старші члени родини, потім дівчинка. Хлопчик зі страху та розпачу благально звернувся до вбивці: «Дядьку, не вбивайте мене, я буду вам корови пасти, буду робити все, що скажете». Та ворог був безжалісний до дитини. Хлопчина пронизаний кулями, впав на землю, й навік замовк.
Мобілізувавшись із армії Семен Іськович Баршт вступив на навчання до Московського автодорожнього інституту. Отримавши диплом, працював інженером у Міністерстві автотранспорту СРСР. Приїжджав у Лісняки до Остапука Андрія Митрофановича. У розмовах згадував свою родину, зустрічався з колишніми сусідами, друзями. Особливо теплими були спогади про дитячі роки. Мріяв, щоб останки його родичів перезахоронити на сільському кладовищі. Але цій мрії поки що не судилося збутися.
У березня 1944 року, коли фашистів гнали на Захід, на декілька місяців лінія фронту закріпилася біля Лісняків. У селі розмістилося німецьке командування, рядові солдати спорудили укріплення у лісі. Радянські війська розташувалися недалечко Мизового. Прорвати ворожу лінію оборони було нелегко. Тому артилерійські обстріли та бомбардування з літаків не стихали ні на мить. У зв'язку з небезпекою для життя, люди змушені були ховатися у лісі. Вони споруджували у землі бункери, робили із дерева у болоті настили, щоб якось вберегтися, пережити страшне лихо. У липні німці відступили. Люди поверталися з лісу додому. Замість села перед ними лежало суцільне згарище, на якому лежали, наче снопи після молотьби, вбиті солдати. Із сотні хат залишилося вцілілих лише шість. Більшість будівель зруйнувала артилерія та авіація, підірвали та підпалили фашисти. У період війни не вціліла й церква. Але найтяжчими були людські втрати. З 80-ти учасників Великої Вітчизняної війни 25 залишилось на її вогненних дорогах. Навіки лишився у Лісняках й перетворився у камінь угорський воїн-інтернаціоналіст Янош Мату, який із братом Штефаном та українськими бійцями воював у партизанському загоні «За перемогу», що входив у з'єднання Малікова.
Мобілізовані до війська агресора брати Мату з першого дня мріяли про перехід на сторону Червоної армії. Але військову частину, у якій вони служили, направили не на фронт, а для охорони важливих об'єктів на тимчасово окупованій гітлерівцями території. Так Янош та Штефан опинилися на Житомирщині, охопленій полум'ям боротьби проти загарбників. Скориставшись можливістю, у березні 1943 року вони прийшли в партизанське з'єднання Маликова, прихопивши із собою зброю.
16 березня 1944 року Яноша Мату не стало. Він загинув у бою під Лісняками. З усіма почестями поховали сина угорського народу на сільському кладовищі.
Лісняківські воїни були також справжніми героями, патріотами-інтернаціоналістами. Вони визволяли не тільки рідну землю від ворога, а й допомагали народам Європи скинути ненависний чужоземний гніт. За мужність та героїзм у боях з ворогом нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня (1947) Панасюк Сава Кузьмович (1920 н.р.), медалями: «За визволення Праги», «За перемогу над Німеччиною». У 1985 р. він нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня.
Івануха Микола Устимович також нагороджений Орденом Бойової Слави ІІІ ступеня. Прославились у боях, здійснювали героїзм, отримали чимало нагород: К. М. Гузь, А. В. Гулечко, Р. І. Оліферович, Д. О. Ковальчук, Г. А. Панасюк, Г. М. Голуб та інші.
Важко жилося всім у післявоєнний період. Кожен клаптик лісняківської землі був замінований, тому багато односельчан підірвалося на мінах. Але, незважаючи на всі труднощі, лісняківці відбудували своє село, повернулися до мирної праці.
Андрій Васильович Івануха розповідав як у 1948 році у селі організували колгосп: «Цього року членами артілі стали 98 земляків. Очолив колгосп Є. О. Панасюк, згодом Г. Т. Івануха, Н. Ф. Троць був бухгалетром. Всією роботою по відбудові села керував виконком Лісняківської сільради, очолюваний Д. В. Іванухою. З 1948 по 1954 роки головою сільської ради був Андрій Васильович Івануха». У 1951 році артіль с. Лісняки об'єдналася в один когосп зі смідинськими артілями і господарство стало називатися колгоспом ім. Шверника. Очолював його Ісак Герез.
