Йосіф де Гумілья

Йосіф де Гумілья (Joseph Gumilla, 3 травня 1686 —16 липня 1750) — іспанський місіонер-чернець, єзуїт, письменник, натураліст, мандрівник у віцекоролівстві Нова Гранада.

Йосіф де Гумілья
Народився	1686^[2]^[3]^[…]  Карсер
Помер	1750^[1]^[2]^[…]  Венесуела
Країна	Арагонське королівство
Діяльність	письменник, натураліст
Alma mater	^d
Знання мов	іспанська^[1]
Конфесія	католицтво
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Життєпис

Походив з родини ідальго. Народився в 1686 році в містечку Карсер неподалік Валенсії (Іспанія). У 1702 році увійшов до єзуїтського новіціату й тоді ж перебрався до Нової Гранади. У 1704 році вступив до ордену єзуїтів. У 1705 році переїздить до Боготи, де в Університеті Хаверіана вивчав богослов'я та філософію. У 1714–1715 роках як ченець мешкав у м. Тунха. У 1716 році розпочинає місіонерську діяльність. Водночас він вивчав природну історію цих міст, мандруючи річкою Оріноко. До 1731 році перебував в льяносі біля Оріноко та грилі річки Мета. Вивчав індіанські мови (карибів, хірара, отамака, чибча-бетой - з однієї групи з мовою чибча-муїска) та філософію.

У 1731 році призначається директором коледжу в Картахені. У 1732 році започаткував розведення кавових дерев в Венесуелі. В подальшому їх експортували до Бразилії. У 1738 році призначається віце-провінціал в Новій Гранаді. Того ж року повертається до Європи, де стає прокуратором в Римі, а потім з 1741 року — в Мадриді. У 1743 році знову перебирається до Нової Гранади. У 1744 році повертається до місіонерської діяльності. Раптово помер 16 липня 1750 року в льяносі Венесуели.

Творчість

Найзначущою працею є «Оріноко. Ілюстрована історія природи, населення, географія цієї великої ріки та її могутні схили. Правителі і звичаї індіанців. Нові та корисні нотатки про тварин, дерева, фрукти, масла, смоли і лікарські корені» (1741 рік, Мадрид), що багато разів в подальшому перевидавалася. У 1745 році видав друге, доповнене видання. При підготовці цієї роботи користувався насамперед власним досвідом та зібраними фактами, а також іншими працями, зокрема Алонсо де Самори.

Є важливим джерелом з традицій, побуту, рибальства і мисливства, вождеств індіанців уздовж річки Оріноко. Одним з першим представив ґрунтовну роботу з флори та фауни провінції Венесуела віце-королівства Нова Гранада, насамперед льяноса. Водночас зробив низку важливих внесків щодо розуміння географії Оріноко.

Джерела

• José Gumilla^{[недоступне посилання]}
• José Gumilla
• Gumilla, José (1686—1750)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса — 1999.
   d:Track:Q4903493
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Lord Byron and his Times
   d:Track:Q25935022