Кульмінація (астрономія)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кульмінація.

Кульмінація небесного світила — проходження світила через небесний меридіан спостерігача.

Далекі небесні тіла (зорі, планети) проходять через небесний меридіан двічі на добу, відповідно, кульмінації поділяють на верхню й нижню.

Знаючи схилення світила (δ) й широту місця спостереження (φ) можна обчислити зенітну відстань світила в моменти кульмінацій (z_н — у нижній кульмінації, z_в — у верхній):

z_н = 180º — (φ + δ);

z_{в; пд.з} = φ — δ;

z_{в; пн.з} = δ — φ.

Навпаки, спостерігаючи яку-небудь зорю у верхній і нижній кульмінаціях, можна визначити її схилення й широту місця спостереження. Якщо верхня кульмінація зорі відбувається південніше від зеніту, то

δ = 90° — (z_н+z_{в; пд.з})/2;

φ = 90° — (z_н-z_{в; пд.з})/2;

а якщо до півночі від зеніту, то

δ = 90° — (z_н-z_{в; пд.з})/2;

φ = 90° — (z_н+z_{в; пд.з})/2.