Люблінська угода угода про українсько польське територіальне розмежування від 9 вересня 1944 року Влітку 1944 року Микит

Люблінська угода — угода про українсько-польське територіальне розмежування від 9 вересня 1944 року.

Влітку 1944 року Микита Хрущов, котрий очолював ЦК КП(б)У і Раду Народних Комісарів УРСР, зробив спробу приєднати до УРСР Підляшшя, Холмщину і Надсяння. Була навіть складена карта Холмської області. Але Кремль відхилив ці пропозиції, оскільки вже було сформовано інше бачення післявоєнного устрою Європи.

9 вересня 1944 року була підписана «Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР», з якої переселення і почалося. З боку Польської республіки угоду підписав голова ПКНВ Едвард Осубка-Моравський, з українського — голова Ради Народних Комісарів УРСР Микита Хрущов. Угодою було передбачено переселення на територію УРСР всіх українців, що проживали в Холмському, Грубешівському, Томашевському, Любачівському, Ярославському, Перемишльському, Ліськовському, Замостовському, Красноставському, Білгорайському, Влодавському повітах. Це торкалося також інших районів Польської республіки, де були українці, які хотіли переселитися з території Польщі до Української РСР, а також евакуації до Польщі всіх поляків і євреїв, які перебували в польському громадянстві до 17 вересня 1939 року, проживали в УРСР і виявили бажання переселитися. В угоді підкреслювалося, що евакуація є добровільною і тому примушення не може бути застосовано ні прямо, ні побічно. Термін проведення евакуації встановлювався з 15 жовтня 1944-го по 1 лютого 1945 року. На вимогу однієї з сторін цей термін міг бути продовжений за взаємною згодою.

Угода містила також таємну частину — детальну інструкцію виконання, яка була переказана польському уряду 22 вересня 1944 р. представником СРСР при ПНВК — генералом Миколою Булганіним.

Люблінською угодою імітувалося встановлення кордону між двома народами — українським і польським. Москва неначе залишалася осторонь. Українці не хотіли їхати в «радянський рай», поляки не хотіли залишати Українську РСР, багато хто вважав що вони і так на відвічно польській території, а Львів – польське місто.

У Варшаві, Києві і Москві зрозуміли, що Люблінська угода не отримала масового схвалення ні з боку українського, ні з боку польського населення. І з кінця літа — початку осені 1945-го вирішили перейти до застосування винятково примусових заходів стосовно переселень. За офіційною статистикою до жовтня 1946 року з Української РСР до Польської республіки було переселено 812 688 осіб, а з Польщі в УРСР за станом на березень 1947-го переселили 472 635 осіб.

Див. також

Примітки

. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.
. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 18 жовтня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

Документальний відеофільм «То була Операція ВІСЛА» про переселення лемків на Полтавщину. Рік виходу: 1997 (Відео) [ 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Документальний відеофільм «Вони підкорилися долі» про переселення з лемків на Луганщину. Рік виходу: 2008 (Відео) [ 30 вересня 2016 у Wayback Machine.]
https://old.archives.gov.ua/Sections/2019_relocation/CDAGO/index.php?2 [ 4 лютого 2021 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.

[2] . Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 18 жовтня 2009.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()