Любов з привілеями двохсерійна телеверсія називається Міські подробиці радянський художній фільм 1989 року драма Прем єр

Любов з привілеями (двохсерійна телеверсія називається «Міські подробиці») — радянський художній фільм 1989 року, драма. Прем'єра відбулася 1 листопада 1990 року.

Любов з привілеями
рос. Любовь с привилегиями

Жанр	драма
Режисер	Володимир Кучинський
Сценарист	Валентин Черних
У головних ролях	Любов Поліщук В'ячеслав Тихонов
Оператор
Композитор	Алемдар Караманов
Художник
Кінокомпанія	Мосфільм
Тривалість	135 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1989
IMDb	ID 0097797

Сюжет

Події фільму відбувається за часів Перебудови. Перебуваючи на відпочинку у закритому санаторії, персональний пенсіонер союзного значення, колишній заступник Голови Ради Міністрів СРСР, представник партійної верхівки СРСР Костянтин Гаврилович Кожем'якін (В'ячеслав Тихонов), знайомиться з Іриною (Любов Поліщук), жінкою, що набагато молодша за нього, звичайною співробітницею цього санаторію. Між ними розгорається любов, Кожем'якін освідчується Ірині, вивозить її з собою до Москви і одружується з нею.

Ірина потрапляє до кола радянської еліти, знайомиться з високопоставленими сусідами, отримує доступ до високої якості обслуговування, заморської дивини, іншого дефіциту і інших привілеїв. Костянтин не показує їй, що вона «з іншого кола» (хоча і радить не запрошувати свого зятя на загальну зустріч, мотивуючи це тим, що з її дітьми вони «не зрозуміють один одного, це інша сфера спілкування»), поводиться з нею на рівних.

У Москві, користуючись знайомствами чоловіка, Ірина наводить довідки про обставини арешту свого батька, що був репресований після війни 1952 року і розстріляний, а сім'ю вислали до Воркути, де мати Ірини незабаром померла). Врешті-решт з'ясовується, що в сталінські часи її новий чоловік був одним з тих, хто підписав лист «колективного осуду», після чого її батько був розстріляний. Генерал КДБ, до якого Ірина звернулася з цього питання, розповідає Костянтину Гавриловичу про візит. Між подружжям відбувається пояснення. Ірина не вважає за можливе пов'язувати своє життя з людиною, причетною до загибелі її батька, і розриває стосунки з Костянтином. Намагаючись загладити свою провину, Костянтин намагається по своїх каналах «вибити» для дружини квартиру (замість втраченої при висилці), проте настали нові часи, і це непросто. Але в підсумку йому це вдається, і Ірина отримує квартиру, що дає привід Кожем'якіну вважати свій «благородний» жест як би виправданням свого давнього вчинку. У фіналі, проте, він залишається переконаним, що так звані «прості люди» залежать від партноменклатури, і такий порядок речей непорушний.

У ролях

Любов Поліщук — Ірина Василівна Ніколаєва
В'ячеслав Тихонов — Костянтин Гаврилович Кожем'якін
Олег Табаков — Микола Петрович, генерал КДБ
Лідія Федосеєва-Шукшина — Марія Спиридонівна
Петро Щербаков — заступник голови Мосради
— Борис (озвучує Сергій Гармаш)
Олександр Феклістов — Лев Петрович, звільнений лікар Кожем'якіна
— Катя, кухар в санаторії
Світлана Жгун — відпочивальниця-скандалістка, передовик виробництва
— Нюра, дочка Ірини
— Ігор, зять Ірини
Юрій Саранцев — Микола Євгенович Кондаков, новий лікар Кожем'якіна
— директор санаторію
Микола Дупак — голова Ради Міністрів
Олександра Назарова — Антоніна Петрівна
— Маргарита Павлівна Красикова
Олександр Балуєв — Кожем'якін-молодший
— Василь, шофер Кожем'якіна
Вадим Вільський — гість на весіллі
— старожил
Олена Богданова — старенька в арці
Інга Будкевич — реєстраторка РАГСу
— дружина Миколи Петровича
— Петя, напарник Бориса
Аліка Смєхова — офіціантка
Федір Одиноков — генерал, гість на весіллі
— відпочиваючий в санаторії
— гість на весіллі
— танцівник в санаторії

Знімальна група

Автор сценарію: , Валентин Черних
Режисер: Володимир Кучинський
Оператор:
Композитор: Алемдар Караманов
Художник:

Посилання

Любов з привілеями на сайті IMDb (англ.)