У Лісняках землі було мало, ґрунти — бідні. Смідинські землі доходили майже до села Лісняки, лісняцькі ж землі (гектарів двісті) розташовані поблизу Сьомаків.
У 1959 році приїхав у село Ісак Герез і повідомив, що мешканців Лісняків будуть переселяти у південні області України на багаті землі.
Землевпорядники з району та області відміряли і позначили кілками землі лісняківців. Вони сказали, що нічого не вдієш, допомагати зможуть нам лише у Москві. Громада доручила захищати їх інтереси у Москві Андрієві Панасюку та Панасові Троцю. На поїздку збирали гроші усім селом. По дорозі до столиці, компетентні пасажири порадили селянам звернутися до Міністра сільського господарства СРСР. Уповноважені з Лісняків потрапили на прийом до високопосадовців, розповіли про свої проблеми, передали письмове звернення односельчан, їм пообіцяли допомагати, після чого представники громади повернулися додому.
Через деякий час у Лісняки прибув представник із Москви. До його приїзду лісняківці навели ідеальний порядок у селі, на полях — ні зілиночки. Якраз буйно цвіла картопля, колосилися зернові. Оглянувши господарство, делегація із столиці та області заспокоїла селян такими словами: «Живіть у своєму селі, працюйте, нехай і в майбутньому у вас будуть такі порядки, як тепер, високі врожаї». Так лісняківці відстояли своє село. Правда, не вдалося їм повернути назад землю, що розташована під Сьомаками.
Сучасне сільське життя
Нині у Лісняках налічується 69 дворів, у яких проживає 187 людей.
Була школа І ступеня, але з 2017 року через малу кількість учнів вона перестала функціонувати. У селі є ФАП, клуб, магазин. Окраса населеного пункту — церква. Майже шістдесят років люди ходили молитися Богу в Смідин, Нову Вижву. Зібравшись громадою, вирішили побудувати, хоч невеличку, але свою церкву. Кошти збирали усім селом, допомагали колишні односельчани. Будівельниками стали місцеві мешканці: Петро Іванович Гузь керував роботою по спорудженні церкви. Раніше, він працював у колгоспній будівельній бригаді, збудував чимало будинків та куполи храму зводив уперше.
Фундамент Святині заклали у квітні 2002 року, а 27 жовтня 2005 року відбулося її відкриття. Церква невеличка, але гарна і мальовнича, майстерно оздоблена, є справжньою окрасою села.
Лісняківці своєю громадою довели, що здатні вирішувати будь-які проблеми, складні завдання, бо у людській єдності сила.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 340 осіб, з яких 151 чоловік та 189 жінок.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 270 осіб. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.
Примітки
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
Посилання
- Погода в селі Лісняки [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Сторінка Смідинської громади у Фейсбук [ 1 грудня 2020 у Wayback Machine.]
 | Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lisnyaki selo v Ukrayini Smidinskoyi ob yednanoyi gromadi u Kovelskomu rajoni Volinskoyi oblasti Naselennya stanovit 272 osib selo LisnyakiKrayina UkrayinaOblast Volinska oblastRajon Kovelskij rajonGromada Smidinska silska gromadaKod KATOTTG UA07060390070072059Osnovni daniZasnovane 1508Naselennya 272Plosha 1 18 km Gustota naselennya 230 51 osib km Poshtovij indeks 44464Telefonnij kod 380 3346Geografichni daniGeografichni koordinati 51 21 07 pn sh 24 24 55 sh d 51 35194 pn sh 24 41528 sh d 51 35194 24 41528 Koordinati 51 21 07 pn sh 24 24 55 sh d 51 35194 pn sh 24 41528 sh d 51 35194 24 41528Serednya visota nad rivnem morya 174 mVodojmi KizivkaMisceva vladaAdresa radi 44453 Volinska obl Starovizhivskij r n s SmidinKartaLisnyakiLisnyakiMapa