Лев Олександрович Куліджанов (19 березня 1924, місто Тифліс, тепер Тбілісі, Грузія — 17 лютого 2002, місто Москва) — радянський і російський кінорежисер, сценарист, педагог, 1-й секретар правління Спілки кінематографістів СРСР. Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1966—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань. Народний артист СРСР, професор. Герой Соціалістичної Праці (16.03.1984).
Куліджанов Лев Олександрович | |
---|---|
рос. Лев Александрович Кулиджанов | |
Дата народження | 19 березня 1924[1][2][…] |
Місце народження | Тифліс, Закавказька РФСР, СРСР[1] |
Дата смерті | 17 лютого 2002 (77 років) |
Місце смерті | Москва, Росія |
Поховання | Кунцевський цвинтар |
Громадянство | СРСР— Росія |
Національність | вірменин |
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1955) і Тбіліський державний університет |
Професія | кінорежисер, сценарист, актор, політик |
Заклад | Кіностудія імені Горького, Всеросійський державний інститут кінематографії і d |
Членство | СК СРСР |
Нагороди | |
IMDb | ID 0474528 |
Життєпис
Народився в родині службовців. Батько, партійний діяч, Олександр Куліджанов (Куліджанян) був репресований в 1937 році. Мати, Катерина Дмитрівна Куліджанова, в грудні 1937 року також була репресована: її засудили і заслали на п'ять років в Акмолінський виправно-трудовий табір. Весь цей час Лев жив з бабусею Тамарою Миколаївною.
З 1941 року завідував бібліотекою в госпіталі міста Тбілісі. У 1942 році закінчив школу і вступив до Тбіліського державного університету на вечірнє відділення, одночасно з 1942 по 1943 рік працював слюсарем Тбіліського інструментального заводу.
Влітку 1944 року поїхав до Москви і поступив до Всесоюзного державного інституту кінематографії. Однак напівголодне існування в неопалюваному гуртожитку і відсутність матеріальної підтримки серйозно підірвали його здоров'я, змусили кинути навчання і виїхати до Тбілісі, куди після заслання вже повернулася його мати.
У 1946—1948 роках — методист туристично-екскурсійного управління ВЦРПС у Тбілісі, десятник геологічного загону.
У 1948 році знову став студентом режисерського факультету Всесоюзного державного інституту кінематографії, який закінчив у 1955 році. Навчався в майстерні Сергія Герасимова.
З 1955 року — режисер Центральної кіностудії дитячих і юнацьких фільмів імені Максима Горького в Москві. Тоді ж дебютував короткометражним фільмом «Дами» (спільно з Г. Оганісяном, за оповіданням А. Чехова). Перші стрічки «Це починалося так...» (1956) і «Дім, в якому я живу» (1957) знімав разом з Я. Сегелем. В останньому Куліджанов зіграв також одну з ролей.
Продовживши вже свою самостійну режисерську діяльність, він домігся в «Батьківському домі» (1959) і, перш за все, в безсумнівно кращій своїй картині «Коли дерева були великими» (1961) рідкісної душевності, ліризму, щирості, теплоти та людяності в розповідях про тих, кого називають «маленькими людьми».
У 1963—1964 роках — начальник Головного управління художньої кінематографії Державного комітету РМ СРСР із кінематографії (Держкіно СРСР).
У 1964—1965 роках — голова Організаційного комітету Спілки кінематографістів СРСР.
У 1965—1986 роках — 1-й секретар правління Спілки кінематографістів СРСР.
Величезним успіхом режисера стала екранізація роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара» (1969). У 1979 році на телебаченні режисер поставив багатосерійну картину «Карл Маркс. Молоді роки», за яку був удостоєний в 1982 році Ленінської премії.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 березня 1984 року за великий внесок в розвиток радянської кіномистецтва, плідну громадську діяльність і в зв'язку з 60-річчям Куліджанову Леву Олександровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
У 1986 році після 5-го з'їзду кінематографістів вийшов зі складу Спілки кінематографістів СРСР.
З 1986 року — режисер-постановник Центральної кіностудії дитячих і юнацьких фільмів імені Максима Горького в Москві. До 1989 року також працював художнім керівником кіноепопеї «ХХ століття». Викладав у Всесоюзному державному інституті кінематографії.
Два останні фільми Куліджанова — «Помирати не страшно» (1991) і (1994) — знаменують для режисера повернення до своєї творчої манери 1950-х років, тільки більш драматизованої, що не обходить увагою згубні злами сталінської епохи.
Помер 17 лютого 2002 року в Москві. Похований на Кунцевському цвинтарі.
