Лалібела місто на півночі Ефіопії Одне зі святих міст країни що за значенням поступається тільки Аксуму центр паломництв

Лалібела — місто на півночі Ефіопії. Одне зі святих міст країни, що за значенням поступається тільки Аксуму, центр паломництва населення країни. На відміну від Аксума, майже всі жителі Лалібели є християнами ефіопської православної церкви. За задумом Святого Гебре Мескеля Лалібели місто мало стати Новим Єрусалимом, тому багато з історичних будівель міста мають назву й конструкцію будівель Єрусалима.

Місто

Лалібела

ላሊበላ

Бет Ґіорґіс

Координати ^{H G O}

Країна	ЕфіопіяЕфіопія
Регіон	Амхара
Зона
Висота центру	2 500 м
Населення	14 668 (2005)
Часовий пояс
GeoNames	332288

Лалібела

Лалібела (Ефіопія)

Лалібела у Вікісховищі

За даними , 2005 року населення міста налічувало близько 14 668 осіб. За даними національного перепису 1994 року, населення міста становило 8484 особи.

Географія

Місто лежить у регіону Амхара на висоті 2500 метрів над рівнем моря.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується океанічним кліматом субтропічних нагір'їв. Найтепліший місяць — травень із середньою температурою 16.7 °C (62.1 °F). Найхолодніший місяць — грудень, із середньою температурою 12.6 °С (54.7 °F).

Клімат Лалібели
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середня температура, °C	13,3	14,6	15,7	16,3	16,7	16,6	14,9	14,4	14,4	13,6	12,9	12,6	14,7
Норма опадів, мм	13.1	28.2	55	83.1	84.2	73.5	281.4	295.2	127.7	51.5	28.1	21.1	1142.1
Днів з опадами	3,3	3,9	5	7,3	9,5	10,8	10,9	12,9	9,8	6,1	3,4	2,8	85,7
Вологість повітря, %	51.4	48.5	48.3	52.8	57.4	57.8	70.2	72.6	63.3	63.9	61.5	57.1	58.7
Джерело: Weatherbase

Історія

До часів правління Гебре Мескеля Лалібели місто було відоме під іменем Роха. Цар-праведник отримав своє ім'я завдяки бджолиному рою, який, за легендою, оточив його при народженні. Його мати розцінила це як знак того, що він стане царем Ефіопії. Назви деяких місць у сучасному місті й загальний вигляд самих, висічених у суцільному камені, церков повторюють назви й обриси будівель, які цар Лалібела бачив під час свого перебування в Єрусалимі та у Святій землі в юнацтві.

Прагнучи усамостійнити ефіопську церкву і вивести її з-під влади Александрійського патріарха, Лалібела вирішив збудувати на батьківщині новий Єрусалим, який відповідав би його власним уявленням про «святий град». Саме тому багато об'єктів у місті мають біблейські назви: навіть річку, що протікає містом, називають Йорданом.

Місто залишалося столицею Ефіопії з кінця XII століття й упродовж XIII.

Першим з європейців церкви Лалібели побачив португальський мандрівник Перу да Ковільян (1460–1526). Серед перших європейців, хто побував у Лалібелі, був і португальський священик Франсішку Алваріш (1465—1540), який супроводжував посла Португалії під час відвідування останнім Лібне Дингиля у 1520-х роках.

Відповідно до «Футух аль-Хабаса» (Futuh al-Habasa) Сіхаба ад-Діна Ахмада, Ахмед Гран спалив один із храмів Лалібели під час свого вторгнення до Ефіопії.

Скельні церкви у Лалібелі
Rock-Hewn Churches, Lalibela
Світова спадщина
Вид на Бет Ґіорґіс згори
12°02′08″ пн. ш. 39°02′46″ сх. д. / 12.035561000027776402° пн. ш. 39.04620300002777356° сх. д.
Країна	Ефіопія
Тип	Культурний
(Критерії)	i, ii, iii
Об'єкт №	18
Регіон	Африка
Зареєстровано:	1978 (2 сесія)



Лалібела у Вікісховищі

Місто відоме у всьому світі своїми , що відіграють важливу роль в історії скельної архітектури. Хоча дати будівництва церков точно не відомі, вважається, що більшість із них було зведено за часів правління Лалібели, а саме — упродовж XII—XIII століть. Разом налічується 13 церков, об'єднаних у чотири групи:

Північна група: Бет Медхане Алем, місце розташування хреста Лалібели, вважається найбільшою монолітною церквою у світі, можливо копіює церкву Святої Марії Сіонської в Аксумі. Поєднана з церквами ^[fr] (можливо, найстарішою з тих церков), Бете-Голгофа (відома своїми витворами мистецтва, за деякими даними, там розташована могила царя Лалібели), каплицею Селассіє та могилою Адама.
Західна група: Бет Гіоргіс, що вважається найбільш витонченою церквою й такою, що збереглась найкраще.
Східна група: Бет Амануель (можливо, колишня царська каплиця), Бет Меркоріос (може бути колишньою в'язницею), Бет Абба Лібанос і Бет Габріель-Руфаель (можливо, колишній царський палац), поєднана зі святою царською пекарнею.
Ще далі розташовані монастир Ашетан Мар'ям і церква Ємрегана Крестос (можливо, XI століття, збудована в аксумському стилі, але в печері).

Щодо часу будівництва деяких церков є різні думки. Девід Бакстон установив загальновизнану хронологію". Оскільки на висікання в тілі скелі мало піти більше часу, ніж кілька десятиліть правління царя Лалібели, Бакстон припустив, що роботи тривали й у XIV столітті.

Церкви також є значним досягненням інженерної думки, враховуючи, що всі вони пов'язані з водою (яка наповнює криниці поряд із багатьма церквами), використовують артезіанську геологічну систему, що подає воду на верхівку гірського хребта, де лежить місто.

Побут

У Лалібелі також розташовані (ICAO code HALL, IATA HLL), великий ринок, дві школи й лікарня.

У творах мистецтва

Лалібела згадується як «місто священиків і висічених у камені церков» у науково-фантастичному романі «My Soul to Keep» Тананаріве Дуе.
Книга «Тяжкий хрест Лалібели» Олександра Власова видана у Челябінську.

Галерея

Церква Спасителя Світу
Св. Амануель, можливо, колишня царська каплиця
Ритуальні барабани біля бічного входу до церкви Св. Георгія
Бет Абба Лібанос
Церква Святої Марії

Примітки

. Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 1 червня 2015.
. Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.
. Історична правда. 2019-09-17. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.
Francisco Alvarez, The Prester John of the Indies translated by C.F. Beckingham and G.W.B. Huntingford (Cambridge: Hakluyt Society, 1961), стор. 226
Sihab ad-Din Ahmad bin 'Abd al-Qader, Futuh al-Habasa: The conquest of Ethiopia, translated by Paul Lester Stenhouse with annotations by Richard Pankhurst (Hollywood: Tsehai, 2003), стор. 346
* Назва в офіційному англомовному списку
«two of them follow, with great fidelity of detail, the tradition represented by Debra Damo as modified at Yemrahana Kristos.» David Buxton, The Abyssinians (New York: Praeger, 1970), стор. 110
Buxton, The Abyssinians, стор. 108
Mark Jarzombek, "Lalibela and Libanos, the King and the Hydro-Engineer of the 13th Century, " Thresholds, стор. 78-82
. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 1 червня 2015.

Джерела

Легенди Лалібели^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Ethiopian Treasures — Zagwe Dynasty, Rock-hewn Churches — Lalibela [ 25 вересня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)
Lalibela, a city carved from legend [ 12 листопада 2006 у Wayback Machine.] (англ.)
(англ.)
(англ.)
UNESCO World Heritage Site [ 29 січня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)(фр.)
Lalibela site page in the Aluka digital library (англ.)

[1] . Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 1 червня 2015.

[2] . Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 3 серпня 2021.

[3] . Історична правда. 2019-09-17. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 22 грудня 2019.

[4] Francisco Alvarez, The Prester John of the Indies translated by C.F. Beckingham and G.W.B. Huntingford (Cambridge: Hakluyt Society, 1961), стор. 226

[Futuh-346-5] Sihab ad-Din Ahmad bin 'Abd al-Qader, Futuh al-Habasa: The conquest of Ethiopia, translated by Paul Lester Stenhouse with annotations by Richard Pankhurst (Hollywood: Tsehai, 2003), стор. 346

[6] * Назва в офіційному англомовному списку

[7] «two of them follow, with great fidelity of detail, the tradition represented by Debra Damo as modified at Yemrahana Kristos.» David Buxton, The Abyssinians (New York: Praeger, 1970), стор. 110

[8] Buxton, The Abyssinians, стор. 108

[9] Mark Jarzombek, "Lalibela and Libanos, the King and the Hydro-Engineer of the 13th Century, " Thresholds, стор. 78-82

[10] . Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 1 червня 2015.