Кайо Рібейру Декоссу

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рібейру.

Каю Рібейру (порт. Caio Ribeiro Decoussau, нар. 16 серпня 1975, Сан-Паулу) — бразильський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні кар'єри — футбольний коментатор.

Каю Рібейру
Особисті дані
Народження	16 серпня 1975(1975-08-16) (48 років)
	Сан-Паулу, Бразилія
Зріст	177 см
Вага	74 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1994–1995 «Сан-Паулу» 31 (14) 1995–1996 «Інтернаціонале» 6 (0) 1996–1997 «Наполі» 20 (0) 1997–1998 «Сантус» 25 (6) 1998–1999 «Фламенго» 30 (3) 2000–2001 «Сантус» 11 (0) 2001–2002 «Флуміненсе» 16 (2) 2002 «Фламенго» 7 (0) 2003 «Греміо» 26 (4) 2003–2004 «Рот Вайс» (Обергаузен) 15 (1) 2004–2006 «Ботафогу» 42 (10)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1995 Бразилія U-20 13 (6 ) 1996 Бразилія U-23 7 (5) 1996 Бразилія 4 (3)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Клубна кар'єра

Вихованець «Сан-Паулу». Дебютував за нього у бразильській Серії А 14 серпня 1994 року в матчі проти «Пайсанду» (0:0) і того ж року з командою він виграв Кубок КОНМЕБОЛ та Рекопу Південної Америки. Загалом у рідному клубі Каю у чемпіонаті забив 14 голів у 31 матчі.

У 1995 році після чудового виступу на молодіжному чемпіонаті світу до 20 років, де Каю був визнаний найкращим гравцем, він привернув увагу італійського «Інтернаціонале», який щойно купив італійський магнат Массімо Моратті. Новий власник, що не шкодував грошей на свій клуб, вирішив купити бразильського таланта за 7 мільярдів італійських лір. Дебютував у «Інтері» Каю 29 листопада 1995 року в грі проти «Лаціо» (1:1). Втім Каю не зумів заграти у Італії і у своєму першому сезоні в команді зіграв лише вісім матчів під керівництвом Роя Годжсона (6 в Серії А та 2 в Кубку Італії). В результаті 1996 року він перебрався до іншого місцевого клубу «Наполі», де став грати значно частіше, але так і не забив жодного голу у чемпіонаті, чим підірвав свою популярність серед італійських фанатів. Він забив лише один гол проти «Лаціо» у чвертьфіналі Кубка Італії.

В результаті у 1997 році, всього у 22 роки, Каю повернувся до Бразилії, ставши гравцем «Сантуса». Саме з цією командою Каю виграв свій перший національний титул, турнір Ріо-Сан-Паулу 1997 року, здолавши у фіналі «Фламенго».

На початку 1998 року Каю став гравцем «Фламенго», де у першому сезоні був дублером Ромаріо, але після його уходу Каю став розглядатись як гравець «основи» і став головною фігурою у здобутті 1999 року Кубка Меркосур — Каю забив три голи в двох іграх фіналу (два в першій і один у другій) і допоміг своєму клубу здолати «Памлейрас» (4:3, 3:3). Також цього року Каю виграв із клубом Чемпіонат штату Ріо-де-Жанейро та Кубок Гуанабара.

Протягом сезону 2000 року знову захищав кольори «Сантуса», після чого теж без серйозних успіхів грав за «Флуміненсе», «Фламенго» та «Греміо», а на початку 2004 року він поїхав до Німеччини, щоб приєднатися до клубу «Рот Вайс» (Обергаузен). Втім і друга спроба заграти у Європі не дала результату — Каю забив лише 1 гол у 15 іграх Другої Бундесліги.

Влітку 2004 року Каю перейшов до «Ботафогу», за який відіграв наступні півтора сезони. Як і в інших клубах, через які Каю пройшов, він не зміг стати стабільним основним гравцем. Раз у раз нападник отримував травму, і завдяки жорсткій конкуренції з боку інших форвардів команди йому часто доводилося сидіти на лавці. В результаті цього в кінці 2005 року, у віці лише тридцяти років, він вирішив закінчити свою ігрову кар'єру. Свій останній матч він провів 4 грудня 2005 року проти «Форталези» (2:0).

З 2007 року став працювати телекоментатором на та , а також коментує ігри серії FIFA, починаючи з FIFA 13.