Нагороди і звання
- Герой Соціалістичної Праці (16.03.1984)
- два ордени Леніна (16.03.1984,)
- орден Трудового Червоного Прапора (18.03.1974)
- орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ст. (Російська Федерація) (19.03.1999)
- медалі
- Ленінська премія (1982)
- Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1971)
- Заслужений діяч мистецтв РРФСР (12.06.1964)
- Народний артист РРФСР (29.09.1969)
- Народний артист СРСР (29.12.1976)
Фільмографія
Режисер-постановник:
- «Дами» (1954, к/м, у співавт.)
- «Це починалось так...» (1956, у співавт.)
- «Дім, в якому я живу» (1957, у співавт.)
- «Батьківський дім» (1959)
- «Втрачена фотографія» (1959)
- «Коли дерева були великими» (1962)
- «Синій зошит» (1964)
- «Злочин і кара» (1969)
- «Зоряна хвилина» (1974, документальний)
- «Карл Маркс. Молоді роки» (1980, т/с)
- «Помирати не страшно» (1991)
- (1994) та ін.
Сценарист:
- «Дами» (1954, к/м, у співавт.)
- «Синій зошит» (1964)
- «Злочин і кара» (1969, у співавт.)
- «Зоряна хвилина» (1974, документальний)
- «Карл Маркс. Молоді роки» (1980, т/с, у співавт.)
- «Ризик» (1987, документальний) та ін.
Примітки
- Кулиджанов Лев Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- SNAC — 2010.
- Filmportal.de — 2005.
Джерела
- Кулиджанов Лев Александрович [ 18 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lev Oleksandrovich Kulidzhanov 19 bereznya 1924 19240319 misto Tiflis teper Tbilisi Gruziya 17 lyutogo 2002 misto Moskva radyanskij i rosijskij kinorezhiser scenarist pedagog 1 j sekretar pravlinnya Spilki kinematografistiv SRSR Chlen Centralnoyi Revizijnoyi komisiyi KPRS u 1966 1976 rokah Kandidat u chleni CK KPRS u 1976 1990 rokah Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 7 11 go sklikan Narodnij artist SRSR profesor Geroj Socialistichnoyi Praci 16 03 1984 Kulidzhanov Lev Oleksandrovichros Lev Aleksandrovich KulidzhanovData narodzhennya19 bereznya 1924 1924 03 19 1 2 Misce narodzhennyaTiflis Zakavkazka RFSR SRSR 1 Data smerti17 lyutogo 2002 2002 02 17 77 rokiv Misce smertiMoskva RosiyaPohovannyaKuncevskij cvintarGromadyanstvo SRSR RosiyaNacionalnistvirmeninAlma materVserosijskij derzhavnij institut kinematografiyi 1955 i Tbiliskij derzhavnij universitetProfesiyakinorezhiser scenarist aktor politikZakladKinostudiya imeni Gorkogo Vserosijskij derzhavnij institut kinematografiyi i dChlenstvoSK SRSRNagorodiIMDbID 0474528U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem ZhittyepisNarodivsya v rodini sluzhbovciv Batko partijnij diyach Oleksandr Kulidzhanov Kulidzhanyan buv represovanij v 1937 roci Mati Katerina Dmitrivna Kulidzhanova v grudni 1937 roku takozh bula represovana yiyi zasudili i zaslali na p yat rokiv v Akmolinskij vipravno trudovij tabir Ves cej chas Lev zhiv z babuseyu Tamaroyu Mikolayivnoyu Z 1941 roku zaviduvav bibliotekoyu v gospitali mista Tbilisi U 1942 roci zakinchiv shkolu i vstupiv do Tbiliskogo derzhavnogo universitetu na vechirnye viddilennya odnochasno z 1942 po 1943 rik pracyuvav slyusarem Tbiliskogo instrumentalnogo zavodu Vlitku 1944 roku poyihav do Moskvi i postupiv do Vsesoyuznogo derzhavnogo institutu kinematografiyi Odnak napivgolodne isnuvannya v neopalyuvanomu gurtozhitku i vidsutnist materialnoyi pidtrimki serjozno pidirvali jogo zdorov ya zmusili kinuti navchannya i viyihati do Tbilisi kudi pislya zaslannya vzhe povernulasya jogo mati U 1946 1948 rokah metodist turistichno ekskursijnogo upravlinnya VCRPS u Tbilisi desyatnik geologichnogo zagonu U 1948 roci znovu stav studentom rezhiserskogo