Ли чівка село в Україні у Наркевицькій селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області село Ли

Ли́чівка — село в Україні, у Наркевицькій селищній територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області.

село Личівка
Дерев'яна церква Дерев'яна церква
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Громада	Наркевицька селищна громада
Основні дані
Населення	332
Площа	1,92 км²
Густота населення	172,92 осіб/км²
Поштовий індекс	31231
Телефонний код	+380 3845
Географічні дані
Географічні координати	49°37′25″ пн. ш. 26°36′37″ сх. д. / 49.62361° пн. ш. 26.61028° сх. д. / 49.62361; 26.61028Координати: 49°37′25″ пн. ш. 26°36′37″ сх. д. / 49.62361° пн. ш. 26.61028° сх. д. / 49.62361; 26.61028
Середня висота над рівнем моря	315 м
Водойми	річка Бужок


Місцева влада
Адреса ради	31260, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Наркевичі, вул. Незалежності, 2
Карта
Личівка
Личівка
Мапа

Личівка у Вікісховищі

Назва

Назва села походить від вихідців з Литви, котрі вперше тут поселилися і спочатку село називалося «Литівка».

Географія

Розташоване на лівому березі Бужка, лівої притоки Південного Бугу.

Історія

У XVI столітті село належало князям Острозьким. В 1593 р. село було спустошене татарами. Возні Криштоф Щука і Станіслав Янковський доповідали Луцькому міському суду 7 грудня 1601 р. про те, що вони «были в попаленных селах пана воеводы Волынского, волости Базалийской, у тому числі и селе Лычовце» і знайшли, що «они пусты и людей в них нимаш». Село відновилося лише через десяток років.

Після згасання роду Острозьких в 1620 р. село розділило історичну долю інших володінь, які входили до складу так званої Острозької ординації. По відомій Кольбушівській транзакції село дісталося Ігнатію Сапєзі, воєводі Мстиславському у 1758 р. А пізніше землями у селі володіла поміщиця Залєвська, яка здавала ці землі в оренду Феліксу Мінькевичу та його дружині. У 1758 р. в селі побудована невеличка церква в ім'я Успіня Пресвятої Богородиці. Церква була спочатку греко-католицькою, пізніше православною. Нову дерев'яну церкву та дзвіницю збудували у 1888 р. по плану архітектора Скуратова майстром Федором Фарворовським. Церковну бібліотеку започаткував священик Ігнатій Таранович. Вона складалася із 61 книги, які були надруковані у Львові та Почаєві. Священик І. І. Таранович похований у церковному дворі. З кінця XVIII ст. і до кінця XIX ст. священиками церкви були М.Москалевич, Г.Москалевич, С.Янчинський, І.Таранович, а псаломщиком наприкінці XIX ст. — П.Комарницький. До складу церковного приходу Личівки входили православні віруючі сіл Пеньківці і Собківці.

У 1896 р. в селі було 59 дворів і 496 жителів. Церковно-парафіяльну школу відкрили у 1876 р., в 1895 р. в ній навчалися 19 хлопчиків і 12 дівчаток. На утримання школи сільська громада виділяла 70 крб. щорічно. Земельні наділи в селян становили 6 моргів. Крім землеробства селяни займалися ткацтвом, деревообробним промислом, шили чоботи. У XIX — першій половині XX ст. в селі були вітряк і млин.

У роки Німецько-радянської війни радянські партизани із загону ім. Кутузова розгромили в селі підрозділ мадярських окупантів. За мужність, проявлену у роки Німецько-радянської війни 57 жителів села нагороджено орденами і медалями СРСР. Після війни було побудовано кузню, конюшню, зернотік, столярну майстерню, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, дитячі ясла.

У першій половині 50-х років на південних пагорбах в околицях Личівки насадили мішаний ліс.

З 1958 по 1980 р. місцевий колгосп «Аврора» очолював Коломієць Микола Тимофійович. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні цукрових буряків та пшениці. П'ятисотенні рубежі в урожайності цукрових буряків долали ланки Гуляк Ольги, Рудюк Євгени у 60-х роках та механізована ланка Коцюка Анатолія у першій половині 70-х років. У 1963 р. до колгоспу Личівки приєднали Шмирківський колгосп.

Протягом 1950—1990 рр. успішно розвивалося колгоспне городництво. За високі показники у вирощуванні зернових та технічних культур голову колгоспу М. Т. Коломійця було нагороджено орденом «Знак Пошани».

У 1970 р. Личівка була центром сільської ради, до складу якої входило с. Шмирки. В селі знаходилася бригада колгоспу «Аврора», яка вирощувала зернові і технічні культури. Крім того працювали тваринницька ферма, свиноферма, вівцеферма та птахо-ферма.

У 1970 р. в селі проживали 506 чоловік. В селі діяли початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

9 квітня 2024 року селі Личівка парафія церква Успіння Пресвятої Богородиці перейшла з Московського патріархату в Православну Церкву України.

Населення

Населення становить 332 особи на 2001 рік.

Станом на 01.09.2010 рік у селі проживає 238 жителів.

Галерея

Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан
Пам'ятний знак на честь воїнів-односельчан
Дерев'яна Успенська церква
Елементи оздоблення церкви

Примітки

ПЦУ на Хмельниччині поповнилась ще однією парафією.

Література

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.
Гуляк Л. Я., Михальчишин І. Р. Історія Волочиського району. — Хмельницький: Видавець ПП Цюпак А. А., 2010. — 504 с.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ПЦУ на Хмельниччині поповнилась ще однією парафією.