Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Жорж Канґіє́м, Канґіле́м (фр. Georges Canguilhem; фр.: [kɑ̃ɡijɛm, kɑ̃ɡilɛm]; нар. 4 червня 1904, Кастельнодарі — 11 вересня1995) — французький лікар, філософ, гносеолог і викладач Колеж де Франс.
| Жорж Канґієм | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Georges Canguilhem | ||||
 | ||||
| Народження | 4 червня 1904[1][3] Кастельнодарі | |||
| Смерть | 11 вересня 1995[1][3] (91 рік) Марлі-ле-Руа | |||
| Громадянство (підданство) |  Франція | |||
| Знання мов | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Georges Jean Bernard Canguilhem[6] | |||
| Діяльність | ||||
| Викладав | Паризький університет і Колеж де Франс | |||
| Член | Міжнародна академія історії науки | |||
| Alma mater | Вища нормальна школа | |||
| Літературний напрям | d[7] | |||
| Зазнав впливу | ||||
| Вчителі | Еміль-Огюст Шартьє | |||
| Відомі студенти | d, d, Мішель Фуко, Етьєн Балібар, Жозе Кабаніс, Жиль Делез і d[8] | |||
| Нагороди | ||||
| | ||||
Біографія
1924 року Жорж Канґієм був прийнятий до Вищої нормальної школи. Того ж року туди поступили також Жан-Поль Сартр, Реймон Арон і Поль Нізан. Він пройшов агрегацію в 1927 році, а потім викладав у середніх школах у різних містах Франції. Під час викладання в Тулузі Канґієм почав вивчати медицину. 1941 року він отримав посаду в Страсбурзькому університеті, де 1943 року здобув ступінь доктора медицини.
Канґієм брав активну участь у русі Опору під псевдонімом «Лафон». Працював лікарем в Оверні. У червні 1944 року на південь від Клермон-Феррана на Мон-Муше він брав участь в одній з найбільших битв між силами руху опору та німецькими військами.
У 1948 році він став деканом філософського факультету в Страсбурзі. Через сім років він став професором Сорбонни і змінив Гастона Башляра на посаді директора Інституту історії науки. Він обіймав цю посаду до виходу на пенсію в 1971 році, але й далі продовжував займатися дослідженнями.
Канґієм був генеральним інспектором з уроків філософії та головою екзаменаційної комісії з питань агрегації, таким чином він мав великий і безпосередній вплив на організацію уроків філософії у Франції і був відомий не одному поколінню академічних філософів як суворий екзаменатор. Він мав значний вплив на таких філософів, як Жиль Дельоз, Мішель Серр, Жак Дерріда, Мішель Фуко, Луї Альтюссер та Жильбер Сімондон.
Починаючи з 1990-х років, Канґієм також все частіше розглядався як незалежний теоретик. На основі робіт нейрофізіологів Курта Гольдштейна та Віктора фон Вайцзекера він формулює філософію, засновану на науках про життя та на медицині, яка підходить до знань та науки з точки зору життя та живого. Разом з Гастоном Башляром він є засновником методології історії науки, яка у вигляді історичної епістемології чи гносеологічної історії досліджує внутрішню логіку історичних структур пізнання у зв'язку з актуальністю відповідного знання в сьогоденні. Однією з методологічно значущих відмінностей є відмінність між об'єктом історії науки та об'єктом самої науки. Історія науки сама по собі не є наукою. Її об'єктом є знання у його суспільному, релігійному, політичному та моральному значенні, знання як феномен культури, а не лише як логічно послідовна структура речень. Проект філософії Канґієма полягає в тому, щоб зробити історію та історичність людського знання зрозумілими з погляду життя, а не з погляду науки. Його філософія робить акцент на протиріччі, а не на ідентичності, на помилках, а не на позачасових істинах. Йти за цими слідами означає залишити лінійний шлях історії, повернути знання до його життєвих сил і відновити норми до їхнього унікального різноманіття. За допомогою такої філософської програми, наріжний камінь якої був закладений у написанні про нормальне та патологічне ще в 1943 році, Канґієм створив стандарт історичної критики наукової об'єктивності, на який спирається французька повоєнна філософія.
