Василь Олексійович Лю бчик нар 10 лютого 1913 пом 2 лютого 1987 Львів український художник і педагог член Спілки радянсь

Василь Олексійович Лю́бчик (нар. 10 лютого 1913, — пом. 2 лютого 1987, Львів) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1946 року.

Любчик Василь Олексійович


Народження	28 січня (10 лютого) 1913 ^d
Смерть	2 лютого 1987(1987-02-02) (74 роки)
	Львів, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія Російська СФРР СРСР
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1941)
Діяльність	художник, педагог
Вчитель	Волокидін Павло Гаврилович, Кричевський Федір Григорович, Григор'єв Сергій Олексійович і Єлева Костянтин Миколайович
Відомі учні	Бокшай Йосип Йосипович, Мороз Григорій Федорович, Островський Володимир Олексійович, Коваленко Семен Дмитрович, Фащенко Єлизавета Семенівна, Борисенко Валентин Назарович, Бриж Теодозія Марківна, Довбошинський Данило Данилович, Кипріян Мирон Володимирович, Крвавич Дмитро Петрович, Курилич Михайло Васильович, Лисик Євген Микитович, Мисько Еммануїл Петрович, Скобало Іван Михайлович, Усов Валентин Миколайович, Сопєлкін Олександр Леонідович, Никаноров Віктор Федорович, Онищенко Сергій Степанович і Гришин Сергій Іванович
Працівник	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Любчик.

Біографія

Народився 28 січня [10 лютого] 1913(19130210) року в станиці Гарячеводській (нині смт у Ставропольському краї Росії). 1932 року закінчив , у 1941 році — Київський художній інститут, де навчався у Павла Волокидіна, Федора Кричевського, Сергія Григор'єва, Костянтина Єлеви.

Брав участь у німецько-радянській війні, служив у саперних підрозділах. Нагороджений орденом Червоної Зірки (27 лютого 1943), орденами Вітчизняної війни I (7 вересня 1944) та II (29 червня 1944; 6 квітня 1985) ступенів, медаллю «За перемогу над Німеччиною» (14 серпня 1945).

Упродовж 1946—1987 років викладав на кафедрі живопису у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва: доцент з 1954 року, професор. Член ВКП(б) з 1949 року. Серед учнів: Бокшай Йосип Йосипович, Борисенко Валентин Назарович, Бриж Теодозія Марківна, Гришин Сергій Іванович, Довбошинський Данило Данилович, , Кипріян Мирон Володимирович, Коваленко Семен Дмитрович, Крвавич Дмитро Петрович, Курилич Михайло Васильович, Лисик Євген Микитович, Мисько Еммануїл Петрович, Мороз Григорій Федорович, Онищенко Сергій Степанович, Островський Володимир Олексійович, Скобало Іван Михайлович, Усов Валентин Миколайович, Фащенко Єлизавета Семенівна. Жив у Львові в будинку на площі Міцкевича, № 9, квартира № 2 а. Помер у Львові 2 лютого 1987 року.

Творчість

Працював у галузях станкового живопису та станкової графіки. У стилі соцреалізму створював жанрові картини, портрети, натюрморти, пейзажі. Серед робіт:

серії малюнків

«Дорогами війни» (1946—1947);
за творами Олександра Пушкіна (1952);
«Мої друзі, колеги, товариші і незнайомі» (1960–1980-ті);

живопис

«Сергій Кіров на Моздоцькому з'їзді в 1918 році» (1947);
«Ми знову на Шипці» (1947);
«Розвідник Микола Кузнецов. Ліквідація гауляйтера Бауера» (1948);
«Фінал Сталінградської битви (Капітуляція Паулюса)» (1951);
«Суд над Іваном Франком 1878 року у Львові» (1953);
«У приймальні виконкому» (1955);
«Ліда» (1956);
«Атака полковника Нечая» (1958);
«Ніна» (1959);
«Осінній етюд» (1959);
«Морський пейзаж» (1959);
«Художник Іван Труш» (1960-ті);
«Іван Франко. І підеш у мандрівку століть…» (1960);
«На Львівщині» (1967);
«Седнів» (1972);
серія «Натюрморти» (1960–1970-ті).

Брав участь у обласних, республіканських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставках з 1945 року. Персональні виставки відбулися у П'ятигорську у 1967 році, Токіо у 1979—1980 роках, Львові у 1981 році.

Окремі роботи художника зберігаються у П'ятигорському краєзнавчому музеї, Національному художньому музеї України у Києві, Національному музеї у Львові, Національній художній галереї у Софії, Одеському, Харківському художніх музеях.

У мистецтві

У 1945 році вугільний портрет Василя Любчика виконав художник Іван Кириченко.

Примітки

Любчик Василий Алексеевич / Память народа. (рос.)
Кириченко, Иван Васильевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Санкт-Петербург : Гуманитарное агентство Академический проект, 1995. — Т. 4, книга 2 (Каев—Кобозев). — С. 470. (рос.)

Література

Любчик Василь Олексійович // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 279.;
Любчик Василь Олексійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 138.;
Р. М. Яців. Любчик Василь Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — .

[1] Любчик Василий Алексеевич / Память народа. (рос.)

[2] Кириченко, Иван Васильевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Санкт-Петербург : Гуманитарное агентство Академический проект, 1995. — Т. 4, книга 2 (Каев—Кобозев). — С. 470. (рос.)