Вале рій Васи льович Закуси ло 27 жовтня 1987 19871027 18 січня 2020 старший солдат Збройних Сил України учасник російсь

Вале́рій Васи́льович Закуси́ло (27 жовтня 1987(19871027) — 18 січня 2020) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.

Валерій Закусило
Старший солдат

Загальна інформація
Народження	27 жовтня 1987(1987-10-27) Сігулда
Смерть	18 січня 2020(2020-01-18) (32 роки) Оріхове
Псевдо	«Морячок»
Військова служба
Роки служби	-2020
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	72 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна Бої за Бахмутку (з 2017)
Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Закусило.

Життєпис

Народився 1987 року у місті Сігулда (Латвія). До 1991 року мешкав у латвійському місті Вангажі. Після розлучення батьків разом із батьком повернувся на його батьківщину — у село Гуничі (Овруцький район, Житомирська область), де ходив до школи. Закінчив . Мешкав у місті Біла Церква (Київська область).

Під час війни спочатку проходив службу у 36-й окремій бригаді морської піхоти, а потім підписав контракт в 72-й бригаді. Старший солдат, номер обслуги кулеметного взводу роти вогневої підтримки.

18 січня 2020-го загинув від кульового поранення у голову внаслідок ворожого обстрілу в Попаснянському районі — біля села Оріхове увечері, тривав понад півтори години, з гранатометів та стрілецької зброї із боку окупованого села Березівське.

22 січня 2020 року похований у Білій Церкві, на Алеї Слави кладовища «Сухий Яр», в місті оголосили День жалоби

Без Валерія лишилися батько Василь Степанович, мати (в Латвії), дві сестри (в Ірландії), дружина Гонтаренко (Закусило) Надія Володимирівна, дві сестри, дружина Надія та дві доньки — Анджеліна та Адель.

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 50/2020 від 11 лютого 2020 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 18 січня.

Примітки

. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 16 травня 2020.
. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 16 травня 2020.
Указ Президента України від 11 лютого 2020 року № 50/2020 «Про відзначення державними нагородами України»
. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 січня на YouTube

Джерела

Закусило Валерій Васильович [ 21 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 16 травня 2020.

[2] . Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 16 травня 2020.

[3] Указ Президента України від 11 лютого 2020 року № 50/2020 «Про відзначення державними нагородами України»

[4] . mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.

[5] Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 18 січня на YouTube