Козацька лайка різновид вітчизняної нецензурної табуйованої лексики Лихослів я притаманне козацькому середовищу XVI XVII

Козацька лайка — різновид вітчизняної нецензурної, табуйованої лексики. Лихослів'я, притаманне козацькому середовищу XVI—XVIII ст., що значною мірою лягло в основу української народної лайки.

Ненормативна лексика (також нецензурна лексика, обсценна лексика, лихослі́в'я) — табуйована (неприпустима) лексика, яку мовці сприймають як відразливу, непристойну. У це визначення входять такі поняття, як блюзнірство, прокльони і лайка. Така мова перебуває поза нормальним стилем спілкування.

Традиції козацького лихослів'я: історичні корені, культурні впливи, сфера вживання

Ненормативна лексика є сегментом лайливої лексики різних мов, що включає неввічливі, непристойні, вульгарні та лайливі вирази. Використання ненормативної лексики має чіткі національні, культурні, та соціальні ознаки й суттєво відрізняється в різних культурах та соціальних групах. Кожне суспільство визначає окремо, що належить до ненормативної лексики або лайки, і формулює своє ставлення до неї.

Психологами доведено, що ненормативна лексика, лайка виконує в мовленні людей до 30 різних функцій — від психологічної розрядки, вислову невдоволення, презирства до способу переконання співрозмовника.

Військові та керівники за допомогою лайки руйнують бар'єри та наближаються до підлеглих. Лайка також допомагає зв'язати в спілкуванні різні сегменти мовлення. Хоча на перший погляд лайка — це звільнення почуттів, багато людей помітило, що лихослів'я породжує лихослів'я.

В Україні «матірщина» ніколи не була такою публічною, як у Росії. Українці, на відміну від росіян, не вживали непристойних слів при жінках і дітях. Настанова «лайка — це гріх» («не лайся, бо піч у хаті») є, безумовно, одним з українських психоментальних стереотипів.

Кандидат історичних наук Олена Язвінська зазначає: "У козацькі часи лайка українців, звісно ж суттєво відрізнялася від тієї, яку можна почути зараз. Наші предки-українці, на відміну від росіян, не застосовували у своїй розмові лайливих слів, тобто, звичного нині «мату». Образою було назвати когось «корчемником» і «грачем», тобто п'яницею і азартним гравцем. Образливим було і звинувачення в народженні внаслідок позашлюбних статевих стосунків. Для шляхтича, як і взагалі для воїна, великою образою було, якщо його обізвали зрадником, безчесним і віроломним. До лайливих слів також належали «дідько, чорт, пес, собака, кат».

Основний масив різного роду вульгаризмів був запозичений тільки у ХХ ст. переважно з російської мови. Це відбувалося внаслідок інтенсивних контактів між двома народами. Укорінились вони в результаті багатьох трагічних подій, в тому числі й воєн, коли нашою землею пройшли мільйони людей, з дитячого віку привчені брутально лаятися, які самі не усвідомлювали значення того, що вони кажуть.

Загалом, лайливі за змістом слова козацького часу можна розподілити на кілька груп:

Слова, в основі яких лежить порівняння з різними тваринами, в основному нечистими або такими, які вважалися породженням диявола (змія, собака, свиня, козел і т. д.);
Натяки на деякі особливості зачаття, виношування, поведінки матері та інших близьких родичів опонента;
Згадка святих, померлих від мук чи хвороб, а також просто побажання різних хвороб (особливо — прокази);
Згадка пекельних мук, побажання їх і взагалі згадка інфернальних сил в різноманітних поєднаннях.

«Професійні військові матюгальники»: європейські рибальди та козацькі аналоги

Окрім загальновідомих родів військ, серед козаків існували спеціальні «професійні матюгальники», котрі перед початком битви виходили наперед і брудними образливими словами та демонструванням соромітних частин тіла намагалися підірвати моральний дух ворога. Таким чином вони намагалися заманити розгніваних воїнів в пастку, адже часто благородна польська кіннота, будучи не в змозі стерпіти образу, зривалася і кидалася топтати козацьких грубіянів, тим самим потрапляючи в засідку.

