Левашов Василь Васильович (21 (10) жовтня 1783, ? — 5 жовтня (23 вересня) 1848, Санкт-Петербург) — військовий і державний діяч Російської імперії, Київський воєнний губернатор. Генерал-ад'ютант (1817), генерал од кавалерії (1833), граф (1833), член Державної Ради Російської імперії (1838).
Левашов Василь Васильович | |
---|---|
Народження | 10 (21) жовтня 1783 |
Смерть | 23 вересня (5 жовтня) 1848 (64 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія холера |
Поховання | Олександро-Невська лавра |
Країна | Російська імперія |
Звання | майор, полковник, генерал-майор, генерал-лейтенант і генерал від кавалерії |
Війни / битви | Наполеонівські війни |
Рід | d |
Діти | d, d, d і Q120799167? |
Нагороди | |
Левашов Василь Васильович у Вікісховищі |
Життєпис
Позашлюбний син генерала (з 1800 — обер-єгермейстера) В. Левашова (1740—1804). Дворянські права набув за імператора Павла I. 17 (6) лютого 1799 оформлений реєстратором канцелярії петербурзького губернатора, за рік після чого став колезьким асесором. Від 25 (13) березня 1801 служив майором Лейб-кірасирського полку, 27 (15) грудня 1802 переведений штаб-ротмістром до лейб-гвардії Кавалергардського полку, брав з ним участь в антинаполеонівських кампаніях російської армії 1805–07. Від 1806 — ротмістр. Улітку 1807 командував конвойним напівескадроном при імператорі Олександрі I на переговорах Олександра I зі французьким імператором Наполеоном I Бонапартом у Тільзіті. Од 1808 — полковник.
Учасник Війни[] 1812 та зарубіжного походу російської армії 1813–14. За хоробрість у Бородінській битві 1812 (у критичний момент битви здійснив ефективну атаку рештками підрозділів свого полку) удостоєний ордена Святого Георгія 4-го ступеня. 7 січня 1813 (26 грудня 1812) підвищений у чині до генерал-майора. 22 (10) вересня 1813 призначений шефом Новгородського кірасирського полку. 1815 очолив лейб-гвардії Гусарський полк (дислокувався поблизу царських резиденцій під Санкт-Петербургом). 1816 керував навчанням вихованців Царськосільського ліцею верховій їзді на конях підлеглого йому запасного ескадрону (саме в той час ліцеїстами були, зокрема, В. Вольховський і О. Пушкін). Від 29 (17) липня 1818 командував 2-ю бригадою Гвардійської легкої кавалерійської дивізії.
Від 2 листопада (21 жовтня) 1820 керував комісією військового суду, створеною при Петропавловській фортеці у зв'язку із заворушеннями солдатів лейб-гвардії Семенівського полку. 5 червня (24 травня) 1824 знову очолив бригаду та Гусарський полк. 26 (14) грудня 1825 придушував антиурядовий виступ декабристів[]. Був найближчим помічником імператора Миколи I у допитах арештованих, невдовзі введений до слідчого комітету (з травня 1826 — комісія) з розпізнання заколоту, а також відряджений царем від цієї комісії до спеціальної Ревізійної комісії Верховного кримінального суду з покарання заколотників.
Від початку 1826 — генерал-лейтенант. Від 13 (1) липня того ж року командував 1-ю кірасирською дивізією, через рік — гвардійською берейторською школою. 1827 головував у комісії при 1-му гвардійському корпусі для розгляду діяльності В. Раєвського як злочинної.
20 (8) лютого 1831 направлений виконувати обов'язки тимчасового військового губернатора Подільської та Волинської губерній, водночас на нього було покладено управління цивільними справами в цих губерніях. Згідно з указом від 22 січня 1932 за старим стилем, зайняв посаду київського військового губернатора, подільського та волинського генерал-губернатора. 16 (4) лютого 1832 одержав право керувати також цивільною частиною Київської губернії. Підтримав ініціативу відкриття в Києві Університету Святого Володимира. Його дружина Євдокія (до шлюбу Пашкова; 1796—1868) заснувала Київське училище для нужденних дівчат.
