Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Петро Петрович Коновніцин (рос. Пётр Петрович Коновницын; 09.10(28.09).1764 — 09 або 10.09 (28 чи 29.08). 1822) — військовий і державний діяч Російської імперії, генерал-ад'ютант (20 грудня 1812 за старим стилем), генерал від інфантерії (1817), граф (1819). Син генерал-поручика Петра Петровича Коновніцина та Ганни Єреміївни (до шлюбу Родзянко), які в Слобідській Україні володіли маєтностями, зокрема, с. Каплунівка (нині село Краснокутського р-ну Харківської обл.). Батько Івана Коновніцина, Петра Коновніцина (молодшого).
| Коновніцин Петро Петрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 вересня (9 жовтня) 1764 Псков, Новгородська губернія, Російська імперія |
| Помер | 28 серпня (9 вересня) 1822 (57 років) Петергоф, d, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Знання мов | російська |
| Учасник | d, Наполеонівські війни, Смоленська битва (1812), d, Бородінська битва, d, d, d, d, d і Битва під Лейпцигом 1813 |
| Посада | член Державної ради Російської імперії[d] |
| Військове звання | генерал від інфантерії |
| Рід | Коновніцини |
| Батько | d |
| Мати | Q108745074? |
| У шлюбі з | d |
| Діти | Коновніцин Іван Петрович, Наришкіна Єлизавета Петрівна, Коновніцин Петро Петрович (син) і d |
| Нагороди | |
| |
Дитинство провів у родинних маєтках. Навчався в Артилерійському та інженерному шляхетному кадетському корпусі. Дійсну службу розпочав офіцером лейб-гвардії Семеновського полку 12 (1) січня 1786. Брав участь у російсько-шведській війні 1788–90. Переведений 1791 на посаду генерал-ад'ютанта від Чорноморського флоту при князі Г.Потьомкіні. По закінченні російсько-турецької війни 1787—1791 командував Старооскольським мушкетерським полком, 1793 обеззброїв у Барі залогу, що була там залишена Річчю Посполитою. 1794 придушував повстання під проводом Т.Косцюшка, за що від імператриці Катерини II дістав на Волині три села з кріпаками. 1797 утверджений генерал-майором, призначений шефом Київського гренадерського полку. 1798 командував Углицьким полком (перейм. на Мушкетерський Коновніцина полк) і того ж року вийшов у відставку.
1806 вступив до земської міліції, наступного року командував її корпусом у Кронштадті (нині місто, підпорядковане С.-Петерб. міськраді, РФ), після чого імп. Олександр I повернув його до регулярного війська, зарахував до царевого почту. Під час рос.-швед. війни 1808–09 виконував обов'язки чергового генерала діючої у Фінляндії армії, у мор. битві на Балтиці керував веслувальною флотилією. Ставши генерал-лейтенантом, 1809 очолив Черніг. мушкетерський полк і піх. д-зію, навесні 1812 разом зі своїми підлеглими удостоївся монаршої прихильності, був оголошений прикладом для решти рос. війська. Тимчасово командував армійським корпусом.
Учасник Війни 1812, удостоєний золотої шпаги з алмазами та написом «За храбрость». Будучи 17 (5) серп. пораненим в оборонних боях під Смоленськом (нині місто в РФ), залишався у строю доти, доки захисники тамтешньої фортеці переходили на ін. берег Дніпра, а 18–19 (6–7) серп. завдав контрударів переслідувачам-французам по дорозі до Москви. Від 28 (16) серп. командував ар'єргардом (у його складі було понад 30 тис. солдатів) відступаючих з боями частин військ ген. від інфантерії М.Барклая-де-Толлі. У Бородінській битві 1812 заступив вибулого зі строю через важку рану ген. від інфантерії кн. П.Багратіона і стабілізував ситуацію на лівому фланзі. Двічі зазнав контузії. 7 верес. (26 серп.) призначений нач. піх. корпусу, 16 (4) верес. — черговим генералом по всіх рос. ЗС, фактично керував штабом М.Кутузова. Особисто відзначився в боях на передових позиціях 18 (6) жовт. під с. Тарутіно та 24 (12) жовт. під м. Малоярославець (нині населені пункти Калузької обл., РФ), коли військо імп. Наполеона I було змушено до відступу старим Смоленським шляхом, в обхід України.
1813 К. — командир Гренадерського корпусу. В баталії 2 трав. (20 квіт.) під Лютценом (Німеччина) тяжко поранений. До осені лікувався. Під час лейпцизької «Битви народів» 16–19 (4–7) жовт. виконував особливі доручення Олександра I. 1814–15 супроводжував великих князів Миколу Павловича (майбутнього імп. Миколу I) та Михайла Павловича в зарубіжних походах рос. армії. Від 24 (12) груд. 1815 — військ. міністр, од 1819 — гол. дир. Пажеського корпусу та решти військово-навч. закладів, сенатор, чл. Держ. ради.