Lisnyaki u VikishovishiGeografiyaCherez selo teche richka Kezyuvka prava pritoka Vizhivki IstoriyaLisnyaki nevelichke malovniche selo roztashovane sered kazkovoyi prirodi volinskih lisiv U sivu davninu tut poselilisya lyudi yakih nazivali lisnikami lisnyakami Zvidsi j pohodit nazva sela Okremi arheologichni znahidki svidchat sho na teritoriyi Lisnyakiv vidbuvalasya lyudska diyalnist za chasiv bronzovoyi dobi Dokazom cogo ye bojovi kam yani sokiri kulturi shnurovoyi keramiki yaku datuyut u promizhku vid drugoyi chverti III tis do n e do pochatku II tis do n e Odna sokira znajdena Petrom Gavrilovichem Trocem zaraz perebuvaye v ekspoziciyi kafedri arheologiyi Nacionalnogo universitetu Kiyevo Mogilyanska akademiya Insha znajdena Petrom Gervasijovichem Golubom peredana do fondiv Nacionalnogo muzeyu istoriyi Ukrayini Persha pisemna zgadka pro s Lisnyaki mistitsya v akti reviziyi Smidinskoyi Hrestovozdvizhenskoyi cerkvi vid 2 lyutogo 1696 roku U Lisnyakah u toj period isnuvala cerkva Prepodobnoyi Paraskevi M I Teodorovich u praci Volin v opisi mist mistechok i sil daye opis ciyeyi cerkvi Svyatinya zbudovana v 1773 roci na koshti selyan bula derev yanoyu z duzhe malenkim vivtarem Iz chasom cerkva postarila tomu vinikla neobhidnist pobuduvati novu U 1892 roci zveli novu derev yanu budivlyu razom iz dzviniceyu na dubovih stovpah Cerkva bula kladovishenskoyu nalezhala do Svyato Troyickogo prihodu s Smidin U 1896 roci u seli nalichuvavsya 351 prihozhanin Malenke poliske selo zhilo po svoyemu Bilenki nevelichki hatinki ubogi kluni ta stajni Osnovnimi zanyattyami selyan buli obrobitok zemli ta lisu Na pishanih bolotistih zemlyah viroshuvali lon konopli kartoplyu zhito proso Rozvodili koriv konej ovec kiz Bidnyaki za mizernu platu najmalisya do lisnikiv kotri prozhivali poblizu urochish Mayevskogo Udovskogo Terebickogo Emmi Ne vitrimavshi tyazhkogo pomishickogo gnoblennya chetvero simej iz Lisnyakiv viyihalo za kordon u poshukah krashoyi doli Persha polovina HH stolittya u Lisnyakah U 1935 roci u seli bulo stvoreno pidpilnu organizaciyu KPZU Pidpilniki organizovuvali mayivki strajki rozpovsyudzhuvali listivki vivishuvali chervoni prapori Inodi strajki uvinchuvalis peremogoyu Pro ce zgaduvav D V Ivanuha Moyi zemlyaki vivozili lis na zaliznichni staciyi Maceyiv ta Mizove otrimuvali za ce mizernu platu Mi ogolosili strajk nas pidtrimali j inshi pracivniki lisu dovelosya polskim panam zbilshiti zarobitok do desyati zlotih Na toj chas ce bulo neabiyake zavoyuvannya Radyanshina v seli U veresni 1939 roku prijshli pershi sovyeti Pershim golovoyu silrali obrali J I Gulechka sekretarem P O Stupak Ta nedovgo zhilosya lisnyakivcyam pri cij vladi Gitlerivci na chetvertij den pislya napadu na SRSR okupuvali selo Bagato strazhdan voni prinesli na cyu zemlyu Fashisti zmushuvali lyudej riti okopi bilshe desyati yunakiv ta divchat vidpravili na katorzhni roboti Sered nih buli Andrij Golub Yevdokiya Mozhelyuk Paraska Ostapuk Yakiv Vilchinskij Ganna Ivanuha ta inshi Druga svitova vijna bula genocidom dlya yevreyiv U Lisnyakah mirno prozhivali ukrayinski ta yevrejski rodini Sered nih i sim ya Barshtiv Strashne liho vpalo na yih rodinu Batkiv ta dvoh ditej rokiv 12 14 rozstrilyali fashistski posipaki u lisi Starshij sin Semen perebuvav u cej chas na sluzhbi u Chervonij Armiyi cherez ce j vdalosya uniknuti strati Buli svidki lisovoyi tragediyi yaki potajki sposterigali za diyami zlochinciv Voni rozpovidali sho pislya pershih postriliv vpali skosheni kulyami starshi chleni rodini potim divchinka Hlopchik zi strahu ta rozpachu blagalno zvernuvsya