У Європі таких спеціалістів називали «рибальдами» (англ. ribald) і вони дуже часто окрім вживання відбірної лайки ходили в бій голими аби присоромити та розгнівати лицарів (шляхту — у випадку із козаками) ворожого війська. Хоча джерела не зберегли ні імен козаків-матюгальників, ані західноєвропейських рибальдів, слова, утворені від поняття «рибальд», досі входять до деяких європейських мов, означаючи лайливі або непристойні явища. Безсумнівно в середньовічній Західній Європі найбільш колоритними рибальдами були шотландські, що перед боєм шикувалися в лінію і, повернувшись спиною до ворога, піднімали кілти і демонстрацією оголених сідниць намагалися не лише образити противника, але й висловити йому свою зневагу. В той же час, у Східній Європі такою винахідливістю і дотепністю не поступалися шотладнцям запорозькі козаки.

Отже, козацька лайка була дуже дотепною, трохи жорсткою, але завжди мала особливість — емоційну складову. Козаки лаялися «з серцем», тобто вкладали в кожне лайливе слово багато змістових емоцій. Такі слова, які говорили козаки, багато іноземців розуміли і без професійного перекладу. Лайливі слова на зразок «Чорт», «Срака», «Гімно», «Гадина», «Відьма», «Дурень» мали здебільшого побутово-фізіологічне, міфологічно-релігійне або професійне походження. Такі слова були покликані зменшити психологічно-нервове навантаження на свідомість в умовах постійного або регулярного стресу. Адже військове життя та січова служба були сповнені небезпек, і козаки повинні були вчасно зменшувати психологічний тиск на розум і мозок. Козаки розуміли це і лаялися. А найчастіше лайка звучала на війні. Війна сприяла досягненню певних цілей, і без лайки було досить складно зберігати спокій під час небезпеки. Козаки вміли пересилити біль, але лайку вони при цьому застосовували досить активно і часто. Лайка була звичайним, нормальним і типовим явищем в козацькому середовищі.

«Лист запорозьких козаків до турецького султана» як зразок козацької нецензурної лексики XVII ст

Один із прикладів вживання козаками принизливої лайливої лексики можна знайти у відомому листі запорозьких козаків турецькому султану, що є відповіддю Запорозьких козаків на вимогу турецького султана Мехмеда IV. Написаний у 1676 році. Був перекладений різними європейськими мовами. Німецький варіант листа активно поширювався австрійським командуванням серед власних військ під час битви за Відень у 1683 році. Хоча ряд істориків, в тому числі американський вчений Деніел Во оцінюють «Лист запорожців турецькому султанові» як підробку і пов'язуючи її появу з процесом становлення національної української самосвідомості.

Рєпін І. Ю. «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1891 р.)

Лист турецького султана до козаків

Я, султан і владика Блискучої Порти, син Мухаммеда, брат Сонця і Місяця, внук і намісник Бога на землі, володар царств Македонського, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Малого Єгипту, цар над царями, володар над володарями, винятковий лицар, ніким непереможний воїн, невідступний хранитель гробу Ісуса Христа, попечитель самого Бога, надія і втіха мусульман, великий захисник християн, повеліваю вам, запорозькі козаки, здатися мені добровільно і без жодного опору, і мене вашими нападами не змушувати перейматись.

Султан турецький Мухаммед IV

Відповідь запорозьких козаків на лист султана

Варіант 1

Запорозькі козаки турецькому султану!

Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар. Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмося, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам'янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!..

Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошом запорозьким

Варіант 2

Запорозькі Козаки Турецькому Султанові!

Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, самого Люцифера внук. Який ти в дідька лицар, коли не вмієш голим гузном їжака забити?! Не годен ти синів християнських під собою мати! Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, подільський кат, московський злодій, самого гаспида байстрюк, бо дідько втисся твоїй матері, усього світу й підсвіту блазень, а в нашого Бога найостанніший дурень. Тебе самого і твого війська ми не боїмось — землею і водою будемо битися з тобою, нехристе проклятий! Так тобі козаки відповідають. Числа не знаємо, бо календаря не маємо, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як і в вас — поцілуй у голе гузно кожного з нас..

