Кунь Цань

Кунь Цань (髡殘, 1612 —приб. 1682) — китайський художник, каліграф, літератор часів падіння династії Мін та початку династії Цін.

Кунь Цань
Ім'я при народженні	Сусін Лю
Народився	1612(1612) Улін
Помер	1682(1682) Нанкін
Підданство	Династія Мін, династія Цін
Національність	китаєць
Діяльність	художник, чернець
Конфесія	буддизм
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 1612 року у м. Улін (тепер Чанде) провінції Хунань. Походив із заможної родини Сусін При народженні отримав ім'я Лю. У дитинстві він захоплювався літературою, живописом і каліграфією. Після падіння династії Мін на півночі країни у 1644 році Кунь Цань тяжко це пережив. У 1652 році поголив голову і вирушив до буддійського монастиря, щоб прийняти чернечу обітницю. У 1654 році Кунь Цань перебрався в Нанкін. Водночас спілкувався з іншими ченцями-художниками: Чжу Да й Шитао. Відвідавши кілька монастирів в тих краях, він осів у храмі на південь від Нанкіна, де й помер настоятелем монастиря Нюшоушан приблизно у 1682 році.

Творчість

На Кунь Цаня значний вплив справили художники Ван Мен та Шень Чжоу. Найбільш плідно працював у 1657–1674 роках. Основною темою картин було зображення пейзажів та побачених ландшафтів. В його робота багато фантастичних образів, особливістю є суцільна експресія. найвідомішою є картини «Храм Бао'ен поблизу Нанкіна». Його стиль був простим і щирим, але при цьому дуже живим, він часто використовував червоні, коричневі, сині тони. Наприклад, на картині «Застаріла зелень ширяє вгорі», помітна зрілість і майстерність володіння пензлем, а всі будови і дороги розташовані на картині зі смаком. У верхній частині видно ранкові хмари, а в середній — шумливі водоспади.

Кунь Цань полюбляв самотність, був небагатослівним, часто міг протягом декількох днів не вимовити ні слова. Його глибоко поважали такі письменники, як , художники , і за порядність, професіоналізм і патріотизм.

Джерела

• Nicole Vandier-Nicolas, Peinture chinoise et tradition lettrée, Éditions du Seuil, 1983, 259 p. (), p. 189, 190, 223, 227, 228, 231, 236