Виступи за збірні

1995 року у складі молодіжної збірної Бразилії поїхав на в Болівії, де допоміг свої команді здобути титул континентального чемпіона. Цей результат дозволив команді разом з Каю поїхати і на молодіжний чемпіонат світу 1995 року в Катарі, де футболіст з 5-ма голами був визнаний найкращим гравцем турніру, здобувши також в підсумку з командою срібні нагороди турніру.

Наступного року Каю допоміг команді до 23 років виграти Передолімпійський турнір КОНМЕБОЛ, а сам Каю в матчі проти Болівії (4:1), він зробив покер, тобто забив чотири голи за один матч, а загалом же на турнірі відзначився п'ятьма м'ячами.

У січні 1996 року Бразилію було запрошено на розіграш Золотого кубка КОНКАКАФ 1996 року у США. Бразильці вирішили відправити на турнір команду до 23 років, до якої увійшов і Каю, втім оскільки це був турнір національних команд, то офіційно участь брала національна збірна Бразилії. Каю на турнірі зіграв у чотирьох матчах — з Канадою (1 гол), Гондурасом (2 голи), США та програний фінал із Мексикою, здобувши разом з командою «срібло».

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  Бразилія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
11-1-1996	Лос-Анджелес	Бразилія	4 – 1	Канада	Кубок КОНКАКАФ 1996 - Груповий етап	1
13-1-1996	Лос-Анджелес	Бразилія	5 – 0	Гондурас	Кубок КОНКАКАФ 1996 - Груповий етап	2
17-1-1996	Лос-Анджелес	США	0 – 1	Бразилія	Кубок КОНКАКАФ 1996 - півфінал	-
20-1-1996	Лос-Анджелес	Мексика	2 – 0	Бразилія	Кубок КОНКАКАФ 1996 - Фінал	-
Усього		Матчів	4		Голів	3

Титули і досягнення

Командні

«Сан-Паулу» Суперкубок Лібертадорес (1) : Володар : . Рекопа Південної Америки (1) : Володар : 1994. Кубок КОНМЕБОЛ (1) : Володар : .

«Сантус» Турнір Ріо-Сан-Паулу (1) : Чемпіон : .

«Фламенгу» Ліга Каріока (1) : Чемпіон : . Кубок Гуанабара (1) : Володар : . Кубок Меркосур (1) : Володар : .

Збірна

Бразилія U-20 Молодіжний чемпіонат світу (1) : Переможець : 1995. Найкращий гравець : 1995.

Бразилія Золотий кубок КОНКАКАФ : Фіналіст : 1996.

• Чемпіон Південної Америки (U-20):

Примітки

1. Два чемпиона и лучший опорник. Как завершили сезон Вагнер Лав, Кариока, Карвалью. Архів оригіналу за 3 липня 2018. Процитовано 21 січня 2020.
2. Sebastiano Vernazza (4 luglio 2007). Attenzione: tra i top c'è stato anche Caio. La Gazzetta dello Sport. Процитовано 20 ottobre 2016.
3. Panini, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 12 (1995-1996). с. 10. {{}}: Пропущений або порожній |url= ()
4. archivio.inter.it. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 21 січня 2020.
5. Cristian Vitali, Calciobidoni - Non comprate quello straniero, Piano B Edizioni, Giugno 2010.
6. A passagem decepcionante de Caio Ribeiro pelo futebol italiano. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 21 січня 2020.
7. Eu estava lá! Caio relembra partidas históricas entre Flamengo x Palmeiras. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
8. Flamengo acerta contrato com atacante Caio. Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 січня 2020.
9. Prass com cabelo e Caio Ribeiro no Bota: As pérolas das figurinhas de 2005. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
10. Relembre alguns "garotos" que se aposentaram de forma precoce no futebol. Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 21 січня 2020.
11. Caio Ribeiro - Que fim levou?. Terceiro Tempo. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 21 січня 2020.
12. Caio Ribeiro já fez 4 pela seleção em um jogo. E se vangloria disso no Fifa. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 21 січня 2020.
13. Que Fim Levou? Caio Ribeiro. Архів оригіналу за 15 жовтня 2018. Процитовано 21 січня 2020.

Посилання

• Каю Рібейру на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Каю Рібейру на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Каю Рібейру на sambafoot.com (англ.)
• Каю Рібейру на сайті fussballdaten.de (нім.)