fakultetu Vsesoyuznogo derzhavnogo institutu kinematografiyi yakij zakinchiv u 1955 roci Navchavsya v majsterni Sergiya Gerasimova Z 1955 roku rezhiser Centralnoyi kinostudiyi dityachih i yunackih filmiv imeni Maksima Gorkogo v Moskvi Todi zh debyutuvav korotkometrazhnim filmom Dami spilno z G Oganisyanom za opovidannyam A Chehova Pershi strichki Ce pochinalosya tak 1956 i Dim v yakomu ya zhivu 1957 znimav razom z Ya Segelem V ostannomu Kulidzhanov zigrav takozh odnu z rolej Prodovzhivshi vzhe svoyu samostijnu rezhisersku diyalnist vin domigsya v Batkivskomu domi 1959 i persh za vse v bezsumnivno krashij svoyij kartini Koli dereva buli velikimi 1961 ridkisnoyi dushevnosti lirizmu shirosti teploti ta lyudyanosti v rozpovidyah pro tih kogo nazivayut malenkimi lyudmi Chlen KPRS z 1962 roku U 1963 1964 rokah nachalnik Golovnogo upravlinnya hudozhnoyi kinematografiyi Derzhavnogo komitetu RM SRSR iz kinematografiyi Derzhkino SRSR U 1964 1965 rokah golova Organizacijnogo komitetu Spilki kinematografistiv SRSR U 1965 1986 rokah 1 j sekretar pravlinnya Spilki kinematografistiv SRSR Velicheznim uspihom rezhisera stala ekranizaciya romanu F Dostoyevskogo Zlochin i kara 1969 U 1979 roci na telebachenni rezhiser postaviv bagatoserijnu kartinu Karl Marks Molodi roki za yaku buv udostoyenij v 1982 roci Leninskoyi premiyi Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 16 bereznya 1984 roku za velikij vnesok v rozvitok radyanskoyi kinomistectva plidnu gromadsku diyalnist i v zv yazku z 60 richchyam Kulidzhanovu Levu Oleksandrovichu prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci z vruchennyam ordena Lenina i zolotoyi medali Serp i Molot U 1986 roci pislya 5 go z yizdu kinematografistiv vijshov zi skladu Spilki kinematografistiv SRSR Z 1986 roku rezhiser postanovnik Centralnoyi kinostudiyi dityachih i yunackih filmiv imeni Maksima Gorkogo v Moskvi Do 1989 roku takozh pracyuvav hudozhnim kerivnikom kinoepopeyi HH stolittya Vikladav u Vsesoyuznomu derzhavnomu instituti kinematografiyi Dva ostanni filmi Kulidzhanova Pomirati ne strashno 1991 i 1994 znamenuyut dlya rezhisera povernennya do svoyeyi tvorchoyi maneri 1950 h rokiv tilki bilsh dramatizovanoyi sho ne obhodit uvagoyu zgubni zlami stalinskoyi epohi Pomer 17 lyutogo 2002 roku v Moskvi Pohovanij na Kuncevskomu cvintari Mogila L KulidzhanovaNagorodi i zvannyaGeroj Socialistichnoyi Praci 16 03 1984 dva ordeni Lenina 16 03 1984 orden Trudovogo Chervonogo Prapora 18 03 1974 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu III st Rosijska Federaciya 19 03 1999 medali Leninska premiya 1982 Derzhavna premiya RRFSR imeni brativ Vasilyevih 1971 Zasluzhenij diyach mistectv RRFSR 12 06 1964 Narodnij artist RRFSR 29 09 1969 Narodnij artist SRSR 29 12 1976 FilmografiyaRezhiser postanovnik Dami 1954 k m u spivavt Ce pochinalos tak 1956 u spivavt Dim v yakomu ya zhivu 1957 u spivavt Batkivskij dim 1959 Vtrachena fotografiya 1959 Koli dereva buli velikimi 1962 Sinij zoshit 1964 Zlochin i kara 1969 Zoryana hvilina 1974 dokumentalnij Karl Marks Molodi roki 1980 t s Pomirati ne strashno 1991 1994 ta in Scenarist Dami 1954 k m u spivavt Sinij zoshit 1964 Zlochin i kara 1969 u spivavt Zoryana hvilina 1974 dokumentalnij Karl Marks Molodi roki 1980 t s u spivavt Rizik 1987 dokumentalnij ta in PrimitkiKulidzhanov Lev Aleksandrovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 SNAC 2010 d Track Q29861311 Filmportal de 2005 d Track Q15706812DzherelaKulidzhanov Lev Aleksandrovich 18 lipnya 2020 u Wayback Machine ros