Київський Палац дітей та юнацтва

Київський палац дітей та юнацтва — державний позашкільний навчальний заклад у Києві.

Історія

Мозаїчне панно в інтер'єрі Палацу (фрагмент)

23 травня 1965 року в новому приміщенні було урочисто відкрито Київський Палац дітей та юнацтва. Будівництво Палацу тривало три роки. Споруда, яка займає площу 12 тисяч м² та має 3 поверхи, витримана в стилі радянського модернізму, призначена для відвідування молоддю різноманітних гуртків під керівництвом понад 300 педагогів і 200 співробітників.

Побудований палац за проєктом архітекторів Авраама Мілецького та Едуарда Більського, нагороджених за цю роботу Державною премією СРСР. Участь у проєктуванні брала також Аріадна Лобода.

На місці палацу раніше був розташований Микільський військовий собор, споруджений в 1696 році. На жаль, за рішенням радянської влади його знищили 1934 року. В 1962 році було започатковано будівлю нової споруди, яка отримала назву "Палац піонерів і школярів ім. Островського", яку 1991 року було змінено Наказом Головного управління народної освіти на "Київський Палац дітей та юнацтва".

Художники-монументалісти Ада Рибачук та Володимир Мельниченко оздобили мозаїками інтер'єри Палацу та декоративний басейн, що міститься перед будівлею, використовуючи мотиви українського народного мистецтва.

Палац завжди відкривав для своїх вихованців багато можливостей. На зустрічі з дітьми до Палацу приїздили видатні особистості: діячі науки, культури, спорту, серед яких президент Національної академії наук України Борис Патон, академік Микола Амосов, космонавти Юрій Гагарін, Валентина Терешкова, Леонід Каденюк, письменники Анатолій Давидов і Олесь Бердник, та багато інших. Ці зустрічі давали натхнення для студентів і педагогів на нові досягнення.

Діяльність

Навчання Палацу проводиться за 200 сучасними напрямками. Можливість обрати свій освітній маршрут мають діти та юнаки і юнки віком від 5 до 21 року.

Навчання проводиться на різних рівнях — від початкового ознайомлення до професійної підготовки — представлені різні форми проведення навчання: гурток, клуб, студія, агентство, творча майстерня, секція, лабораторія, школа тощо.

Можливість поглибленого вивчення спеціалізованих предметів, практичного знайомства з майбутньою професією та додаткову освіту дають відділи:

• Мала Академія наук «Дослідник»,
• ,
• Агентство ІТА «ЮН-ПРЕС»,
• Відділ біології,
• Відділ соціальних ініціатив і партнерства,
• Відділ івент- та арт-проектів,
• Відділ STEM-освіти,
• Відділ візуального мистецтва,
• Центр художньої творчості,
• Відділ туризму та краєзнавства,
• Відділ PR-технологій.

Відділи додаються та оновлюються згідно із сучасними вимогами професійного розвитку.

Палац проводить:

• олімпіади «Юні математичні таланти»,
• конкурси науково-дослідних робіт членів Малої Академії Наук,
• фестивалі
• музичних колективів «Золота осінь»,
• хорових колективів «Співає Київ весняний», «Прем'єра»,
• театральних колективів «Срібне джерело»,
• виставки дитячої творчості «Барви весни»,
• ігри-конкурси «Екологічні проблеми великого міста», «Інтелект-турнір» тощо.
• конкурси «Сузір'я Палацу»,
• конкурси педагогічної майстерності «Кришталеве яблуко» (для педагогів).

Проекти Палацу:

• Офіс юного мера,
• Міжнародний молодіжний конкурс #U_Hero Award,
• ХХІІ Міжнародний фестиваль–конкурс «ПресВесна» на Дніпрових схилах».

Звання «Народний» мають виплекані колективом Палацу:

• Хорова капела хлопчиків та юнаків «Дзвіночок»,
• Дівочий хор «Вогник»,
• ,
• ,
• ,
• .

Звання «Зразковий» мають:

• ,
• ,
• ,
• .

Примітки

1. Історія. Київський Палац дітей та юнацтва (укр.). 17 липня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.
2. Архітекторка Аріадна Лобода, 2006.
3. Відділи. Київський Палац дітей та юнацтва (укр.). 3 червня 2021. Процитовано 15 лютого 2024.
4. Проєкти. Київський Палац дітей та юнацтва (укр.). 24 червня 2021. Процитовано 15 лютого 2024.

Посилання

• palace.kiev.ua — офіційний сайт «Київський палац дітей та юнацтва».
• Інтерв'ю з викладачем Сергієм Олександровичем і учнями фізико-технічної лабораторії.

Джерела

• Кілессо С., Воротинцев В. Лобода Аріадна Миколаївна // Енциклопедія сучасної України: електронна версія. — 2006.