Автор спогадів, частина з яких опублікована. Сприяв своєму ад'ютантові Дмитру Ахшарумову у підготовці нарисів «Историческое описание войны 1812 года» (СПб., 1813) та «Описание войны 1812 года» (СПб., 1819). Підтримував Олександра Михайловського-Данилевського (ад'ю-танта М.Кутузова) у праці «історіографа армії».
З дружиною Ганною (до заміжжя — Корсакова) мав 5 дітей (донька Єлизавета стала дружиною полковника Михайла Наришкіна й добровільно вирушила за чоловіком-декабристом на заслання до Сибіру, де той утримувався на каторзі, а потім — на Кавказ. війну, куди того відправили служити рядовим солдатом. Старший син Петро, н. 1802, за ін. даними — 1803 — п. 1830, став військовиком, декабристом, був репресований. Його пам'яті присвячено вірш поета-декабриста О.Одоєвського «На смерть Петра Петровича Коновницына», надрукований М.Лорером разом із першою публікацією знаменитого послання О.Пушкіна «Во глубине сибирских руд…», «Русский архив», 1874, кн. 2).
Кавалер орденів св. Георгія 4-го (1794), 3-го (1809), 2-го (1812) класів, св. Анни 1-го ст. (1806), св. Володимира 2-го (1813) і 1-го (цього ж року) ст., св. благовірного кн. Олександра Невського (1812) з діамантовими знаками (1815), а також низки іноземних відзнак: прусського ордена Червоного Орла 1-го ст., австрійс. — св. Леопольда, франц. — св. Людовіка, баварського — св. Максиміліана.
П. у Петергофі, поблизу м. Санкт-Петербург. Похований у Покровській церкві с. Кярово (нині село Псковської обл., РФ).
Джерела та література
- Усенко П. Г. Коновніцин Петро Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Petro Petrovich Konovnicin ros Pyotr Petrovich Konovnicyn 09 10 28 09 1764 09 abo 10 09 28 chi 29 08 1822 vijskovij i derzhavnij diyach Rosijskoyi imperiyi general ad yutant 20 grudnya 1812 za starim stilem general vid infanteriyi 1817 graf 1819 Sin general poruchika Petra Petrovicha Konovnicina ta Ganni Yeremiyivni do shlyubu Rodzyanko yaki v Slobidskij Ukrayini volodili mayetnostyami zokrema s Kaplunivka nini selo Krasnokutskogo r nu Harkivskoyi obl Batko Ivana Konovnicina Petra Konovnicina molodshogo Konovnicin Petro PetrovichNarodivsya 28 veresnya 9 zhovtnya 1764 Pskov Novgorodska guberniya Rosijska imperiyaPomer 28 serpnya 9 veresnya 1822 57 rokiv Petergof d Sankt Peterburzka guberniya Rosijska imperiyaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnist vijskovosluzhbovecZnannya mov rosijskaUchasnik d Napoleonivski vijni Smolenska bitva 1812 d Borodinska bitva d d d d d i Bitva pid Lejpcigom 1813Posada chlen Derzhavnoyi radi Rosijskoyi imperiyi d Vijskove zvannya general vid infanteriyiRid KonovniciniBatko dMati Q108745074 U shlyubi z dDiti Konovnicin Ivan Petrovich Narishkina Yelizaveta Petrivna Konovnicin Petro Petrovich sin i dNagorodi Medal Zemskomu vijsku Mediafajli u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Konovnicin Ditinstvo proviv u rodinnih mayetkah Navchavsya v Artilerijskomu ta inzhenernomu shlyahetnomu kadetskomu korpusi Dijsnu sluzhbu rozpochav oficerom lejb gvardiyi Semenovskogo polku 12 1 sichnya 1786 Brav uchast u rosijsko shvedskij vijni 1788 90 Perevedenij 1791 na posadu general ad yutanta vid Chornomorskogo flotu pri knyazi G Potomkini Po zakinchenni rosijsko tureckoyi vijni 1787 1791 komanduvav Starooskolskim mushketerskim polkom 1793 obezzbroyiv u Bari zalogu sho bula tam zalishena Richchyu Pospolitoyu 1794 pridushuvav povstannya pid provodom T Koscyushka za sho vid imperatrici Katerini II distav na Volini tri sela z kripakami 1797 utverdzhenij general majorom priznachenij shefom Kiyivskogo grenaderskogo polku 1798 komanduvav Uglickim polkom perejm na Mushketerskij Konovnicina polk i togo zh roku vijshov u vidstavku 1806 vstupiv