Конфліктував із фельдмаршалом князем Ф. Остен-Сакеном (сприяв розформуванню підлеглої тому 1-ї армії). 21 (9) червня 1835 увільнений з посади.
Наприкінці 1835 став чернігівським, полтавським і харківським генерал-губернатором («військовим губернатором, керівником цивільною частиною Полтавської, Чернігівської і Харківської губерній»), виконував ці обов'язки до 10 листопада (29 жовтня) 1836. У той час з'ясовував причини занепаду козацьких господарств, у зв'язку з чим зібрав у Полтаві представників волостей Полтавської і Чернігівської губерній, підготував доповідь про заходи із запобігання подальшому зубожінню козацьких господарств, підтримав ідею переселення незаможних козаків. Боронив місцеві привілеї (попри загальні уніфікаторські зусилля).
Від 8 лютого (27 січня) 1839 головував у департаменті економії Державної Ради Російської імперії. Від 24 (12) травня 1841 керував комітетом з конярства (згодом перетвореним на комітет державного конярства), від 9 листопада (28 жовтня) 1846 — особливим комітетом, створеним для розгляду питань влаштування соляної галузі в Росії. 1847 очолив Державну раду та Комітет міністрів Російської імперії.
Нагороджений багатьма російськими й іноземними орденами, у тому числі святого апостола Андрія Первозваного з алмазами, святого рівноапостольного князя Володимира 1-го ступеня (великого хреста), святого князя Олександра Невського, святої Анни 1-го ступеня з діамантами, святого Георгія 4-го ступеня, а також прусськими орденами Червоного орла 2-го ступеня і «За заслуги» — Пур ле Мерит (фр. Pour le Merite), баварським Військовим орденом Максиміліана-Йозефа 4-го ступеня, ганноверським орденом Гвельфів, нідерландським орденом Лева. Удостоєний золотої шаблі з написом «За храбрость» і золотої шаблі з алмазами.
Помер від холери в Санкт-Петербурзі, похований у Свято-Духівській церкві Олександро-Невської лаври.
1869—1919 вул. Шовковична в Києві мала офіційну назву «Левашовська».
Джерела та література
- Усенко П. Г. Левашов Василь Васильович [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — 784 с. : іл. — .
- Бовуа Д. Шлехтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831—1863). К., 1996
- Шандра В. С. Київське генерал-губернаторство (1832—1914). К., 1999
- Її ж. Малоросійське генерал-губернаторство: 1802—1856. К., 2001.
- [ Михайловский-Данилевский А. И. ] Военная галерея Зимнего дворца. СПб., 1847
- Середонин С. М. Исторический обзор деятельности Комитета министров, т. 2. СПб., 1902
- Голомбиевский А. Граф Василий Васильевич Левашов. В кн.: Сборник биографий кавалергардов: 1801—1826. СПб., 1906
- Военная галерея 1812 г. СПб., 1912
- Левашовы. В кн.: Военная энциклопедия, т. 14. Пб., 1914
- Левашов. Там само
- Глинка В. М. Пушкин и Военная галерея Зимнего дворца. Л., 1988
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на .
