У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем див Ланько Ланько Ігор Си дорович 26 жовтня 1925 Іванівка 10 люто

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Ланько.

Ланько́ Ігор Си́дорович (26 жовтня 1925, Іванівка — 10 лютого 2003, Київ) — український радянський архітектор, кандидат архітектури з 1964 року; почесний член Української академії архітектури.

Ланько Ігор Сидорович
Народження	26 жовтня 1925(1925-10-26) Іванівка, Карлівський район, Полтавська округа, Українська СРР, СРСР
Смерть	10 лютого 2003(2003-02-10) (77 років) Київ, Україна
Країна (підданство)	СРСР Україна
Навчання	Київський інженерно-будівельний інститут (1950)
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Київ
Найважливіші споруди	Пам'ятник Григорію Петровському, Монумент «Перемога» і Пам'ятник морякам Дніпровської військової флотилії
Науковий ступінь	кандидат архітектури (1964)
Заклад	Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву

Біографія

Народився 26 жовтня 1925 року в селі Іванівці (нині Полтавський район Полтавської області, Україна). У 1950 році закінчив Київський інженерно-будівельний інститут.

Працював архітектором у Києві, зокрема, у Зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування. Член КПРС з 1969 року.

Помер у Києві 10 лютого 2003 року.

Архітектурна діяльність

Обґрунтував та створив перші у вітчизняній практиці системи архітектурних виробів з алюмінію та протягом 1970—1985 років впровадив їх у виробництво на нових спеціалізованих заводах. Автор проєктів:

павільйонів «Зерно» та «Юннати» на Виставці досягнень народного господарства УРСР (1956—1957);
готелю «Турист» у Львові (1968);
пансіонат у Трускавці (1980);

пам'ятники

Миколі Островському у Шепетівці (1966, скульптор Валентин Зноба);
Володимиру Леніну в Луцьку (1968, скульптор Олексій Олійник);
монумент Перемоги у Кривому Розі (1969, скульптори Микола Красотін, Борис Климушко, Євген Горбань);
героям, що загинули під час німецько-радянської війни у селі Медвині (1970, скульптор Олексій Олійник);
Григорію Петровському у Києві (1971, скульптор Олексій Олійник);
засновникові першої польської робітничої партії «Пролетаріат» Людвіку Варинському у селі Мартинівці (1971, скульптор Олександр Скобліков);
морякам Дніпровської флотилії у Києві (1980);
меморіал жертвам фашизму у Золотоноші (1988, разом з Олександром Ренькасом і Олексієм Заваровим; скульптор Борис Микитенко).


пам'ятник М. Островському	пам'ятник у Медвині	пам'ятник Г. Петровському	пам'ятник Л. Варинському	пам'ятник морякам Дніпровської військової флотилії	меморіал у Золотоноші

Автор наукових праць з питань архітектури.

Примітки

Памятник погибшим советским воинам и гражданам в г. Золотоноша / Шукач. (рос.)

Література

Ланько Ігор Сидорович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 128.;
. Ланько Ігор Сидорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — .

[1] Памятник погибшим советским воинам и гражданам в г. Золотоноша / Шукач. (рос.)