Юрій Андрійович Красін 7 червня 1929 19290607 Пенза СРСР 2 червня 2023 Москва радянський і російський соціолог і політол

Юрій Андрійович Красін (7 червня 1929(19290607), Пенза, СРСР — 2 червня 2023, Москва) — радянський і російський соціолог і політолог, фахівець в галузі соціальної філософії та політичної теорії. Доктор філософських наук, професор, головний науковий співробітник Інституту соціології РАН, керівник відділу аналізу соціально-політичних процесів ІС РАН, Почесний доктор Інституту соціології РАН, академік Російської академії природничих наук, член Президії Академії політичної науки.

Красін Юрій Андрійович

Народився	7 червня 1929(1929-06-07) Пенза, РСФРР, СРСР
Помер	2 червня 2023(2023-06-02) (93 роки) Москва, Росія
Країна	СРСР Росія
Діяльність	соціолог, політолог
Галузь	соціологія і політологія
Відомий завдяки	історичний матеріалізм
Alma mater	^d
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Знання мов	російська
Заклад	Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена
Посада	ректор
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Науковій громадськості відомий працями з теоретичних проблем суспільних трансформацій (соціальні революції, реформаційні процеси, суспільно-політичні рухи).

Життєпис

Закінчив філософський факультет Ленінградського державного університету в 1952 році. У 1955 році захистив кандидатську дисертацію за темою «Закономірності переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну в Росії».

У 1965 році отримав ступінь доктора філософських наук. Тема дисертації: «Ленін і проблеми марксистської теорії соціальної революції». Має вчене звання професора з 1967.

1952—1960 — викладач, доцент кафедри філософії Ленінградського педагогічного інституту імені А. І. Герцена;
1960—1963 — доцент Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Московському університеті;
1963 — старший науковий співробітник Інституту філософії АН СРСР (нині Інститут філософії РАН);
1964 — захистив докторську дисертацію по темі "В. І. Ленін і проблеми марксистської теорії соціалістичної революції ".
1963—1975 — консультант міжнародного відділу ЦК КПРС, одночасно професор МГУ;
1975—1987 — професор, керівник кафедри, проректор з науки Академії суспільних наук при ЦК КПРС;
1987—1991 — ректор Інституту суспільних наук при ЦК КПРС;
1991—1992 — генеральний директор Фонду соціально-політичних досліджень;
1992—2011 — директор Центру соціальних програм, дослідник, радник Горбачов-Фонду;
З 1999 по 2005 — координатор російсько-канадського проекту Університет Калгарі — Горбачов-Фонд з проблем публічної політики.
З 2009 по 2013 — професор кафедри світової політики і міжнародних відносин Російського державного гуманітарного університету.
З 1993 — керівник Відділу аналізу соціально-політичних процесів Інституту соціології РАН.

Наукова діяльність

В області теорії соціальної революції Красін обґрунтував ідею історизму в підході до феномену революції і його теоретичного осмислення. Революція як одноразовий різкий злам соціально-політичного ладу виникає в тих суспільствах, де відсутні механізми еволюційного вирішення внутрішніх протиріч. Для капіталізму — це рання стадія його розвитку, якій притаманні гострі соціально-класові антагонізми. Ускладнення суспільної системи підвищує витрати революційних переворотів і створює передумови для консенсусних способів вирішення протиріч. З'явилися зрушення в співвідношенні революції і реформ, соціальна революція поступово набуває рис еволюційного процесу глибокого реформування існуючої системи. Логіка розвитку теорії революції розкривається в монографіях і наукових статтях Красіна на основі аналізу змінювалися реалії капіталізму і світу в 1960—1980 роки XX століття. Теорія розглядається крізь призму реальної практики світових громадських рухів, з якої автор був добре знайомий багато в чому завдяки практично-політичній роботі в Міжнародному відділі ЦК КПРС.

Красін заснував і протягом ряду років керував постійно діючим всесоюзним теоретичним симпозіумом з проблем світового революційного процесу, організованим АОН при ЦК КПРС на базі республіканських і міжобласних партійних шкіл. З 1977 по 1988 рік проведено 14 засідань симпозіуму в Москві, Ленінграді, Києві, Мінську, Ташкенті, Алма-Аті, Новосибірську. Матеріали дискусій авторизовані і видані для службового користування. Вони ще чекають свого вивчення. Симпозіум став свого роду лабораторією теоретичної думки, яка до певної міри відшкодовувала вченим (особливо з периферії) дефіцит інформації і творчого середовища, генерувала свіжі ідеї в публічний простір. Красін Ю. А. обґрунтував концепцію демократичної реформації російського суспільства і висунув ідею, що перехід України до ринкової економіки та демократичного ладу, ініційований перебудовою (1985—1991 рр.), охоплює цілу епоху глибокої трансформації суспільства, боротьби і взаємодії суперечливих тенденцій, чергування руйнівних, творчих і застійних стадій розвитку. Результат реформації не визначений і залежить від здатності суспільства консолідуватися в пошуку адекватних способів і форм перетворень. Демократична реформація в Росії наштовхується на авторитарні тенденції, які мають глибоке історичне коріння, які підтримуються руйнівними наслідками радикал ліберальних експериментів форсованого насадження ринку.