|
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Levashov Vasil Vasilovich 21 10 zhovtnya 1783 17831010 5 zhovtnya 23 veresnya 1848 Sankt Peterburg vijskovij i derzhavnij diyach Rosijskoyi imperiyi Kiyivskij voyennij gubernator General ad yutant 1817 general od kavaleriyi 1833 graf 1833 chlen Derzhavnoyi Radi Rosijskoyi imperiyi 1838 Levashov Vasil VasilovichNarodzhennya 10 21 zhovtnya 1783Smert 23 veresnya 5 zhovtnya 1848 64 roki Sankt Peterburg Rosijska imperiya holeraPohovannya Oleksandro Nevska lavraKrayina Rosijska imperiyaZvannya major polkovnik general major general lejtenant i general vid kavaleriyiVijni bitvi Napoleonivski vijniRid dDiti d d d i Q120799167 Nagorodi Levashov Vasil Vasilovich u VikishovishiZhittyepisPozashlyubnij sin generala z 1800 ober yegermejstera V Levashova 1740 1804 Dvoryanski prava nabuv za imperatora Pavla I 17 6 lyutogo 1799 oformlenij reyestratorom kancelyariyi peterburzkogo gubernatora za rik pislya chogo stav kolezkim asesorom Vid 25 13 bereznya 1801 sluzhiv majorom Lejb kirasirskogo polku 27 15 grudnya 1802 perevedenij shtab rotmistrom do lejb gvardiyi Kavalergardskogo polku brav z nim uchast v antinapoleonivskih kampaniyah rosijskoyi armiyi 1805 07 Vid 1806 rotmistr Ulitku 1807 komanduvav konvojnim napiveskadronom pri imperatori Oleksandri I na peregovorah Oleksandra I zi francuzkim imperatorom Napoleonom I Bonapartom u Tilziti Od 1808 polkovnik Uchasnik Vijni yakoyi 1812 ta zarubizhnogo pohodu rosijskoyi armiyi 1813 14 Za horobrist u Borodinskij bitvi 1812 u kritichnij moment bitvi zdijsniv efektivnu ataku reshtkami pidrozdiliv svogo polku udostoyenij ordena Svyatogo Georgiya 4 go stupenya 7 sichnya 1813 26 grudnya 1812 pidvishenij u chini do general majora 22 10 veresnya 1813 priznachenij shefom Novgorodskogo kirasirskogo polku 1815 ocholiv lejb gvardiyi Gusarskij polk dislokuvavsya poblizu carskih rezidencij pid Sankt Peterburgom 1816 keruvav navchannyam vihovanciv Carskosilskogo liceyu verhovij yizdi na konyah pidleglogo jomu zapasnogo eskadronu same v toj chas liceyistami buli zokrema V Volhovskij i O Pushkin Vid 29 17 lipnya 1818 komanduvav 2 yu brigadoyu Gvardijskoyi legkoyi kavalerijskoyi diviziyi Vid 2 listopada 21 zhovtnya 1820 keruvav komisiyeyu vijskovogo sudu stvorenoyu pri Petropavlovskij forteci u zv yazku iz zavorushennyami soldativ lejb gvardiyi Semenivskogo polku 5 chervnya 24 travnya 1824 znovu ocholiv brigadu ta Gusarskij polk 26 14 grudnya 1825 pridushuvav antiuryadovij vistup dekabristiv nenejtralno Buv najblizhchim pomichnikom imperatora Mikoli I u dopitah areshtovanih nevdovzi vvedenij do slidchogo komitetu z travnya 1826 komisiya z rozpiznannya zakolotu a takozh vidryadzhenij carem vid ciyeyi komisiyi do specialnoyi Revizijnoyi komisiyi Verhovnogo kriminalnogo sudu z pokarannya zakolotnikiv Vid pochatku 1826 general lejtenant Vid 13 1 lipnya togo zh roku komanduvav 1 yu kirasirskoyu diviziyeyu cherez rik gvardijskoyu berejtorskoyu shkoloyu 1827 golovuvav u komisiyi pri 1 mu gvardijskomu korpusi dlya rozglyadu diyalnosti V Rayevskogo yak zlochinnoyi 20 8 lyutogo 1831 napravlenij vikonuvati obov yazki timchasovogo vijskovogo gubernatora Podilskoyi ta Volinskoyi gubernij vodnochas na nogo bulo pokladeno upravlinnya civilnimi spravami v cih guberniyah Zgidno z ukazom vid 22 sichnya 