do vbivci Dyadku ne vbivajte mene ya budu vam korovi pasti budu robiti vse sho skazhete Ta vorog buv bezzhalisnij do ditini Hlopchina pronizanij kulyami vpav na zemlyu j navik zamovk Mobilizuvavshis iz armiyi Semen Iskovich Barsht vstupiv na navchannya do Moskovskogo avtodorozhnogo institutu Otrimavshi diplom pracyuvav inzhenerom u Ministerstvi avtotransportu SRSR Priyizhdzhav u Lisnyaki do Ostapuka Andriya Mitrofanovicha U rozmovah zgaduvav svoyu rodinu zustrichavsya z kolishnimi susidami druzyami Osoblivo teplimi buli spogadi pro dityachi roki Mriyav shob ostanki jogo rodichiv perezahoroniti na silskomu kladovishi Ale cij mriyi poki sho ne sudilosya zbutisya U bereznya 1944 roku koli fashistiv gnali na Zahid na dekilka misyaciv liniya frontu zakripilasya bilya Lisnyakiv U seli rozmistilosya nimecke komanduvannya ryadovi soldati sporudili ukriplennya u lisi Radyanski vijska roztashuvalisya nedalechko Mizovogo Prorvati vorozhu liniyu oboroni bulo nelegko Tomu artilerijski obstrili ta bombarduvannya z litakiv ne stihali ni na mit U zv yazku z nebezpekoyu dlya zhittya lyudi zmusheni buli hovatisya u lisi Voni sporudzhuvali u zemli bunkeri robili iz dereva u boloti nastili shob yakos vberegtisya perezhiti strashne liho U lipni nimci vidstupili Lyudi povertalisya z lisu dodomu Zamist sela pered nimi lezhalo sucilne zgarishe na yakomu lezhali nache snopi pislya molotbi vbiti soldati Iz sotni hat zalishilosya vcililih lishe shist Bilshist budivel zrujnuvala artileriya ta aviaciya pidirvali ta pidpalili fashisti U period vijni ne vcilila j cerkva Ale najtyazhchimi buli lyudski vtrati Z 80 ti uchasnikiv Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni 25 zalishilos na yiyi vognennih dorogah Naviki lishivsya u Lisnyakah j peretvorivsya u kamin ugorskij voyin internacionalist Yanosh Matu yakij iz bratom Shtefanom ta ukrayinskimi bijcyami voyuvav u partizanskomu zagoni Za peremogu sho vhodiv u z yednannya Malikova Mobilizovani do vijska agresora brati Matu z pershogo dnya mriyali pro perehid na storonu Chervonoyi armiyi Ale vijskovu chastinu u yakij voni sluzhili napravili ne na front a dlya ohoroni vazhlivih ob yektiv na timchasovo okupovanij gitlerivcyami teritoriyi Tak Yanosh ta Shtefan opinilisya na Zhitomirshini ohoplenij polum yam borotbi proti zagarbnikiv Skoristavshis mozhlivistyu u berezni 1943 roku voni prijshli v partizanske z yednannya Malikova prihopivshi iz soboyu zbroyu 16 bereznya 1944 roku Yanosha Matu ne stalo Vin zaginuv u boyu pid Lisnyakami Z usima pochestyami pohovali sina ugorskogo narodu na silskomu kladovishi Lisnyakivski voyini buli takozh spravzhnimi geroyami patriotami internacionalistami Voni vizvolyali ne tilki ridnu zemlyu vid voroga a j dopomagali narodam Yevropi skinuti nenavisnij chuzhozemnij gnit Za muzhnist ta geroyizm u boyah z vorogom nagorodzhenij ordenom Slavi III stupenya 1947 Panasyuk Sava Kuzmovich 1920 n r medalyami Za vizvolennya Pragi Za peremogu nad Nimechchinoyu U 1985 r vin nagorodzhenij ordenom Vitchiznyanoyi vijni II stupenya Ivanuha Mikola Ustimovich takozh nagorodzhenij Ordenom Bojovoyi Slavi III stupenya Proslavilis u boyah zdijsnyuvali geroyizm otrimali chimalo nagorod K M Guz A V Gulechko R I Oliferovich D O Kovalchuk G A Panasyuk G M Golub ta inshi Vazhko zhilosya vsim u pislyavoyennij period Kozhen klaptik lisnyakivskoyi zemli buv zaminovanij tomu bagato odnoselchan pidirvalosya na minah Ale nezvazhayuchi na vsi trudnoshi lisnyakivci vidbuduvali svoye selo povernulisya do mirnoyi praci Andrij Vasilovich Ivanuha rozpovidav yak u 1948 roci u seli organizuvali kolgosp