Куровський Дмитро Мусійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куровський .

|Примітки=

Куровський Дмитро Мусійович
Народився	10 жовтня 1922(1922-10-10) с. Мала Загорівка
Помер	16 серпня 1988(1988-08-16) (65 років) Чернігів
Поховання	с. Мала Загорівка
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	поет
Alma mater	Ніжинський педінститут
Мова творів	українська
Роки активності	1936—1988 рр.

Куровський Дмитро Мусійович (нар. 10 жовтня 1922–16 серпня 1988) — український поет, журналіст і вчитель. Член Спілки письменників України. Лауреат обласної премії імені Бориса Грінченка. Учасник Другої світової війни. Автор збірок: «У домі ріднім», «Андрійко і чечітка», «Миропілля», «Польова сторожка», «Хвала долі», «Прийду таким, як є…». Родом із Малої Загорівки Борзнянського району. Жив і працював у Чернігові.

Життєпис

Народився Дмитро Мусійович у с. Мала Загорівка Борзнянського району Чернігівської губернії у 1922 р.

З 1932 по 1939 р. навчався в плисецькій середній школі, за тим вступив на філологічний факультет Ніжинського педінституту. З другого курсу був мобілізований до армії. Служив авіатором - стрільцем на літаку ; кінець війни зустрів у Варшаві. 1946 року Куровський повернувся до інституту, а по його закінченню продовжив навчання в аспірантурі при Київському Державному Університеті.

У 1950-60-і роки працював кореспондентом, інспектором облвно. Проте головною справою для нього було вчителювання (викладав українську мову та літературу) у Чернігівському та Миколаївському педінститутах, середніх школах Устилуга та Чернігова.

Був одним із засновників Чернігівського осередку Національної спілки письменників України (членом спілки став 1971 року).

У 1970-80-х роках став жертвою радянської каральної психіатрії

Помер Дмитро Мусійович на 66-му році життя. Похований у рідному селі.

Творчість

Вперше Дмитро Мусійович Куровський зацікавився поезією у 1936 році. Вже через рік були опубліковані перші вірші, які одразу привернули увагу у відповідних органах за недостатню лояльність до радянського режиму.

Писав вірші Дмитро Куровський і під час війни. Про «незаурядные качества растущего литератора» зазначено в його службовій характеристиці.

Після війни вірші Куровського помітили визначні київські літератори. На початку січня 1946 року Володимир Сосюра дав йому рекомендацію на роботу в «Молодій Україні», зазначаючи: «Пред'явник цього, т. Куровський безумовно [слово підкреслено] талановитий молодий поет… У т. Куровського хороші поетичні перспективи!». Вважав «справді здібним» поета й інший класик — Максим Рильський. 11 січня 1957 року в листі до редакції журналу «Дніпро» він просив опублікувати «декілька віршів т. Куровського, а надалі — не спускати автора з окна»…

Будучі поміченим, Куровський отримував схвальні рецензії критиків, його вірші друкували у республіканських часописах, інколи його запрошували на радіо і телебачення.

Проте, із зростанням популярності, підвищувався і інтерес каральних органів. На початку 1980-х років кілька друзів Куровського були примушені до публічного каяття за дисиденство, а на самого Дмитра Мусійовича організували цькування критиків, через що усі редакції і видавництва відмовились друкувати його твори. Видавництво творів відновилось тільки після смерті поета.

Станом на березень 2024-го року залишаються невиданими два романи, які Дмитро Куровський написав за життя

Видання творів

• Поетична збірка «У домі ріднім» 1959 р.
• Поетична збірка «Андрійко і чечітка»
• Поетична збірка «Миропілля» 1966 р.
• Поетична збірка «Польова сторожа»
• Поетична збірка «Хвала долі» 1982 р.

Також за життя Дмитра Куровського вийшли 12 книг дитячих віршів його авторства.

Посмертно:

• Поетична збірка «Приду таким, як є…» 1996 р.
• Роман «Недосвіт» 2003 р. вид. Чернігівські обереги
• Поетична збірка «Далекі музики» 2012 р. Видання до 90-річчя від дня народження поета

Особисте життя

Донька - письменниця Лариса Куровська (1949 року народження), онук - музикант та художник Дмитро Куровський-молодший (1971 року народження).

Увічнення пам'яті

У рамках дерусифікації колишню вулицю Першотравневу у Малий Загорівці назвали на честь Дмитра Куровського. Меморіальна табличка встановлена на будинку на вулиці Гончій у Чернігові, де жив поет.

Примітки

1. Карась, Сєргєй (21 березня 2024). «Ти чуєш, Україно? Я збожеволів, люблячи тебе!»: чернігівський поет Дмитро Куровський. Сайт міста Чернігова 0462.ua (укр) . Чернігівська медіа група. Процитовано 25.03.2024.
2. Куровський Д. Делекі музики. Поезії. Вибране.: [Передмова, ред. Л.Куровська] — Чернігів: Десна Поліграф, 2012. — 256 с.
3. Карась, Сєргєй (21 березня 2024). «Ти чуєш, Україно? Я збожеволів, люблячи тебе!»: чернігівський поет Дмитро Куровський. Сайт міста Чернігова 0462.ua (укр) . Чернігівська медіа група. Процитовано 25.03.2024.
4. Карась, Сєргєй (21 березня 2024). «Ти чуєш, Україно? Я збожеволів, люблячи тебе!»: чернігівський поет Дмитро Куровський. Сайт міста Чернігова 0462.ua (укр) . Чернігівська медіа група. Процитовано 25.03.2024.
5. Карась, Сєргєй (21 березня 2024). «Ти чуєш, Україно? Я збожеволів, люблячи тебе!»: чернігівський поет Дмитро Куровський. Сайт міста Чернігова 0462.ua (укр) . Чернігівська медіа група. Процитовано 25.03.2024.
6. Карась, Сєргєй (21 березня 2024). «Ти чуєш, Україно? Я збожеволів, люблячи тебе!»: чернігівський поет Дмитро Куровський. Сайт міста Чернігова 0462.ua (укр) . Чернігівська медіа група. Процитовано 25.03.2024.
7. Карась, Сєргєй (21 березня 2024). «Ти чуєш, Україно? Я збожеволів, люблячи тебе!»: чернігівський поет Дмитро Куровський. Сайт міста Чернігова 0462.ua (укр) . Чернігівська медіа група. Процитовано 25.03.2024.

Джерела

• Калібаба Д. Відомі діячі культури, науки, політики Чернігівщини / Д. Калібаба. — Чернігів: Редакційно-видавничий відділ комітету інформації, 1998. — С. 124.
• Куровський Д. Делекі музики. Поезії. Вибране.: [Передмова, ред. Л.Куровська] — Чернігів: Десна Поліграф, 2012. — 256 с.
• Він не просто українець [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]