Йоганнес Рінне (в миру Йоганнес Вільго Рінне, фін. Johannes Wilho Rinne; 16 серпня 1923, Турку, Фінляндія — 1 липня 2010, Турку, Фінляндія) — предстоятель Православної церкви Фінляндії (1987 — 2001), тимчасовий предстоятель Естонської апостольської православної церкви Константинопольського патріархату. Теолог, перекладач, експерт із канонічного права. Володів французькою та грецькою мовою. Походив із лютеранської родини.
Йоганнес Рінне | ||
| ||
---|---|---|
30 вересня 2001 — 30 вересня 2001 | ||
Попередник: | Веніамін Киріаку | |
Наступник: | Констянтин Харісіадіс | |
| ||
| ||
| ||
1 лютого 1972 — 26 травня 1969 | ||
Попередник: | посада новостворена | |
Наступник: | посада скасована | |
Альма-матер: | Халкінська семінарія | |
Діяльність: | священник | |
Народження: | 16 серпня 1923[1] Турку, Фінляндія[2] | |
Смерть: | 1 липня 2010[3][1] (86 років) Турку, d, Фінляндія[2] | |
Похований: | Турку, Фінляндія | |
Батько: | Fredrik Wilhelm Rinne | |
Мати: | Aina Rauha Lindgren-Toivonen | |
Священство: | 2 травня 1967 | |
Чернецтво: | 1967 | |
Єп. хіротонія: | 26 травня 1969 | |
Нагороди: | ||
Йоганнес Рінне у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 16 серпня 1923 в Турку у шведомовній лютеранській сім'ї.
1948 закінчив теологічний факультет Академії Обу в Турку, отримавши ступінь кандидата богослов'я.
1950 закінчив англіканський коледж у Великій Британії і до 1952 викладав у шведськомовній школі в Парайнені.
З 1952 по 1953 навчався за стипендіатською програмою в США, де в 1953 удостоєний ступеня магістра теології. Після повернення до Фінляндії викладав у низці фінських шкіл.
1966 удостоєний ступеня доктора теології в євангельсько-лютеранській церкві.
Перед етапом переходу в православ'я навчався в Халкінській семінарії Вселенської патріархії, а 1971 удостоєний ступеня доктора богослов'я в Університеті Арістотеля.
Служіння у Православній Церкві
1966 приєднався до Православної церкви через миропомазання і в тому ж році висвячений у дияконський сан у Константинополі.
1967 прийнятий до братства монастиря Іоанна Богослова Вселенської патріархії на острові Патмос, де пострижений в чернецтво і наречений іменем Йоганнес (Іоанн), на честь апостола Іоанна Богослова.
2 травня 1967 хіротонізований у сан ієромонаха і піднесений до архімандрита.
Представляв Православну Церкву Фінляндії на IV Всеправославній нараді, що пройшла з 8 по 15 червня 1968 в Шамбезі, передмісті Женеви .
Єпископське служіння
26 травня 1969 хіротонізований на єпископа Лапландського, вікарія Карельської єпархії Православної Церкви Фінляндії.
З 11 листопада 1969 служив як вікарій при літньому єпископі Гельсинському Александрі Карпіні в управлінні Гельсинською митрополією.
З 1970 тимчасово керував Гельсингфорською митрополією, а 1 лютого 1972 офіційно обраний і затверджений митрополитом ПЦФ.
Предстоятель Фінляндської Церкви
15 жовтня 1987 на Церковному соборі обраний архієпископом Карельським і всієї Фінляндії, предстоятелем Автономної Церкви Фінляндії у складі Константинопольського патріархату.
30 вересня 2001 вийшов на спокій, а 4 жовтня того ж року рішенням Священного Синоду Константинопольської православної церкви призначений титулярним митрополитом Нікейським з місцем перебування у Фінляндії.
Помер 1 липня 2010 в Турку . Згідно з заповітом, відспівування покійного відправлене митрополитом Гельсинським по чину простих ченців, без архієрейських атрибутів, в присутності лише вузького кола близьких родичів. Похований на православній ділянці міського цвинтаря в Турку.
Відносини з Московським патріархатом
1973, будучи митрополитом Гельсинським, наполягав на поверненні так званих "російських парафій" на території Фінляндії під юрисдикцію Православної церкви Фінляндії. Але Москва відмовила.
На посаді предстоятеля Фінляндської архієпископії архієпископ Йоганнес неодноразово вступав у суперечки з духовенством і парафіянами Московського патріархату, які сповідували ентофілістичні погляди, що межували з єрессю.
Архієпископ Йоганнес активно підтримав ідею повернення Естонії під омофор Константинопольського патріархату і сприяв відновленню Естонської апостольської православної церкви, навіть тимчасово очолив її. Імперіалістична церковна політика Московської патріархії спричинили гострий конфлікт із Константинопольською Церквою-Матір'ю, і на деякий час призвело до однобічного розриву євхаристійного спілкування з боку патріарха Алексія Ридиґера.
Бібліографія
- The Kingdom of God in the Tought of William Temple. The Purpose of Mankind. Åbo Akademi, 1966. Akta Academiae Aboensis, Ser. A, Humaniora, Vol.32 nr 1.
- Ykseyden ja yhdenmukaisuuden suhde kirkossa Ekumeenisten synodien tradition valossa. Ortodoksisen Kirjallisuuden Julkaisuneuvosto, 1976.
- Kirkkoisien perintö. Ortodoksisen Kirjallisuuden Julkaisuneuvosto, 1984.
- Lähimmäiset. Helsingissä: Ajatus, 2002.
- Hiljaisuus. Helsingissä: Ajatus, 2003.
- Metropoliitta Johannes - Bysantin luottomies. Helsingissä: Ajatus, 2003.
- Різдвяні та великодні послання. Йювяскюля. 2004.
Примітки
- SNAC — 2010.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #1032975407 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- http://www.oca.org/news/2206
- Митрополит Никодим и Всеправославное единство. К 30-летию со дня кончины митрополита Ленинградского и Новгородского Никодима (Ротова) [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] / Сост. проф. протоиерей Владимир Сорокин. СПб.: Изд-во Князь-Владимирского собора, 2008. стр. 66
- Nikean Johannes In Memoriam — Nikean metropoliitta Johannes (1923—2010) (фин.)[недоступне посилання з Июнь 2018]
- Православие в Финляндии. [ 28 березня 2013 у Wayback Machine.] Православие и мир.
Посилання
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до . |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Jogannes Rinne v miru Jogannes Vilgo Rinne fin Johannes Wilho Rinne 16 serpnya 1923 Turku Finlyandiya 1 lipnya 2010 Turku Finlyandiya predstoyatel Pravoslavnoyi cerkvi Finlyandiyi 1987 2001 timchasovij predstoyatel Estonskoyi apostolskoyi pravoslavnoyi cerkvi Konstantinopolskogo patriarhatu Teolog perekladach ekspert iz kanonichnogo prava Volodiv francuzkoyu ta greckoyu movoyu Pohodiv iz lyuteranskoyi rodini Jogannes Rinne Starec mitropolit Nikejskij ipertim ta ekzarh vsiyeyi Vifaniyi 30 veresnya 2001 30 veresnya 2001 Poperednik Veniamin Kiriaku Nastupnik Konstyantin Harisiadis Arhiyepiskop Karelskij i Finlyandskij Mitropolit Gelsinskij Yepiskop Laplandskij vikarij Karelskoyi yeparhiyi 1 lyutogo 1972 26 travnya 1969 Poperednik posada novostvorena Nastupnik posada skasovana Alma mater Halkinska seminariya Diyalnist svyashennik Narodzhennya 16 serpnya 1923 1923 08 16 1 Turku Finlyandiya 2 Smert 1 lipnya 2010 2010 07 01 3 1 86 rokiv Turku d Finlyandiya 2 Pohovanij Turku Finlyandiya Batko Fredrik Wilhelm Rinne Mati Aina Rauha Lindgren Toivonen Svyashenstvo 2 travnya 1967 Chernectvo 1967 Yep hirotoniya 26 travnya 1969 Nagorodi d 1998 Jogannes Rinne u VikishovishiZhittyepisNarodivsya 16 serpnya 1923 v Turku u shvedomovnij lyuteranskij sim yi 1948 zakinchiv teologichnij fakultet Akademiyi Obu v Turku otrimavshi stupin kandidata bogoslov ya 1950 zakinchiv anglikanskij koledzh u Velikij Britaniyi i do 1952 vikladav u shvedskomovnij shkoli v Parajneni Z 1952 po 1953 navchavsya za stipendiatskoyu programoyu v SShA de v 1953 udostoyenij stupenya magistra teologiyi Pislya povernennya do Finlyandiyi vikladav u nizci finskih shkil 1966 udostoyenij stupenya doktora teologiyi v yevangelsko lyuteranskij cerkvi Pered etapom perehodu v pravoslav ya navchavsya v Halkinskij seminariyi Vselenskoyi patriarhiyi a 1971 udostoyenij stupenya doktora bogoslov ya v Universiteti Aristotelya Sluzhinnya u Pravoslavnij Cerkvi 1966 priyednavsya do Pravoslavnoyi cerkvi cherez miropomazannya i v tomu zh roci visvyachenij u diyakonskij san u Konstantinopoli 1967 prijnyatij do bratstva monastirya Ioanna Bogoslova Vselenskoyi patriarhiyi na ostrovi Patmos de postrizhenij v chernectvo i narechenij imenem Jogannes Ioann na chest apostola Ioanna Bogoslova 2 travnya 