do zemskoyi miliciyi nastupnogo roku komanduvav yiyi korpusom u Kronshtadti nini misto pidporyadkovane S Peterb miskradi RF pislya chogo imp Oleksandr I povernuv jogo do regulyarnogo vijska zarahuvav do carevogo pochtu Pid chas ros shved vijni 1808 09 vikonuvav obov yazki chergovogo generala diyuchoyi u Finlyandiyi armiyi u mor bitvi na Baltici keruvav vesluvalnoyu flotiliyeyu Stavshi general lejtenantom 1809 ocholiv Chernig mushketerskij polk i pih d ziyu navesni 1812 razom zi svoyimi pidleglimi udostoyivsya monarshoyi prihilnosti buv ogoloshenij prikladom dlya reshti ros vijska Timchasovo komanduvav armijskim korpusom Uchasnik Vijni 1812 udostoyenij zolotoyi shpagi z almazami ta napisom Za hrabrost Buduchi 17 5 serp poranenim v oboronnih boyah pid Smolenskom nini misto v RF zalishavsya u stroyu doti doki zahisniki tamteshnoyi forteci perehodili na in bereg Dnipra a 18 19 6 7 serp zavdav kontrudariv peresliduvacham francuzam po dorozi do Moskvi Vid 28 16 serp komanduvav ar yergardom u jogo skladi bulo ponad 30 tis soldativ vidstupayuchih z boyami chastin vijsk gen vid infanteriyi M Barklaya de Tolli U Borodinskij bitvi 1812 zastupiv vibulogo zi stroyu cherez vazhku ranu gen vid infanteriyi kn P Bagrationa i stabilizuvav situaciyu na livomu flanzi Dvichi zaznav kontuziyi 7 veres 26 serp priznachenij nach pih korpusu 16 4 veres chergovim generalom po vsih ros ZS faktichno keruvav shtabom M Kutuzova Osobisto vidznachivsya v boyah na peredovih poziciyah 18 6 zhovt pid s Tarutino ta 24 12 zhovt pid m Maloyaroslavec nini naseleni punkti Kaluzkoyi obl RF koli vijsko imp Napoleona I bulo zmusheno do vidstupu starim Smolenskim shlyahom v obhid Ukrayini 1813 K komandir Grenaderskogo korpusu V bataliyi 2 trav 20 kvit pid Lyutcenom Nimechchina tyazhko poranenij Do oseni likuvavsya Pid chas lejpcizkoyi Bitvi narodiv 16 19 4 7 zhovt vikonuvav osoblivi doruchennya Oleksandra I 1814 15 suprovodzhuvav velikih knyaziv Mikolu Pavlovicha majbutnogo imp Mikolu I ta Mihajla Pavlovicha v zarubizhnih pohodah ros armiyi Vid 24 12 grud 1815 vijsk ministr od 1819 gol dir Pazheskogo korpusu ta reshti vijskovo navch zakladiv senator chl Derzh radi Avtor spogadiv chastina z yakih opublikovana Spriyav svoyemu ad yutantovi Dmitru Ahsharumovu u pidgotovci narisiv Istoricheskoe opisanie vojny 1812 goda SPb 1813 ta Opisanie vojny 1812 goda SPb 1819 Pidtrimuvav Oleksandra Mihajlovskogo Danilevskogo ad yu tanta M Kutuzova u praci istoriografa armiyi Z druzhinoyu Gannoyu do zamizhzhya Korsakova mav 5 ditej donka Yelizaveta stala druzhinoyu polkovnika Mihajla Narishkina j dobrovilno virushila za cholovikom dekabristom na zaslannya do Sibiru de toj utrimuvavsya na katorzi a potim na Kavkaz vijnu kudi togo vidpravili sluzhiti ryadovim soldatom Starshij sin Petro n 1802 za in danimi 1803 p 1830 stav vijskovikom dekabristom buv represovanij Jogo pam yati prisvyacheno virsh poeta dekabrista O Odoyevskogo Na smert Petra Petrovicha Konovnicyna nadrukovanij M Lorerom razom iz pershoyu publikaciyeyu znamenitogo poslannya O Pushkina Vo glubine sibirskih rud Russkij arhiv 1874 kn 2 Kavaler ordeniv sv Georgiya 4 go 1794 3 go 1809 2 go 1812 klasiv sv Anni 1 go st 1806 sv Volodimira 2 go 1813 i 1 go cogo zh roku st sv blagovirnogo kn Oleksandra Nevskogo 1812 z diamantovimi znakami 1815 a takozh nizki inozemnih vidznak prusskogo ordena Chervonogo Orla 1 go st avstrijs sv Leopolda franc sv Lyudovika bavarskogo sv Maksimiliana P u Petergofi poblizu m Sankt Peterburg Pohovanij u Pokrovskij cerkvi s Kyarovo nini selo Pskovskoyi obl RF Dzherela ta literaturaUsenko P G Konovnicin Petro Petrovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom 528 s il ISBN 978 966 00 0692 8