Йоганн VII Бланкенфельде (нім. Johann von Blankenfelde; бл. 1471, Берлін — 9 вересня 1527, Торкемада) — 19-й Ризький архієпископ в 1524—1527 роках. Активний противник поширення протестантизму в Лівонії.
Йоганн VII Бланкенфельде | |
---|---|
Johann von Blankenfelde | |
Народився | бл. 1471 Берлін |
Помер | 9 вересня 1527 Торкемада |
Країна | Німеччина |
Діяльність | правник, католицький священник, католицький єпископ |
Alma mater | Болонський університет |
Знання мов | німецька |
Титул | ризький архієпископ |
Посада | d, d, d, Курфюрст і коад'ютор |
Термін | 1524—1527 роки |
Попередник | |
Наступник | |
Конфесія | католицтво |
Рід | Бланкенфельде |
Батько | |
Мати | Маргарита фон Бух |
|
Життєпис
Молоді роки
Походив з бранденбурзького купецько-шляхетського роду Бланкенфельде. Син , бургомістра Берліну, та Маргарити фон Бух. Народився близько 1471 року в Берліні. Навчався права в Лейпцизькому, потім у Франкфуртському університетах. Потім здобував освіту у Віденському 91498—1499 роки) і Болонському університетах (1499—1503 роки).
Кар'єра
1503 року здобув докторський ступінь, викладав в Лейпцизькому університеті. 1506 року став професором права у Франкфуртському університеті. 1504 року втратив батька. 1507 року призначено ректором Франкфуртського університету. Представляв інтереси курфюрстів Бранденбургу при Імперському камеральному суді. Йоганн фон Бланкенфельде став радником Йоахіма I Нестора Гогенцоллерна.
У 1512—1519 роках представляв інтереси Папського престолу в ролі генерального прокуратора Тевтонського ордена. Бланкенфельде тоді перебував в Римі і під час роботи на цій посаді добре себе проявив, що дозволило йому заручитися підтримкою папи римського Лева X. Він також підтримував тісні стосунки з представниками династії Гогенцоллернів, що теж допомогло йому претендувати на високі пости.
У 1514 році призначено (як Йоганн IV). Того ж року домігся надання підтверджень від Папського престолу привілеїв Тевтонському ордену. 1515 року отримав від папи римського дозвіл на проведення 3-річної кампанії на користь Тевтонського ордену. Брав участь в організації перемовин тевтонського великого магістра Альбрехта Гогенцоллерна з великим князівством Московським. Водночас 1517 року спростував підозри Папського престолу щодо спільних дій Тевтонського ордену і Москви проти Польщі та Литви, хоча насправді така війна готувалася.
Архієпископ
У 1518 році стає єпископом Дерптським(як Йоганн V або VI). Надалі здобув підтримку папи римського Климента VII, який 1524 року призначив Бланкенфельде архієпископом Ризьким (як Йоганн VII).
Стикнувся з суттєвими проблемами внаслідок поширення лютеранствав Лівонії. Цьому значною мірою сприяло толерантне ставлення магістра Вальтера фон Плеттенберга. Водночас це послаблювало владу архієпископа, оскільки бюргери і шляхта, навернені до лютеранства, не визнавали влади ризького архієпископа. Невдовзі в магістратах Ревеля, Дерпту та Риги владу захопили лютерани, які спровокували захоплення та пограбування тамтешніх католицьких храмів. Вальтер фон Плеттенберг оголосив підтримку ризького магістрату, завдяки чому Рига 1524 року добровільно підкорилася магістру Лівонського ордену. Натомість місто відмовилося визнавати владу архієпископа Йоганн фон Бланкенфельде.
У 1525 році відбувся відкритий конфлікт з лівонським магістром, в якому Бланкенфельде зазнав невдачі, остаточно вимушений був залишити Ригу. Вплив католиків у Лівонії став стрімко падати. За цих умов 1525 року архієпископ намагався укласти союз з польським королем і великим князем литовським Сигізмундом I, але марно. Також намагався отримати допомогу від Тевтонського ордену, проте там уже точилися дискусії щодо його секуляризації. Тоді Бланкенфельде почав перемовини з великим князем московським Василем III, які магістр Плеттенберг розцінив як зраду та наказав арештувати ризького архієпископа.
Проте вже 1526 року під тиском лівонських католиків здобув свободу. Того ж року брав участь у Вольмарському ландтазі. Після чого вирушив по допомогу до папи римського, а звідти до Іспанії, де помер 1527 року, можливо, від дизентерії.
Джерела
- Wilhelm Lenz: Johann VII. Blankenfeld. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 10, Duncker & Humblot, Berlin 1974, , S. 520 f.
- Reinhard Tenberg: Johann II. von Blankenfelde. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 3, Bautz, Herzberg 1992, , Sp. 289—290.