Підписали: Кошовий отаман Іван Сірко з усім старшим і молодшим низовим війська запорозького товариством

Козацькі лайливі вирази

А добра б тобі не було…
А щоб в тебе пір'я в роті поросло…
Трясця твоїй матері…(трясця — це гарячка, хворобливий стан, коли людину періодично кидає то в жар, то в холод)
Ти нечиста сило…
А щоб швидкою Настею тут тебе зносило…
А щоби нижче пояса зціпило за пупа…
А щоби пуп той вилисів, як від маку ступа…
А щоб тобі чорне було…
А щоб тобі відмовили, як чогось попросиш…
А щоб твоєю мордою просо молотили …
А щоб твоя дружинонька з кумом повелася…
А щоби твоя срака по шву розійшлася…
А щоб ти щастя не знав …
А щоб ти луснув…
А щоб тобі зацíпило …
А щоб тобі повилазило… (вживається коли хтось чогось не бачить, або не побачив)
А щоб тобі заклало…
А щоб ти не діждав…
А щоб ти всрався, як маленький був…
А щоб вам пусто було…
А щоб тебе підняло і гепнуло (вертіло)…
А щоб тебе грім побив…
А щоб тебе злидні обсіли…
А щоб йому голова облізла…
А щоб тебе Морана побила…
А бодай тебе чорти вхопили…
А щоб тобі добре було…(вживається і як лайка)
А щоб ти здоровий був…(вживається і як лайка)
А щоб ти падло дристало та й дристало…
А шоб тобі булька з носа вискочила…
А щоб тебе муха вбрикнула…
А шоб тебе колька сколола…
А щоб тобі курка на ногу наступила …
А щоб вас лиха біда стороною обходила…
А щоб тобі рачки лазити…
А щоб ви згинули…
А щоб ти скис!
А щоб ти сказився!…
Дурний як ціп…
Стара кляча…
Срав пес їхній матері…
Хай тебе качка копне!…
Всрався тай криво!…
Кров би тебе нагла заллєла сучий ти сину!…
Дідька лисого тобі дам …
Сто чортів в печінку…
Іди до бісової матері…
Бісовий син…
Вражий син…
Вражі діти…
Бісова ковінька…
Дурний тебе піп хрестив…
Матері твоїй ковінька…
Матері твоїй хиря…
Дам по макітрі…
Відвідаєш макогона…
Бісова душа…
Арештанська душа…
Подла душа…
Подлої матері син…
Подлого стерва робота…
Подлого сина (дочки) робота…
Хай би тебе пранці з'їли…
Хай вам грець…
Ти, гімно нероздушене!
A, собача кров!
Дідька лисого…
Дідько б його взяв (вхопив)!
Де його чорти понесли?
Пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?
Зацідить в зуби…
За патли та в пику (потилицю)…
Діждався сраної нéмочі…
Морда — хоч пацюків бий…
Морда — що й возом не об'їдеш…
Стули пéльку…
Тю (тьху), на тебе!
Чого балухи вилупив?
Чого шкіришся?
Одною сракою на два базари…
Срали-мазали…
Тиць моя радість…
Причинний!
Іди поки не лаяли…
Щоб над тобою світло не світило і сонце праведне не сходило!
Ідолів (Іродів) син (дочка).
А Ірод його відає!
А як би ти язик прикусив!
А знав би ти морес! (Морес — прочухан, як хто провиниться).
А щоб їх вихром винесло!
А щоб ти ходив, як води ходять!
А щоб ти під царський вінець не пішла (до дівчини)
А щоб на вас чума насіла, матері вашій чорт!
А сто крат болячок у твої печінки!
А щоб ти скрутилось, прокляте!
А щоб ти не стишився!
А щоб тебе лють задушила!
А щоб його побила руда глина, що падає з християнина!
Щоб ти повісився на осиковій гілляці!
А щоб ти головою наложив!
А убий тебе Божа сила!
Хай його гнів Божий поб'є!
А щоб йому ні дна, ні покришки!
А щоб тебе кури загребли!
А щоб твої кости викидало з того світа!
А, лиха година!
А, щоб тебе люди не знали!
А, щоб над тобою земля тряслась, сякий та такий сину!
Амінь тобі буде!
Ах ти удуде смердячий!
Бісбатьказнащо!
Чортбатьказнакуди!
Бісова челядь.
Без скурвого сина не обійдеться.
Бити, бити, та нікому.
Битий ходиш
Бить тебе бить, та й кий поломить.
Бодай їх мир не знав!
Щоб їх світ уже не знав!
Бодай ти не знав о собі, та о білому дні!
Бодай ти не знав, що сьогодні за день!
Бодай туди не дійшло, а відти не прийшло.
Щоб ти туди не доїхав і назад не вертався!
Бодай тебе був той знав, що трясе очеретами!
Бодай його кодло з накоренком перевелось!
Бодай тебе волами возили, а граблями волочили!
Буде хребту і череву.
Буде він тямити, доки буде жити.
Будь він сякий, такий.
Вбий тебе трясця!
Вилаю так, що тобі в пельку (в горло) не полізе.
Вилаяв, як собаку!
Вилаяв, на всі боки!
Гаспидський сину (хлопче, дочко і т. д.)!
Говори, донько — виговоришся.
Говорив би, та рот замазаний
Лаяти в батька і матір.
Дістанеться на горіхи!
Е, ти ще не бачив смаленого вовка.
З тобою по-чеськи, а ти все по-песьки (з тобою по-чесному, а ти все по-собачому).
Знаю, де козам роги втинають.
Кому змелеться, а тобі зкрутиться.
Лає, скільки в пельку влізе.
Лає, на чім світ стоїть.
Лайка — не битва.
Лиха його година знає!
Лучше б я чорта зобачив, як тебе.
Лядський сину!
Магомет (розбійник)!
Матері твоїй чорт! Кадук твоїй матері!
Мовчи відьма.
Каїнова ти дочка!
Мовчи, бо я тебе на табак (порох) зітру!
На злого чоловіка і собака бреше.
Хай його злидні побють!
Не говориш ти? Не говори ж до Страшного суду!
Не говориш ти до мене — не говори ж і до людей!
Не торкай, бо торкну.
Нужда б тебе побила!
Огнем граєш.
Ой дам я тобі перцю.
Побий тебе Божа сила, на гладкій дорозі.
Побила б їх морока!
Побила б тебе лиха година!
Почухаєшся де й не свербить.
Слава б тобі пропала!
Сонце би тебе побило!
Сто чортів твоїй матері!
Хай тебе за живіт візьме!
Х..й тобі кланявся!
Чортів хрещеник.
Чортова кров.
Чортова мацапура.
Чортове кодло.
Чортове насіння.
Шкуру здеру!
Шукай собі, або глибокої води, або високої гіллі!
Щоб тобі на світі добра не було!
Щоб тебе чорний бог убив!
Щоб тебе лиха година знала!
Щоб ти не діждав ні Петра, ні Павла, ні дрібних святих!
Щоб перша куля не минула!
Щоб тебе окаяного, земля не приняла!
Щоб ти на Страшний суд не встав!
Щоб ти лопнув!
Щоб тобі дубовий хрест (смерть)!