Cogo roku chlenami artili stali 98 zemlyakiv Ocholiv kolgosp Ye O Panasyuk zgodom G T Ivanuha N F Troc buv buhgaletrom Vsiyeyu robotoyu po vidbudovi sela keruvav vikonkom Lisnyakivskoyi silradi ocholyuvanij D V Ivanuhoyu Z 1948 po 1954 roki golovoyu silskoyi radi buv Andrij Vasilovich Ivanuha U 1951 roci artil s Lisnyaki ob yednalasya v odin kogosp zi smidinskimi artilyami i gospodarstvo stalo nazivatisya kolgospom im Shvernika Ocholyuvav jogo Isak Gerez U Lisnyakah zemli bulo malo grunti bidni Smidinski zemli dohodili majzhe do sela Lisnyaki lisnyacki zh zemli gektariv dvisti roztashovani poblizu Somakiv U 1959 roci priyihav u selo Isak Gerez i povidomiv sho meshkanciv Lisnyakiv budut pereselyati u pivdenni oblasti Ukrayini na bagati zemli Zemlevporyadniki z rajonu ta oblasti vidmiryali i poznachili kilkami zemli lisnyakivciv Voni skazali sho nichogo ne vdiyesh dopomagati zmozhut nam lishe u Moskvi Gromada doruchila zahishati yih interesi u Moskvi Andriyevi Panasyuku ta Panasovi Trocyu Na poyizdku zbirali groshi usim selom Po dorozi do stolici kompetentni pasazhiri poradili selyanam zvernutisya do Ministra silskogo gospodarstva SRSR Upovnovazheni z Lisnyakiv potrapili na prijom do visokoposadovciv rozpovili pro svoyi problemi peredali pismove zvernennya odnoselchan yim poobicyali dopomagati pislya chogo predstavniki gromadi povernulisya dodomu Cherez deyakij chas u Lisnyaki pribuv predstavnik iz Moskvi Do jogo priyizdu lisnyakivci naveli idealnij poryadok u seli na polyah ni zilinochki Yakraz bujno cvila kartoplya kolosilisya zernovi Oglyanuvshi gospodarstvo delegaciya iz stolici ta oblasti zaspokoyila selyan takimi slovami Zhivit u svoyemu seli pracyujte nehaj i v majbutnomu u vas budut taki poryadki yak teper visoki vrozhayi Tak lisnyakivci vidstoyali svoye selo Pravda ne vdalosya yim povernuti nazad zemlyu sho roztashovana pid Somakami Suchasne silske zhittya Nini u Lisnyakah nalichuyetsya 69 dvoriv u yakih prozhivaye 187 lyudej Bula shkola I stupenya ale z 2017 roku cherez malu kilkist uchniv vona perestala funkcionuvati U seli ye FAP klub magazin Okrasa naselenogo punktu cerkva Majzhe shistdesyat rokiv lyudi hodili molitisya Bogu v Smidin Novu Vizhvu Zibravshis gromadoyu virishili pobuduvati hoch nevelichku ale svoyu cerkvu Koshti zbirali usim selom dopomagali kolishni odnoselchani Budivelnikami stali miscevi meshkanci Petro Ivanovich Guz keruvav robotoyu po sporudzhenni cerkvi Ranishe vin pracyuvav u kolgospnij budivelnij brigadi zbuduvav chimalo budinkiv ta kupoli hramu zvodiv upershe Fundament Svyatini zaklali u kvitni 2002 roku a 27 zhovtnya 2005 roku vidbulosya yiyi vidkrittya Cerkva nevelichka ale garna i malovnicha majsterno ozdoblena ye spravzhnoyu okrasoyu sela Lisnyakivci svoyeyu gromadoyu doveli sho zdatni virishuvati bud yaki problemi skladni zavdannya bo u lyudskij yednosti sila NaselennyaZgidno z perepisom URSR 1989 roku chiselnist nayavnogo naselennya sela stanovila 340 osib z yakih 151 cholovik ta 189 zhinok Za perepisom naselennya Ukrayini 2001 roku v seli meshkalo 270 osib 100 naselennya vkazalo svoyeyu ridnoyu movoyu ukrayinsku movu Primitki database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 database ukrcensus gov ua Bank danih Derzhavnoyi sluzhbi statistiki Ukrayini Arhiv originalu za 31 lipnya 2014 Procitovano 20 zhovtnya 2019 PosilannyaPogoda v seli Lisnyaki 19 grudnya 2011 u Wayback Machine Storinka Smidinskoyi gromadi u Fejsbuk 1 grudnya 2020 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya z geografiyi Volinskoyi oblasti Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi