У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Людми ла Ві кторівна Люба цька нар 28 лютого 1961 українська письменни

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Людми́ла Ві́кторівна Люба́цька (нар. 28 лютого 1961) — українська письменниця.

Любацька Людмила Вікторівна
Людмила Любацька (2019)
Народилася	28 лютого 1961(1961-02-28) (63 роки)
Країна	Україна
Діяльність	поетеса, краєзнавець
Напрямок	Українська література, краєзнавство
Членство	НСПУ (з 2020 року)

Біографія

Народилася 28 лютого 1961 року в с. Мурафа (Шаргородський район) на Вінниччині. Закінчила Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (2002). Працює в галузі культури, займається громадською діяльністю, зокрема літературно-мистецьким проектом «Русалка Дністровая». Захоплюється живописом, етнографією.
Живе у м. Вінниці.

Літературна діяльність

Поетеса, краєзнавець. Автор книг віршів «Кровообіг» (2016), «Неначе молитву, несу хризантеми» (2019); літературознавчих розвідок «Ласкава зірка України» (2011) про М. Коцюбинського, «Михайло Каменюк: post scriptum» (2019); малої і документальної прози «Татове небо» (2013), «Ягоди для тата» (2017), «Вікно в Пеньківку» (2019); публікацій в альманахах та періодиці.

	Людмила Любацька має в поезії свій голос, свій стиль, свою тематичну палітру. Якщо в першій збірці «Кровообіг» Людмила Любацька експериментувала (і досить вдало!) на теми мистецькі та соціально-побутові, використовувала білий вірш і короткі поетичні форми, то друга її збірка має стрункіший, впорядкованіший лад насамперед в тематиці. Тема Любові: до рідного краю і до коханого – два чудових зрілих яблука в наддністрянському саду авторки. Вірші пристрасні, глибокі, пройняті громадським неспокоєм!.. В них справді жура і щастя обнялись, бо обоє породжені сучасними реаліями життя
— Михайло Шевченко (2018)

Член НСЖУ з 2010, НСПУ з 2020 р.

Нагороди і відзнаки

Літературно-мистецька премія «Кришталева вишня» (2015);
Премія імені Леоніда Гавриша (2018);
Премія імені Віктора Тимчука (2019);
Всеукраїнська літературна премія імені Михайла Коцюбинського (2020).

Джерела і література

Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 1028—1043.

Примітки

. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
Цит. по: Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 1029
. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.
. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.

Див. також

[1] . Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.

[2] Цит. по: Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 1029

[3] . Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.

[4] . Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.

[5] . Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.

[6] . Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.

[7] . Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 12 лютого 2022.