Слабкість і нестійкість російської демократії — в нерозвиненості громадянського суспільства. Становлення інфраструктури громадянськості в країні відбувається повільно і здебільшого приймає корпоративний характер, що лише посилює авторитарні тенденції. Серед сценаріїв політичного розвитку Росії на середньострокову перспективу найбільш ймовірно — домінування помірно авторитарної влади («м'який авторитаризм»), яка застосовує жорсткі заходи для забезпечення цілісності країни, мобілізації ресурсів та підтримки суверенітету Росії. В рамках російсько-канадського проекту «Університет Калгарі — Горбачов-Фонд» Красіна Ю. А. був розроблені наступні питання публічної сфери і публічної політики:

в науковий обіг були введені і специфіковані для російських умов поняття «публічна сфера» і «публічна політика»; розкриті зміст і функції публічної сфери в суспільстві, що трансформується;
витлумачений сенс публічної політики як політики, що виражає публічний інтерес і формується через суперечливе взаємодія держави, громадянського суспільства і бізнесу;
намічені напрямки пошуку відповідей на основні виклики публічній політиці (адміністративно-бюрократичний, корпоративний, радикально ліберальний), позначені контури коридору можливостей розширення і демократизації російської публічної сфери як арени громадської рефлексії.

У ряді праць Красіна аналізуються політичні аспекти інноваційної модернізації російського суспільства. Ця тема розглядається в контексті переходу людства до якісно нового інноваційного типу розвитку (ІТП). Дана характеристика ІТП, показано, що інноваційна модернізація відповідає інтересам Росії. Це вимагає від неї великої напруги енергії і волі для розвитку людського і соціального капіталу, що пов'язане з вирішенням ключових соціально-політичних проблем російського суспільства (рівність-нерівність, демократія-авторитаризм, глобалізація-суверенітет). Для цього необхідна модернізація політичної системи суспільства. Росії притаманне протиріччя між потребою в прориві до ІТП і перешкоджають йому тенденціями (надлишкова нерівність і розшарування суспільства, авторитарні тенденції, «одержавлення» громадянського суспільства, дефіцит енергії самодіяльності і самоорганізації). Модернізація — імператив, тому що випливає з логіки розвитку російського суспільства. Але можливі й альтернативи, які можуть привести до застою, деградації і навіть розпаду країни. Поточний проект (з 2007 р): «Протиріччя суспільної свідомості і російська політична система». Основним задумом проекту є дослідження особливостей сучасної соціальної доктрини в 1992-96 рр. в Центрі соціальних програм Горбачов-Фонду.

Тоді Красіним була висловлена думка, що сьогодні соціальна реальність настільки складна і антиномічна, що жодна з традиційних ідеологічних доктрин не може претендувати на цілісну і несуперечливу картину соціуму. Найбільш повне бачення соціальної дійсності складається як перманентний синтетичний процес взаємодії «видінь» з різних соціальних і цивілізаційних позицій. У поточному проекті ця робота продовжена. Сьогодні суспільну свідомість під впливом кардинальних змін в світі відчуває «шокове потрясіння». Сьогоднішня російська свідомість — гібрид минулого і майбутнього. Поряд з успадкованими від минулого консервативними структурами свідомості виникають нові, орієнтовані на свідоме регулювання життєдіяльності та довкілля (ноосфера). Перехід до ІТП породжує запит на креативність, на людину-творця, на новий гуманізм. Як би не були різноманітні інтереси та погляди різних об'єднань і спільнот людей, за ними завжди стоять потреби і запити, інстинкти і потенціал людини як такої.

За відмінностями ховається — спільний знаменник родової властивості. Це дає підставу для усвідомлення інваріантності базових цінностей людської спільноти і, перш за все, основного постулату — людина є найвища цінність. Новий гуманізм дозволяє розширити рамки громадянськості до всесвітніх масштабів; розробити глобальну модель цілісного «світу світів», соціуму, що живе за принципом: «єдність в різноманітті». Красін Ю. А. є членом Міжнародного редакційної ради «Вісника Інституту соціології», членом редколегії журналу «Світова економіка і міжнародні відносини». Автор понад 600 наукових праць, в тому числі 25 монографій.

Сфери наукових інтересів

демократія і громадянське суспільство
публічна сфера і публічна політика
реформація російського соціуму
інноваційний тип розвитку і модернізація російського суспільства
глобалізація та світова політика
плюралізм суспільної свідомості і новий гуманізм

Нагороди і премії

Лауреат Державної Премії СРСР
Лауреат премії Ломоносова МДУ

Ордени

«Знак Пошани»,
Дружби Народів,
медалт «За трудову доблесть»,
медаль «Ветеран праці»

Наукові нагороди

Срібна медаль ім. Питирима Сорокіна,
Медаль ім. Г. Шахназарова «За внесок в політичну науку»
Сертифікат Правління Видання Who is Who in the World за видатні досягнення в своїй сфері діяльності (2013).