1983 року Канґієм був нагороджений медаллю Джорджа Сартона, однією з найпрестижніших премій за досягнення в розвитку історії науки від Товариства історії науки (HSS), заснованого Джорджем Сартоном та Лоуренсом Джозефом Гендерсоном.
Помер 11 квітня 1995 року.
Праці
Есеї
- Avec Camille Planet, Traité de logique et de morale, Robert & fils impr., Marseille, 1939.
- Essai sur quelques problèmes concernant le normal et le pathologique (1943), réédité sous le titre Le Normal et le Pathologique, augmenté de Nouvelles Réflexions concernant le normal et le pathologique (1966), 9e rééd. PUF/Quadrige, Paris, 2005 .
- La Connaissance de la vie (1952), réédition revue et augmentée Vrin, Paris, 1965 et 1992 .
- La Formation du concept de réflexe aux XVII—XVIII s., PUF, Paris, 1955, rééd. : Éd. Vrin, Coll. " Histoire des sciences ", .
- Avec Georges Lapassade, Jean Piquerol, Jacques Ulmann, Du développement à l’évolution au XIX s. (1962), Paris, PUF/Quadrige, 2003 .
- Études d'histoire et de philosophie des sciences concernant les vivants et la vie (1968) 7e rééd. Vrin, Paris, 1990 .
- Idéologie et rationalité dans l'histoire des sciences de la vie (1977), Éd. Vrin, coll. poche " Bibliothèque des textes philosophiques ", Paris, 2009, .
- La Santé, concept vulgaire et question philosophique (1988), Sables, Pin-Balma, 1990 .
Лекції
- " Descartes et la technique ", in Travaux du XIe congrès international de philosophie, t.II, p.77-85, Hermann, Paris, 1937.
- " Activité technique et création ", in Communications et Discussions, 2× 10{{{1}}} série, P., Société toulousaine de philosophie, Toulouse, 1938.
- " Qu'est-ce que la psychologie ? ", in Revue de métaphysique et de morale, 1958.
- " Raymond Aron et la philosophie critique de l'histoire ", №in Enquête, 1989.
- " Max Weber ", 1992 онлайн [ 30 травня 2013 у Wayback Machine.]
- " Vie et mort de Jean Cavaillès ", Éd. Allia, 1996 .
Найважливіші статті
- " Une pédagogie de la guérison est-elle possible? ", in Nouvelle Revue de psychanalyse, n°XVII, p.13-26, Paris, juin 1978.
- " Le cerveau et la pensée " (1980), in G. Canguilhem, philosophe, historien des sciences, 1992, p.11 à 33 .
- " Vie " et " Régulation ", articles de l’Encyclopædia Universalis (1974), 2e éd., Paris, 1989.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Bischoff G., Foessel G., Baechler C. Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne / Fédération des sociétés d'histoire et d'archéologie d'Alsace — 1982. — 4434 с.
- Internet Philosophy Ontology project
- Czech National Authority Database
- CONOR.Sl
- https://deces.matchid.io/search?advanced=true&ln=Canguilhem&fn=Georges&bd=1904
- https://www.academia.edu/5446602
- https://www.cairn.info/revue-bulletin-de-psychologie-2009-3-page-213.htm
Література
- Dominique Lecourt: Georges Canguilhem PUF, Paris 2008 (Reihe: Que sais je ?).
- Georges Canguilhem, philosophe, historien des sciences Actes du colloque organisé au Palais de la Découverte les 6, 7 et 8 décembre 1990 par Étienne Balibar, M. Cardot, F. Duroux, M. Fichant, Dominique Lecourt et J. Roubaud, Bibliothèque du Collège International de Philosophie. Albin Michel, Paris 1993 .
