Иласин

Иласи́н, Єласин, Ласин, Соколина (рос. Ыласын; башк. Ыласын) — печера в Ішимбайському районі Башкортостану, Росія. Пам'ятка природи (1985). Печера відноситься до Ішоро-Нугуського підрайону Бельсько-Нугуського району Південної області Західноуральської спелеологічної провінції. Печера знаходиться на схилі масиву , по правому березі річки , за 1,5 км на південний схід від присілку Хазіново. Назва перекладається з башкирської як сокіл і походить від того, що біля одного із входів містяться гнізда орлів.

Иласин
рос. Ыласын башк. Ыласын
Вхід до печери взимку
Характеристики
Тип	карстова
Довжина	487 м
Глибина	28 м
Об'єм	5287 кубічний метр
Дослідження
Категорія складності	1
Розташування
53°23′40″ пн. ш. 56°23′53″ сх. д. / 53.3945° пн. ш. 56.3981° сх. д. / 53.3945; 56.3981
Країна	Росія
Регіон	Башкортостан
Місцевість	Ішимбайський район
Карти розташування
Иласин у Вікісховищі

Опис

Печера горизонтального типу простягання. Загальна протяжність — 487 м. Глибина печери становить 28 м. Пересічна ширина — 10 м, пересічна висота — 5 м, амплітуда — 28 м, площа 1025 м², об'єм- 5287 м³. Категорія складності проходження ходів печери — 1.

Карстова печера, утворена у вапнякових відкладах середнього карбону. Являє собою галерею та систему ходів, що простягаються на південь, північний схід та південний схід.

Температура влітку сягає 6 °C.

Основний вхід має вигляд арки шириною 12 м та висотою 7,6 м, яка знаходиться у провальній воронці діаметром 30 м на висоті 170 м над днищем. Вище нього знаходяться 4 входи, що ведуть у бічні частини печери. Від основного входу спуск довжиною до 30 м переходить у галерею довжиною 80 м. Стеля при вході пласка, зустрічаються «органні труби», дрібні сталактити. Стіни вертикальні, на підлозі містяться льодяні сталагміти висотою до 7 м, бура глина, брили та щебінь. Від галереї відходять 3 ходи: на північний схід довжиною 20 м, на південний схід довжиною 100 м, на південь висотою до 3,5 м. В кінці південного проходу знаходиться озеро глибиною до 1,5 м, за яким йде округлий прохід. Він з'єднується з північно-східним проходом, у кінці якого також є озеро. На підлозі проходів міститься глина, сталагміти, на стелі та стінах — сталактити, кальцитова кора, іноді .

Примітки

1. Шакир Ю. А. и др., 1989.
2. ИПС «Пещеры».

Література

• Мартин В. И., Усольцев Л. Н. Пещеры Хазинская и Ыласын на Южном Урале // Пещеры. Вып. 8 (9). Пермь, 1970. С. 41-52.
• , Пещеры Урала и Приуралья // . — Пермь, 1993. — Вып. 23-24. — С. 7-29.
• (рос.) и др. Пещеры Урала. — М. : Физкультура и спорт, 1971. — 144 с.
• (рос.) Пещеры Поволжья, Урала и Приуралья. Статистический справочник / И. А. Лавров и др. — Набережные Челны, 2010. — 71 с.
• (рос.) Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. — М. : Наука, 1973. — 137 с.
• (рос.) и др. Перечень классифицированных пещер / сост. Шакир Ю. А. — М. : ЦРИБ «Турист», 1989.

Посилання

• Информационно-поисковая система «Пещеры» : ( )[рос.] : [арх. 24 серпня 2019 року] // speleoatlas.ru. — Русское географическое общество. — Дата звернення: 24 серпня 2019 року.
• Перелік класифікованих печер на території СНД, 1998 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Перелік класифікованих печер СРСР, 1989 [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Стаття у Башкирській енциклопедії^{[недоступне посилання]}
• На Вікімапії [Архівовано 22 червня 2007 у Wayback Machine.]