Книги

Ленинская теория социалистической революции. — Л., ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1960. (Учёные записки. Т. 220)
Мирное сосуществование — форма классовой борьбы. М., Политиздат, 1961
Идеи непримиримы. М., 1963
Мирное сосуществование и борьба за всеобщий мир. М., изд. МГУ, 1965
«Социология революции» против революции. М., Политиздат, 1966
Ленин, революция, современность. М., Наука, 1967.
Проблемы революции и современность. М., 1967
Главная революционная сила в цитаделях капитализма. М., 1971
Диалектика революционного процесса. М., 1972
Социология революции. Марксистская оценка (на англ. яз.). М., 1972.
Мировой революционный процесс. М., Знание, 1975
Революцией устрашенные. Критический очерк буржуазной концепций социальной революции, М., Политиздат, 1975.
Теория социалистической революции: ленинское наследие и современность. М., Мысль, 1977
Лейбзон Б. М. Революционная теория и революционная политика. М., Политиздат, 1979
Международное коммунистическое движение как предмет изучения. М., 1980
Революционный процесс современности. Теоретические очерки, М., Политиздат, 1981.
Интернациональное и национальное в мировом революционном процессе. М., 1986
В. И. Ленин и проблемы социальной революции современности. М., 1987.
(в соавт. с Галкиным А. А.) Критика российского авторитаризма. М., 1995.
Галкин А. А. Сильная демократия — альтернатива авторитаризму. М., 1996
(в соавт. с Галкиным А. А.) Россия на перепутье. Авторитаризм или демократия: варианты развития // М., 1998.
(в соавт. Галкиным А. А.), Россия: Quo vadis?- М.: Институт социологии РАН, 2003.
(соавтор и редактор), Публичная политика в России // Альпина Бизнес Букс, М., 2008.
(соавтор и соредактор), Социальное неравенство и публичная политика // М., 2007
Метаморфозы российской реформации. Политологические сюжеты. М., 2009.
(соавтор и редактор) Альтернативы развития. Россия между модернизацией и деградацией. Политологические очерки — М.: Институт социологии РАН, 2013.
Российская реформация: параметры, противоречия, перспективы. Saarbrucken, Lambert Academic Publishing, 2015.

Статті

Идеологический плюрализм и метаидеология нового гуманизма // Вестник Института социологии. 2015. № 12.
Модернизация социума: западный модерн или социокультурная спецификация. Российский Кавказ: проблемы, поиски, решения / Изд. «Аспект Пресс», 2015.
Идеология в трансформирующемся мире: штрихи к новому видению // Полис. Политические исследования. 2014. № 6.
Гуманизм, модернизация, интеллигенция // Вестник РГГУ, № 7, 2014;
Демократия в эпоху «большого переформатирования». Дорога к свободе. М.:ЛЕНАНД, 2013,
Модернизация общества и новый гуманизм. Научный и общественно-политический альманах — «Развитие и экономика», № 8, декабрь 2013;
Модернизация российского общества: соотношение экономики и политики // Власть. 2010. № 2.
Инновационное развитие и политическая система России // Полития, 2010, № 3-4.
Социология и политология: общая судьба, общие заботы // Политические исследования. 2008. № 5.
Социалистическая идея, проекция в XXI век // Россия в глобальном мире: социально-политические проблемы, М., 2008.
О конфликте цивилизаций и практических шагах к устойчивому миру миров // От диалога цивилизаций к сотрудничеству и интеграции (на рус. и англ. яз.), М., 2006.
(в соавт. с Галкиным А. А.), Культура толерантности перед вызовами глобализации // Социологические исследования. 2003. № 8.
Национальные интересы: миф или реальность? // Свободная мысль, 1996, № 3.
В поисках социальной доктрины // Обозреватель-Observer, 1994, № 16-17.
Кризис марксизма и место марксистской традиции в истории общественной мысли // Свободная мысль, 1993, № 1.
Долгий путь к демократии и гражданскому обществу // Полис, 1992, № 5-6.
Политические аспекты социологии // Социологические исследования, 1979, № 1.
Некоторые вопросы методологии политического мышления // Международные отношения, политика и личность, М., 1976.

Посилання

http://www.isras.ru/pers_about.html?id=130 [ 19 вересня 2017 у Wayback Machine.] http://www.isras.ru/publ_mainlist.html?id=130 [ 13 червня 2017 у Wayback Machine.] http://morapn.ru/krasin-yurij-andreevich/ [ 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] http://academpolit.ru/ [ 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] http://ecsocman.hse.ru/text/16147375/ [ 22 жовтня 2017 у Wayback Machine.] http://www.isras.ru/publ.html?id=3013 [ 22 серпня 2016 у Wayback Machine.]