Лобода Едуард Віталійович

Едуард Віталійович Лобода (2 січня 1994(19940102) — 4 липня 2019) — український військовик, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Едуард Лобода
Старший солдат
Загальна інформація
Народження	2 січня 1994(1994-01-02) Підопригори
Смерть	4 липня 2019(2019-07-04) (25 років) (помер від поранень)
Поховання	Лебединська міська рада
Псевдо	«Фугас»
Військова служба
Роки служби	2016-2019
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Механізовані війська
Формування	24 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Авдіївку Бої за Піски Бої за Мар'їнку
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лобода.

Життєпис

Народився 1994 року в селі Підопригори (Лебединський район, Сумська область). Вмів гарно малювати, писав вірші, також захоплювався військовою справою. 2012-го вступив до історичного факультету СумДПУ, провчився 2 курси.

Учасник Революції Гідності. З 2014 по 2016 рік навчався у  — за фахом автослюсаря-водія категорії «С» й кранівника. По тому працював в ПП «Надь» водієм-кранівником та підприємстві «Суми Софтранс» (водієм). Періодично виїздив у зону боїв добровольцем ДУК, окрема тактична група імені капітана Воловика (серпень 2016 — травень 2017 року), тактична група «Сапсан» (травень 2017 — жовтень 2018 року); інструктор з мінно-саперної справи, розвідник. Воював біля Мар'їнки, Авдіївки, Пісків та шахти «Бутівка». Від 26 жовтня 2018 року служив за контрактом з побратимами із ДУК у 24-ій бригаді. Старший солдат, оператор-радіотелефоніст 2-го розвідувального взводу розвідувальної роти.

3 липня 2019 року очолював групу бійців, яка забезпечувала прикриття проміжків, де передбачались дії ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Пересуваючись визначеним маршрутом, не помітив встановлений терористами вибуховний пристрій й підірвався, при цьому прийнявши весь удар вибуху на себе, цим прикрив побратимів від вибуху. У важкому стані був доставлений до лікарні міста Курахове; медики намагались стабілізувати його стан. Вранці 4 липня помер від поранень..

6 липня 2019 року похований в селі Підопригори.

Без Едуарда лишились батьки та двоє братів (один з них служить у 80-й бригаді).

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року за «особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно, 7 серпня 2019 року)
• 9 жовтня 2019 року у селі Павленкове на фасаді навчально-виховного комплексу відкрито і освячено пам'ятну дошку на честь Едуарда Лободи.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
2. . Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
3. . Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.
4. Указ Президента України від 5 листопада року № 804/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
5. . Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 3 лютого 2020.

Джерела

• Лобода Едуард Віталійович [ 10 лютого 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті