Задорожний Михайло Гнатович

Миха́йло Гна́тович Задоро́жний (нар. 1 серпня 1920(19200801) — 28 січня 2004) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир мінометного дивізіону 139-го мінометного полку 5-ї артилерійської дивізії 4-го артилерійського корпусу прориву РГК, капітан. Герой Радянського Союзу (1946).

Михайло Гнатович Задорожний
Народження	1 серпня 1920(1920-08-01) Порфирівка
Смерть	28 січня 2004(2004-01-28) (83 роки) Дніпропетровськ
Поховання	Дніпро
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	артилерія
Роки служби	1940–1972
Звання	Полковник
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Варшави»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Задорожний.

Біографія

Народився 1 серпня 1920 року в селі Порфирівка Олександрійського повіту Кременчуцької губернії (нині — село Бокове Долинського району Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. До 1930 року навчався у місцевій школі, потім — у школі селища Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області. З 1938 року — працівник Асканійського зернорадгоспу. У 1939 році навчався на шоферських курсах у місті Оріхів Запорізької області.

У серпні 1940 року добровільно вступає до лав РСЧА. У вересні 1941 року закінчив прискорений курс Краснодарського зенітного артилерійського училища. Член ВКП(б) з серпня 1941 року. Перебував у Сталінградському військовому окрузі, у грудні 1941 року закінчив Курси перепідготовки командирів мінометних батарей.

На фронтах німецько-радянської війни лейтенант М. Г. Задорожний з квітня 1942 року. Воював на Брянському, Центральному, 1-у Білоруському фронтах, спочатку заступником командира батареї, пізніше командиром батареї мінометного полку. З лютого 1943 по травень 1946 року — командир мінометного дивізіону 139-го мінометного полку. У липні i вересні 1944 року був поранений.

Особливо командир 2-го дивізіону капітан М. Г. Задорожний відзначився під час боїв за Берлін. 16 квітня 1945 року після артилерійської підготовки піхотинці 1-го батальйону 68-го гвардійського стрілецького полку 23-ї гвардійської стрілецької дивізії пішли у наступ, проте були зупинені й вимушені залягти через вогонь 75-мм гармати і 2-х станкових кулеметів ворога. Капітан Задорожний, що перебував у батальйоні, викликав вогонь дивізіону, внаслідок чого вогневі точки супротивника були знищені й піхота пішла вперед. 21 квітня у берлінському передмісті Рейнікендорф наступ бійців 2-го батальйону того ж полку стримували ворожа артилерія та кулеметники. Капітан Задорожний, перебуваючи на даху найвищого будинку, вміло скорегував вогонь мінометного дивізіону, внаслідок чого подавлено вогонь 4 протитенкових гармат, 3 кулеметів і розсіяно групи фаустпатронників. Передмістя Берліна було захоплене піхотинцями. 23 квітня з групою розвідників увірвався до передмістя Берліна Панков, вибив ворога з найвищого будинку в окрузі й встановив на його даху червоний прапор.

По закінченні війни продовжив військову службу. У 1949 році закінчив Вищу офіцерську артилерійську школу в Ленінграді. Працював у військових комісаріатах республік Середньої Азії, Казахстану. З травня 1972 року полковник М. Г. Задорожний — у відставці.

Мешкав у Дніпропетровську. З 25 лютого 1989 по 12 вересня 1991 року очолював Раду ветеранів Індустріального району міста. Помер 28 січня 2004 року. Похований на Лівобережному цвинтарі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 травня 1946 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітану Задорожному Михайлу Гнатовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6797).

Був нагороджений українським орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), радянськими двома орденами Леніна (24.03.1945, 15.05.1946), орденом Червоного Прапора (14.11.1943), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (15.09.1944, 11.03.1985), двома орденами Червоної Зірки і медалями.

Література

• Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 109–111.
• В. Маруценко. Боковенька. Степовики. Біографічний довідник. Долинська, 2007, стор. 55.

Примітки

1. Нагородний лист — представлення до звання Героя Радянського Союзу(рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 30 листопада 2014.

Посилання

• Біографія на сайті «Герои страны» [Архівовано 15 грудня 2012 у WebCite](рос.)
• Безсмертний полк: Дніпропетровськ^{[недоступне посилання з липня 2019]}