1967 hirotonizovanij u san iyeromonaha i pidnesenij do arhimandrita Predstavlyav Pravoslavnu Cerkvu Finlyandiyi na IV Vsepravoslavnij naradi sho projshla z 8 po 15 chervnya 1968 v Shambezi peredmisti Zhenevi Yepiskopske sluzhinnya 26 travnya 1969 hirotonizovanij na yepiskopa Laplandskogo vikariya Karelskoyi yeparhiyi Pravoslavnoyi Cerkvi Finlyandiyi Z 11 listopada 1969 sluzhiv yak vikarij pri litnomu yepiskopi Gelsinskomu Aleksandri Karpini v upravlinni Gelsinskoyu mitropoliyeyu Z 1970 timchasovo keruvav Gelsingforskoyu mitropoliyeyu a 1 lyutogo 1972 oficijno obranij i zatverdzhenij mitropolitom PCF Predstoyatel Finlyandskoyi Cerkvi 15 zhovtnya 1987 na Cerkovnomu sobori obranij arhiyepiskopom Karelskim i vsiyeyi Finlyandiyi predstoyatelem Avtonomnoyi Cerkvi Finlyandiyi u skladi Konstantinopolskogo patriarhatu 30 veresnya 2001 vijshov na spokij a 4 zhovtnya togo zh roku rishennyam Svyashennogo Sinodu Konstantinopolskoyi pravoslavnoyi cerkvi priznachenij titulyarnim mitropolitom Nikejskim z miscem perebuvannya u Finlyandiyi Pomer 1 lipnya 2010 v Turku Zgidno z zapovitom vidspivuvannya pokijnogo vidpravlene mitropolitom Gelsinskim po chinu prostih chenciv bez arhiyerejskih atributiv v prisutnosti lishe vuzkogo kola blizkih rodichiv Pohovanij na pravoslavnij dilyanci miskogo cvintarya v Turku Vidnosini z Moskovskim patriarhatom1973 buduchi mitropolitom Gelsinskim napolyagav na povernenni tak zvanih rosijskih parafij na teritoriyi Finlyandiyi pid yurisdikciyu Pravoslavnoyi cerkvi Finlyandiyi Ale Moskva vidmovila Na posadi predstoyatelya Finlyandskoyi arhiyepiskopiyi arhiyepiskop Jogannes neodnorazovo vstupav u superechki z duhovenstvom i parafiyanami Moskovskogo patriarhatu yaki spoviduvali entofilistichni poglyadi sho mezhuvali z yeressyu Arhiyepiskop Jogannes aktivno pidtrimav ideyu povernennya Estoniyi pid omofor Konstantinopolskogo patriarhatu i spriyav vidnovlennyu Estonskoyi apostolskoyi pravoslavnoyi cerkvi navit timchasovo ocholiv yiyi Imperialistichna cerkovna politika Moskovskoyi patriarhiyi sprichinili gostrij konflikt iz Konstantinopolskoyu Cerkvoyu Matir yu i na deyakij chas prizvelo do odnobichnogo rozrivu yevharistijnogo spilkuvannya z boku patriarha Aleksiya Ridigera BibliografiyaThe Kingdom of God in the Tought of William Temple The Purpose of Mankind Abo Akademi 1966 Akta Academiae Aboensis Ser A Humaniora Vol 32 nr 1 Ykseyden ja yhdenmukaisuuden suhde kirkossa Ekumeenisten synodien tradition valossa Ortodoksisen Kirjallisuuden Julkaisuneuvosto 1976 ISBN 951 9071 08 3 Kirkkoisien perinto Ortodoksisen Kirjallisuuden Julkaisuneuvosto 1984 ISBN 951 9071 66 0 Lahimmaiset Helsingissa Ajatus 2002 ISBN 951 20 6231 3 Hiljaisuus Helsingissa Ajatus 2003 ISBN 951 20 6355 7 Metropoliitta Johannes Bysantin luottomies Helsingissa Ajatus 2003 ISBN 951 20 6448 0 Rizdvyani ta velikodni poslannya Jyuvyaskyulya 2004 ISBN 951 8979 36 7PrimitkiSNAC 2010 d Track Q29861311 Deutsche Nationalbibliothek Record 1032975407 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 http www oca org news 2206 Mitropolit Nikodim i Vsepravoslavnoe edinstvo K 30 letiyu so dnya konchiny mitropolita Leningradskogo i Novgorodskogo Nikodima Rotova 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Sost prof protoierej Vladimir Sorokin SPb Izd vo Knyaz Vladimirskogo sobora 2008 str 66 Nikean Johannes In Memoriam Nikean metropoliitta Johannes 1923 2010 fin nedostupne posilannya z Iyun 2018 Pravoslavie v Finlyandii 28 bereznya 2013 u Wayback Machine Pravoslavie i mir PosilannyaNa cyu stattyu ne posilayutsya inshi statti Vikipediyi Bud laska rozstavte posilannya vidpovidno do prijnyatih rekomendacij