Козацькі лайливі слова та прізвиська

Бевзень (йолоп, бовдур), Бешкетник, Біс, Блазень, Бовдур, Бусурман, Вайло (незграба, тюхтій), Вилупок (виродок, вишкребок), Волоцюга, Гаспид (біс, дідько), Гидота, Дідько, Дурбелик, Запроданець, Злидень (злидар), Злодій, Знайдибіда, Йолоп, Мерзотник, Лайдак, Лайно, Лихо, Лиходій, Набрід, Навіжений, Наволоч, Нахаба, Нездара, Недолугий, Непотріб, Покидьок, Плюгавий, Погань, Потвора, Сатана, Телепень, Чорт, Шмаркатий, Шмаркач, Шибеник

Див. також

Козацькі прізвища

Література

Огієнко І. Лайка в українського народу // «Рідна Мова», 1937, с. 319—328 і 357—364.
Ставицька Л. Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики та її відповідників. К.: Критика, 2008.

Посилання

Ненормативна лексика
Лайливість — це хвороба [ 18 Липня 2013 у Wayback Machine.]
Ненормативная лексика: одним — известность, другим — скамью подсудимых [ 28 Березня 2022 у Wayback Machine.]
Пугу-пугу! Козак з лугу! [ 28 Березня 2022 у Wayback Machine.]