1932 za starim stilem zajnyav posadu kiyivskogo vijskovogo gubernatora podilskogo ta volinskogo general gubernatora 16 4 lyutogo 1832 oderzhav pravo keruvati takozh civilnoyu chastinoyu Kiyivskoyi guberniyi Pidtrimav iniciativu vidkrittya v Kiyevi Universitetu Svyatogo Volodimira Jogo druzhina Yevdokiya do shlyubu Pashkova 1796 1868 zasnuvala Kiyivske uchilishe dlya nuzhdennih divchat Konfliktuvav iz feldmarshalom knyazem F Osten Sakenom spriyav rozformuvannyu pidlegloyi tomu 1 yi armiyi 21 9 chervnya 1835 uvilnenij z posadi Naprikinci 1835 stav chernigivskim poltavskim i harkivskim general gubernatorom vijskovim gubernatorom kerivnikom civilnoyu chastinoyu Poltavskoyi Chernigivskoyi i Harkivskoyi gubernij vikonuvav ci obov yazki do 10 listopada 29 zhovtnya 1836 U toj chas z yasovuvav prichini zanepadu kozackih gospodarstv u zv yazku z chim zibrav u Poltavi predstavnikiv volostej Poltavskoyi i Chernigivskoyi gubernij pidgotuvav dopovid pro zahodi iz zapobigannya podalshomu zubozhinnyu kozackih gospodarstv pidtrimav ideyu pereselennya nezamozhnih kozakiv Boroniv miscevi privileyi popri zagalni unifikatorski zusillya Vid 8 lyutogo 27 sichnya 1839 golovuvav u departamenti ekonomiyi Derzhavnoyi Radi Rosijskoyi imperiyi Vid 24 12 travnya 1841 keruvav komitetom z konyarstva zgodom peretvorenim na komitet derzhavnogo konyarstva vid 9 listopada 28 zhovtnya 1846 osoblivim komitetom stvorenim dlya rozglyadu pitan vlashtuvannya solyanoyi galuzi v Rosiyi 1847 ocholiv Derzhavnu radu ta Komitet ministriv Rosijskoyi imperiyi Nagorodzhenij bagatma rosijskimi j inozemnimi ordenami u tomu chisli svyatogo apostola Andriya Pervozvanogo z almazami svyatogo rivnoapostolnogo knyazya Volodimira 1 go stupenya velikogo hresta svyatogo knyazya Oleksandra Nevskogo svyatoyi Anni 1 go stupenya z diamantami svyatogo Georgiya 4 go stupenya a takozh prusskimi ordenami Chervonogo orla 2 go stupenya i Za zaslugi Pur le Merit fr Pour le Merite bavarskim Vijskovim ordenom Maksimiliana Jozefa 4 go stupenya gannoverskim ordenom Gvelfiv niderlandskim ordenom Leva Udostoyenij zolotoyi shabli z napisom Za hrabrost i zolotoyi shabli z almazami Pomer vid holeri v Sankt Peterburzi pohovanij u Svyato Duhivskij cerkvi Oleksandro Nevskoyi lavri 1869 1919 vul Shovkovichna v Kiyevi mala oficijnu nazvu Levashovska Dzherela ta literaturaUsenko P G Levashov Vasil Vasilovich 23 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Bovua D Shlehtich kripak i revizor Polska shlyahta mizh carizmom ta ukrayinskimi masami 1831 1863 K 1996 Shandra V S Kiyivske general gubernatorstvo 1832 1914 K 1999 Yiyi zh Malorosijske general gubernatorstvo 1802 1856 K 2001 Mihajlovskij Danilevskij A I Voennaya galereya Zimnego dvorca SPb 1847 Seredonin S M Istoricheskij obzor deyatelnosti Komiteta ministrov t 2 SPb 1902 Golombievskij A Graf Vasilij Vasilevich Levashov V kn Sbornik biografij kavalergardov 1801 1826 SPb 1906 Voennaya galereya 1812 g SPb 1912 Levashovy V kn Voennaya enciklopediya t 14 Pb 1914 Levashov Tam samo Glinka V M Pushkin i Voennaya galereya Zimnego dvorca L 1988 Cya stattya maye kilka nedolikiv Bud laska dopomozhit udoskonaliti yiyi abo obgovorit ci problemi na Cya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin berezen 2018 Cya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti berezen 2018