Заморожений жах

«Заморожений жах» (англ. Deep Freeze) — фільм жахів 2002 року режисера Джона Карла Бюхлера. Сценарій написали Роберт Борис, Денніс А. Пратт і Метью Джейсон Волш, фільм зняли у Німеччині у 2001 році. Для ринку США стрічка отримала іншу назву.

Заморожений жах
Deep Freeze
Жанр	жахи
Режисер	Джон Карл Бюхлер
Продюсер	Джон Карл Бюхлер Джеймс Розенталь
Сценарист	Роберт Борис Денніс А. Пратт Меттью Джейсон Волш
У головних ролях	Гетц Отто Роберт Аксельрод Норман Коул Ребека Раян
Оператор	Том Колловей
Композитор	Кен Вілльямс
Монтаж	Джей-Джей Джексон
Кінокомпанія	Regent Productions
Дистриб'ютор	Regent Worldwide Sales
Тривалість	80 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	2002
Дата виходу	10 червня 2002 (Світ)
IMDb	ID 0272036

Сюжет

Компанія Geotech побудувала велику антарктичну базу для буріння нафти. У закладі працюють доктор Моніка Келсі (Александра Камп-Гореневельд), Нельсон Шнайдер (Гец Отто) та шість працівників. Під час бурхливої бурі на вертольоті прибуває науково-дослідна команда, яка вимушена приземлитися через наближення ще більшого погіршення погоди. Geotech відправила їх для розслідування смерті працівника Ленні (Роберт Аксельрод), зникнення Карла та Ліппського, а також таємничих поштовхів, які вражають район, сподіваючись дізнатися причину цих подій до приїзду слідчої групи ООН, яка може закрити базу. Керівник групи, професор Тед Джейкобсон (Девід Мілберн), має романтичні стосунки з доктором Келсі. Решта членів його команди — це чотири аспіранти: Аріанна (Карен Нієчі), Том (ГовардГалкомб), Апдейт (Девід Леннеман) і Кертіс (Аллен Лі Гафф). Несподівано з'являється гігантський чорний трилобіт і нападає на доктора Келсі. Один за одним монстр вбиває решту команди.

У ролях

Актор	Роль
Гетц Отто	Нельсон Нельсон
Роберт Аксельрод	Ленні Ленні
Норман Коул	Мансон Мансон
Ребека Раян	Кейт Кейт
Аллен Лі Гафф	Кертіс Кертіс
Александра Камп-Гроневельд	Моніка Келсі Моніка Келсі
Карен Нєчі	Аріанна Аріанна
Говард Голкомб	Том Том
Девід Мілберн	Тед Джейкобсон Тед Джейкобсон
Девід Леннеман	Апдейт Апдейт
Біллі Меддокс	Клайд Клайд
Тунде Бабалолун	Шоклі Шоклі

Сприйняття

М. Дж. Сімпсон зазначає, що фільм режисера та продюсера «легенди спецефектів Джона Карла Бюхлера». Говорячи про гігантського монстра-трилобіта, він написав: «Це не був би фільм Джона Карла Бюхлера якби не було смертельної гумової ляльки-монстра», уточнюючи: «Звичайно, він повинен бути значно смертоноснішим і хижішим, ніж якими вважають трилобіти були». Він також зауважив, що хоча команда сценаристів мала кращі роботи, хоча «три сценаристи, зазначені в титрах, не обов'язково створять хороший сценарій, а цей — провал». Щодо гриму та оформлення монстра він визнав: «щоб бути справедливим, трилобіт — це добре зроблений спецефект, особливо, коли його бачать, брязкаючим по підлозі», але щодо антагоніста — «просто безглузда концепція для монстра». Він також зазначив недоліки у виробничому дизайні та «неохайності» титрів. Він зробив висновок: «У нього є кілька гострих відчуттів, кілька непередбачуваних жартів і купа зовнішніх кадрів з „Щось“, в персонажів є певна глибина, а в акторській грі немає невдалих королев крику, що є щастям».

«Dread Central» перераховує критерії, за якими глядачі повинні визначити, що цей фільм поганий: його передумова є похідною від «Чужого», сюжетна лінія «нахабно копіює більш ніж один відомий жанровий фільм», і що особливо фахівці зі спецефектів «рідко коли досягають успіху, коли займають режисерське крісло», спецефекти нічим не примітні, режисер уже відомий за «Гоблінами 3», а провідний сценарист — людина, відповідальна за «Дворових собак». Потім рецензент говорить про чудовисько трилобіта, що володіє уявною та незрозумілою силою телепортації та читання думок. Назвавши цю істоту «Триллі», оглядач пише: «Триллі, бачите, це не звичайна людожерська, доісторична комаха, що прокинулася від крижаного сну. Ні, Триллі має магічні сили, яких не мала ваша типова доісторична комаха-людожер. Трилли, схоже, екстрасенс. Так само як Санта, Триллі знає, коли ви спите, і знає, коли ви не спали, і напевно знає, коли ви приймаєте ванну чи душ. Найголовніше, що Триллі знає, коли ти один. Він ціпеніє, якщо у кімнаті кілька людей, які щось обговорюють, але в той момент, коли хтось залишався один у цій кімнаті, Трилли раптово завдавав удар, очевидно сховавшись десь в кімнаті, терпляче чекаючи того самого моменту, коли хтось буде наодинці. Смішно, як часто це відбувалося». Він зазначає, що сюжет не робить спроб пояснити, як така велика та повільна істота може так вільно та швидко пересуватися. Він робить висновок, що фільм «сприймає себе занадто серйозно, враховуючи дурну концепцію вбивці доісторичного таргана», написавши, що здавалося: «Бюхлер намагався зробити істоту у стилі 1950-х років, але помилково обрав шлях для істоти з менталітетом сучасного флешера». «Тут немає ніякого напруження, і найшокуюче, враховуючи послужний список режисера, ми навіть не отримуємо хорошого вбивства. Попри те, що його знімала людина, яка створила більш ніж достойну частку кривавих ефектів для фільмів, „Заморожений жах“ напрочуд в'ялий».

Скотт Вайнберг з eFilmCritic Reviews зазначив, що «Роджер Корман все ще штампує барахло», написавши, що «„Заморожений жах“ — у багато чому схожий на „Щось“ Джона Карпентера — мінус майстерність, артистизм і талант». Його висновок полягав у тому, що фільм був «одним із найменших професійних зусиль режисера Дж. К. Бюхлера».

Примітки

1. Mick Martin, Marsha Porter (2004). DVD & video guide 2005. . с. 279, 1547. ISBN .
2. . . . Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 19 березня 2011.
3. Jon Condit (21 лютого 2005). . . Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 19 березня 2011.
4. Scott Weinberg. . eFilmCritic. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 19 березня 2011.

Посилання

1. Deep Freeze на сайті IMDb (англ.) (станом на 14.01.2020)