Зима Василь Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зима (прізвище).

Василь Олександрович Зима (нар. 16 грудня 1977, м. Миколаїв, Україна) — український журналіст, поет, прозаїк. Син Олександра Зими. Член Національної спілки письменників України (2003).

Василь Олександрович Зима
Народився	16 грудня 1977(1977-12-16) (46 років) м. Миколаїв, Україна
Громадянство	УРСР →  Україна
Національність	українець
Alma mater	Київський університет
Членство	Національна спілка письменників України
лауреат літературного конкурсу «Гранослов», Міжнародна премія імені Олеся Гончара (2003). Доробок Автор книг: «Сільська любов та інші жахіття» (2018), «Кровь желто-синего цвета...» (2014), «На небо, в Ниццу» (2012), «Ukrainian Dream. Последний заговор» (2010), «Етюди сонячних країн» (1998), «Гра в піжмурки» (2003). Примітки Названі лауреати Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» за 2020 рік [ 18 січня 2021 у Wayback Machine.] // Буквоїд, 25 березня 2020 р. Василь Зима презентує книгу «Сільська любов та інші жахіття» [ 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Експрес, 7 листопада 2018 р. Зима, В. Кровь желто-синего цвета... — Фоліо, 2014. — 77 с. — . Зима, В. На небо, в Ниццу. — Фоліо, 2012. — 383 с. — . Зима, В. Ukrainian Dream. Последний заговор. — Фоліо, 2010. — 448 с. — . Джерела Кухарук Р. Там, де глибина // Фраза, 2005, № 1. Посилання Зима Василь Олександрович [ 22 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // ЕСУ