Клеторологія

Клеторологіон Філофея (грец. Κλητορολόγιον) — найдовший і найважливіший із створених у Східній Римській імперії (Візантії) списків посад і трактатів про Тактику.

Назва походить від давньогрецького Κλητορολόγια - "список звань"; дослівно κλητός - "звання" + λόγος - "вчення"). Один з перших детальних описів табелю про ранги, де описано як саме і де має сідати за імператорський стіл візантійська знать, щоб уникнути будь-яких помилок.

Був опублікований у вересні 899 року під час правління імператора Лева VI Мудрого, що правив у 886–912 роках, невідомим протоспатарієм і атріклінесом Філофеєм. Як атріклінес Філофей відповідав за прийом гостей на імператорському дворі, надання їм почестей та постановка на місцях, відповідно до їхнього місця в імператорській ієрархії. У передмові до своєї праці він прямо стверджує, що склав цей трактат як «точне викладення порядку імператорських прийомів, бенкетів, назви та значення кожного титулу, складеного на основі стародавньої клеторології», і рекомендує його прийняти при імператорському дворі.

52-а глава «Книги про церемонії» і є Клеторологіон Філофея, вона озаглавлена: «Дослідження про порядок імператорського чину, про номенклатуру і почесті, покладені кожній гідності, складене при христолюбному і наймудрішому нашому імператорі, у вересні місяці 3 індикту в літо від створення світу 6408, Філофеєм, імператорським протоспафарієм і артикліном».

Титули

Відповідно до трактату Філофея найвищими титулами Східної Римської імперії вище всіх посад і чинів були:

• Патріарх Константинопольський,
• Цезар або кесарь (молодший «імператор», співправитель, спадкоємець імператора),
• Новелісим (близький родич імператора),
• Куропалат (керівник імператорської охорони, пізніше титул використовували грузинські, вірменські та причорноморські володарі),
• Василеопатор або Базілевсопатор (вихователь майбутнього імператора),
• Зоста Патриція (вищий жіночий титул),
• Магістр,
• Ректор,
• Сінкель,
• Архієпископ Болгарії.

До 1-го класу титулів і звань відносились:

• Патрикії (члени сінкліта, сенату імперії, що отримували від імператора золотий пасок,
• Доместики Схол,
• Анфіпати патрикії та стратигі фем,
• Митрополіти,
• Архієпископи,
• Єпископи,
• Примикірій| євнухів кувуклія (імператорської спочивальні),
• Протоспафарії (носили на шиї обсипаний дорогоцінним камінням золотий ланцюг, отриманий особисто від імператора).

До 2-го класу титулів і звань відносились:

• Cпафарокандідати,
• Спафарокувикуларії,
• Пресвітери,
• Ігумени,
• Дісинати.

До 3-го класу титулів і звань відносились:

• Спафарії,
• Диакони,
• Протопопи,
• аподоместики,
• клисурархи,
• турмархи,
• топотириты схол.

До 4-го класу титулів і звань відносились:

• іпати, нотарії, клирики, кандидати, мандатори, коміти, веститори та інші чиновники та придворні.

А також інші особи, значимість яких вимагала відповідного класу, ступеня і чину.

Джерела

• Bury, J. B. (1911). The Imperial Administrative System of the Ninth Century – With a Revised Text of the Kletorologion of Philotheos. London: Oxford University Press.
• Kazhdan, Alexander (1991). "Philotheos, Kletorologion of". In Kazhdan, Alexander (ed.). The Oxford Dictionary of Byzantium. Oxford and New York: Oxford University Press. pp. 1661–1662. .