- Christiane Schuchard, Johann Blankenfeld (+ 1527) — eine Karriere zwischen Berlin, Rom und Livland. In: Berlin in Geschichte und Gegenwart. 2002, lk-d 27–56.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йоганн VII Бланкенфельд |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Jogann VII Blankenfelde nim Johann von Blankenfelde bl 1471 Berlin 9 veresnya 1527 Torkemada 19 j Rizkij arhiyepiskop v 1524 1527 rokah Aktivnij protivnik poshirennya protestantizmu v Livoniyi Jogann VII BlankenfeldeJohann von BlankenfeldeNarodivsyabl 1471 BerlinPomer9 veresnya 1527 TorkemadaKrayinaNimechchinaDiyalnistpravnik katolickij svyashennik katolickij yepiskopAlma materBolonskij universitetZnannya movnimeckaTitulrizkij arhiyepiskopPosadad d d Kurfyurst i koad yutorTermin1524 1527 rokiPoperednikNastupnikKonfesiyakatolictvoRidBlankenfeldeBatkoMatiMargarita fon BuhGerb Mediafajli u VikishovishiZhittyepisMolodi roki Pohodiv z brandenburzkogo kupecko shlyahetskogo rodu Blankenfelde Sin burgomistra Berlinu ta Margariti fon Buh Narodivsya blizko 1471 roku v Berlini Navchavsya prava v Lejpcizkomu potim u Frankfurtskomu universitetah Potim zdobuvav osvitu u Videnskomu 91498 1499 roki i Bolonskomu universitetah 1499 1503 roki Kar yera 1503 roku zdobuv doktorskij stupin vikladav v Lejpcizkomu universiteti 1506 roku stav profesorom prava u Frankfurtskomu universiteti 1504 roku vtrativ batka 1507 roku priznacheno rektorom Frankfurtskogo universitetu Predstavlyav interesi kurfyurstiv Brandenburgu pri Imperskomu kameralnomu sudi Jogann fon Blankenfelde stav radnikom Joahima I Nestora Gogencollerna U 1512 1519 rokah predstavlyav interesi Papskogo prestolu v roli generalnogo prokuratora Tevtonskogo ordena Blankenfelde todi perebuvav v Rimi i pid chas roboti na cij posadi dobre sebe proyaviv sho dozvolilo jomu zaruchitisya pidtrimkoyu papi rimskogo Leva X Vin takozh pidtrimuvav tisni stosunki z predstavnikami dinastiyi Gogencollerniv sho tezh dopomoglo jomu pretenduvati na visoki posti U 1514 roci priznacheno yak Jogann IV Togo zh roku domigsya nadannya pidtverdzhen vid Papskogo prestolu privileyiv Tevtonskomu ordenu 1515 roku otrimav vid papi rimskogo dozvil na provedennya 3 richnoyi kampaniyi na korist Tevtonskogo ordenu Brav uchast v organizaciyi peremovin tevtonskogo velikogo magistra Albrehta Gogencollerna z velikim knyazivstvom Moskovskim Vodnochas 1517 roku sprostuvav pidozri Papskogo prestolu shodo spilnih dij Tevtonskogo ordenu i Moskvi proti Polshi ta Litvi hocha naspravdi taka vijna gotuvalasya Arhiyepiskop U 1518 roci staye yepiskopom Derptskim yak Jogann V abo VI Nadali zdobuv pidtrimku papi rimskogo Klimenta VII yakij 1524 roku priznachiv Blankenfelde arhiyepiskopom Rizkim yak Jogann VII Stiknuvsya z suttyevimi problemami vnaslidok poshirennya lyuteranstvav Livoniyi Comu znachnoyu miroyu spriyalo tolerantne stavlennya magistra Valtera fon Plettenberga Vodnochas ce poslablyuvalo vladu arhiyepiskopa oskilki byurgeri i shlyahta naverneni do lyuteranstva ne viznavali vladi rizkogo arhiyepiskopa Nevdovzi v magistratah Revelya Derptu ta Rigi vladu zahopili lyuterani yaki sprovokuvali zahoplennya ta pograbuvannya tamteshnih katolickih hramiv Valter fon Plettenberg ogolosiv pidtrimku rizkogo magistratu zavdyaki chomu Riga 1524 roku dobrovilno pidkorilasya magistru Livonskogo ordenu Natomist misto vidmovilosya viznavati vladu arhiyepiskopa Jogann fon Blankenfelde U 1525 roci vidbuvsya vidkritij konflikt z livonskim magistrom v yakomu Blankenfelde zaznav nevdachi ostatochno vimushenij buv zalishiti Rigu Vpliv katolikiv u Livoniyi stav strimko padati Za cih umov 1525 roku arhiyepiskop namagavsya uklasti soyuz z polskim korolem i velikim knyazem litovskim Sigizmundom I ale marno Takozh namagavsya otrimati dopomogu vid Tevtonskogo ordenu prote tam uzhe tochilisya diskusiyi shodo jogo sekulyarizaciyi Todi Blankenfelde pochav peremovini z velikim knyazem moskovskim Vasilem III yaki magistr Plettenberg rozciniv yak zradu ta nakazav areshtuvati rizkogo arhiyepiskopa Prote vzhe 1526 roku pid tiskom livonskih katolikiv zdobuv svobodu Togo zh roku brav uchast u Volmarskomu landtazi Pislya chogo virushiv po dopomogu do papi rimskogo a zvidti do Ispaniyi de pomer 1527 roku mozhlivo vid dizenteriyi DzherelaWilhelm Lenz Johann VII Blankenfeld In Neue Deutsche Biographie NDB Band 10 Duncker amp Humblot Berlin 1974 ISBN 3 428 00191 5 S 520 f Reinhard Tenberg Johann II von Blankenfelde In Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon BBKL Band 3 Bautz Herzberg 1992 ISBN 3 88309 035 2 Sp 289 290 Christiane Schuchard Johann Blankenfeld 1527 eine Karriere zwischen Berlin Rom und Livland In Berlin in Geschichte und Gegenwart 2002 lk d 27 56 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Jogann VII Blankenfeld