Віктор Олександрович Зінгер (рос. Виктор Александрович Зингер; 29 жовтня 1941, Давидово, Клепиковський район, Рязанська область, СРСР — 24 вересня 2013, Москва) — радянський хокеїст, що грав на позиції воротаря. Олімпійський чемпіон. Заслужений майстер спорту (1967).
Віктор Зінгер | |
---|---|
Народився | 29 жовтня 1941 Рязанська область, СРСР |
Помер | 24 вересня 2013 (71 рік) Москва, Росія |
Зріст | 172 см |
Вага | 70 кг |
Позиція | воротар |
Проф. клуби | «Спартак» (Москва) |
Нац. збірна | СРСР |
Ігрова кар'єра | 1958 — 1977 |
Спортивна кар'єра
Народився в Рязанській області, де його родина перебувала в евакуації під час Німецько-радянської війни. Вихованець хокейної школи московського ЦСКА (тренер — Борис Афанасьєв). З сімнадцяти років перебував в основній команді, але за три сезони не зіграв жодого матчу. Беззаперечним першим номером клубу був Микола Пучков, а при необхідності його заміняли Юрій Овчуков і Віталій Павлушкін. 1961 року перейшов до армійської команди з Куйбишева, дебютанта вищої ліги. Віктор Зінгер відразу став основним голкіпером клубу. Після двох сезонів відбулося скорочення наполовину кількості учасників в елітному дивізіоні. Серед невдах опинилися і СКА (Куйбишев). Віктор Зінгер у розпалі сезону 1963/1964 перейшов до московського «Спартака», який у той час очолював Борис Афанасьєв, а з нового сезону — Всеволод Бобров. Спочатку був дублером Прохорова і Платова, а вже через рік — першим воротарем «червоно-білих». Триразовий чемпіон СРСР, дворазовий володар національного кубка. У вищій лізі провів 360 матчів.
На початку 1965 року поїхав у складі другої збірної СРСР до Фінляндії, але терміново повернувся додому. Його викликав старший тренр національної збірної Аркадій Чернишов на два матчі проти канадців. На старті першої гри ворота захищав [ru], а Віктор Зінгер вийшов на лід у другому періоді. У другій грі грав лише Зінгер. Основний воротар збірної Віктор Коноваленко спостерігав за цими матчами з трибуни. У складі національної команди провів п'ять сезонів, але основним був лише на чемпіонаті світу-1969 (до Швеції радянська збірна приїхала без Віктора Коноваленка). Олімпійський чемпіон 1968 року, п'ятиразовий чемпіон світу і Європи. Останнім турніром у збірній став , де основним був Владислав Третьяк, а Віктор Зінгер і [en] взагалі не виходили на лід. На Олімпійських іграх і чемпіонатах світу провів 18 матчів, а всього за збірну СРСР — 57.
Досягнення
- Олімпійський чемпіон (1): 1968
- Чемпіон світу (5): 1965, 1966, 1967, 1968, 1969
- Чемпіон Європи (5): 1965, 1966, 1967, 1968, 1969
- Чемпіон СРСР (3): 1967, 1969, 1976
- Володар кубка СРСР (2): 1970, 1971
Нагороди
- Орден «Знак Пошани» (30.05.1969)
- Медаль «За трудову відзнаку» (30.03.1965)
Посилання
- Зінгер Віктор Олександрович на сайті EliteProspects.com (англ.)
- (англійська) . Chidlovski.net. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 30 січня 2020.
- (російська) . ХК «Спартак». Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Viktor Oleksandrovich Zinger ros Viktor Aleksandrovich Zinger 29 zhovtnya 1941 Davidovo Klepikovskij rajon Ryazanska oblast SRSR 24 veresnya 2013 Moskva radyanskij hokeyist sho grav na poziciyi vorotarya Olimpijskij chempion Zasluzhenij majster sportu 1967 Viktor Zinger Narodivsya 29 zhovtnya 1941 1941 10 29 Ryazanska oblast SRSR Pomer 24 veresnya 2013 2013 09 24 71 rik Moskva Rosiya Zrist 172 sm Vaga 70 kg Poziciya vorotar Prof klubi Spartak Moskva Nac zbirna SRSR Igrova kar yera 1958 1977Sportivna kar yeraNarodivsya v Ryazanskij oblasti de jogo rodina perebuvala v evakuaciyi pid chas Nimecko radyanskoyi vijni Vihovanec hokejnoyi shkoli moskovskogo CSKA trener Boris Afanasyev Z simnadcyati rokiv perebuvav v osnovnij komandi ale za tri sezoni ne zigrav zhodogo matchu Bezzaperechnim pershim nomerom klubu buv Mikola Puchkov a pri neobhidnosti jogo zaminyali Yurij Ovchukov i Vitalij Pavlushkin 1961 roku perejshov do armijskoyi komandi z Kujbisheva debyutanta vishoyi ligi Viktor Zinger vidrazu stav osnovnim golkiperom klubu Pislya dvoh sezoniv vidbulosya skorochennya napolovinu kilkosti uchasnikiv v elitnomu divizioni Sered nevdah opinilisya i SKA Kujbishev Viktor Zinger u rozpali sezonu 1963 1964 perejshov do moskovskogo Spartaka yakij u toj chas ocholyuvav Boris Afanasyev a z novogo sezonu Vsevolod Bobrov Spochatku buv dublerom Prohorova i Platova a vzhe cherez rik pershim vorotarem chervono bilih Trirazovij chempion SRSR dvorazovij volodar nacionalnogo kubka U vishij lizi proviv 360 matchiv Na pochatku 1965 roku poyihav u skladi drugoyi zbirnoyi SRSR do Finlyandiyi ale terminovo povernuvsya dodomu Jogo viklikav starshij trenr nacionalnoyi zbirnoyi Arkadij Chernishov na dva matchi proti kanadciv Na starti pershoyi gri vorota zahishav ru a Viktor Zinger vijshov na lid u drugomu periodi U drugij gri grav lishe Zinger Osnovnij vorotar zbirnoyi Viktor Konovalenko sposterigav za cimi matchami z tribuni U skladi nacionalnoyi komandi proviv p yat sezoniv ale osnovnim buv lishe na chempionati svitu 1969 do Shveciyi radyanska zbirna priyihala bez Viktora Konovalenka Olimpijskij chempion 1968 roku p yatirazovij chempion svitu i Yevropi Ostannim turnirom u zbirnij stav de osnovnim buv Vladislav Tretyak a Viktor Zinger i en vzagali ne vihodili na lid Na Olimpijskih igrah i chempionatah svitu proviv 18 matchiv a vsogo za zbirnu SRSR 57 DosyagnennyaOlimpijskij chempion 1 1968 Chempion svitu 5 1965 1966 1967 1968 1969 Chempion Yevropi 5 1965 1966 1967 1968 1969 Chempion SRSR 3 1967 1969 1976 Volodar kubka SRSR 2 1970 1971NagorodiOrden Znak Poshani 30 05 1969 Medal Za trudovu vidznaku 30 03 1965 PosilannyaZinger Viktor Oleksandrovich na sajti EliteProspects com angl anglijska Chidlovski net Arhiv originalu za 25 lyutogo 2019 Procitovano 30 sichnya 2020 rosijska HK Spartak Arhiv originalu za 30 sichnya 2020 Procitovano 30 sichnya 2020