- Georges Canguilhem. Philosophie de la vie François Dagonet, Paris 1997.
- Special issue of «Economy and Society» dedicated to G. Canguilhem. Economy and Society 27:2-3. 1998.
- R. Horton: G. C. Philosopher of disease in: Journal of the Royal Society of Medicine 88:316-319. 1995.
- Borck, Cornelius (Hrsg.): Maß und Eigensinn: Studien im Anschluss an Georges Canguilhem. München: Wilhelm Fink 2005.
- Heike Delitz: Bergson-Effekte. Aversionen und Attraktionen im französischen soziologischen Denken, Weilerswist: Velbrück 2015, S. 268—288.
Посилання
- Бібліографія. Жорж Канґієм // Німецька національна бібліотека
- Georges Canguilhem, 1904—1995 [ 13 липня 2021 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Zhorzh Kangiye m Kangile m fr Georges Canguilhem fr kɑ ɡijɛm kɑ ɡilɛm nar 4 chervnya 1904 Kastelnodari 11 veresnya1995 francuzkij likar filosof gnoseolog i vikladach Kolezh de Frans Zhorzh Kangiyemfr Georges CanguilhemNarodzhennya4 chervnya 1904 1904 06 04 1 3 KastelnodariSmert11 veresnya 1995 1995 09 11 1 3 91 rik Marli le RuaGromadyanstvo piddanstvo FranciyaZnannya movfrancuzka 1 4 5 Im ya pri narodzhennifr Georges Jean Bernard Canguilhem 6 Diyalnististorik nauki likar vikladach universitetu uchasnik francuzkogo Ruhu Oporu istorik doslidnikVikladavParizkij universitet i Kolezh de FransChlenMizhnarodna akademiya istoriyi naukiAlma materVisha normalna shkolaLiteraturnij napryamd 7 Zaznav vplivuGaston BashlyarVchiteliEmil Ogyust ShartyeVidomi studentid d Mishel Fuko Etyen Balibar Zhoze Kabanis Zhil Delez i d 8 Nagorodizolota medal Nacionalnogo centru naukovih doslidzhen 1987 d 1983 Biografiya1924 roku Zhorzh Kangiyem buv prijnyatij do Vishoyi normalnoyi shkoli Togo zh roku tudi postupili takozh Zhan Pol Sartr Rejmon Aron i Pol Nizan Vin projshov agregaciyu v 1927 roci a potim vikladav u serednih shkolah u riznih mistah Franciyi Pid chas vikladannya v Tuluzi Kangiyem pochav vivchati medicinu 1941 roku vin otrimav posadu v Strasburzkomu universiteti de 1943 roku zdobuv stupin doktora medicini Kangiyem brav aktivnu uchast u rusi Oporu pid psevdonimom Lafon Pracyuvav likarem v Overni U chervni 1944 roku na pivden vid Klermon Ferrana na Mon Mushe vin brav uchast v odnij z najbilshih bitv mizh silami ruhu oporu ta nimeckimi vijskami U 1948 roci vin stav dekanom filosofskogo fakultetu v Strasburzi Cherez sim rokiv vin stav profesorom Sorbonni i zminiv Gastona Bashlyara na posadi direktora Institutu istoriyi nauki Vin obijmav cyu posadu do vihodu na pensiyu v 1971 roci ale j dali prodovzhuvav zajmatisya doslidzhennyami Kangiyem buv generalnim inspektorom z urokiv filosofiyi ta golovoyu ekzamenacijnoyi komisiyi z pitan agregaciyi takim chinom vin mav velikij i bezposerednij vpliv na organizaciyu urokiv filosofiyi u Franciyi i buv vidomij ne odnomu pokolinnyu akademichnih filosofiv yak suvorij ekzamenator Vin mav znachnij vpliv na takih filosofiv yak Zhil Deloz Mishel Serr Zhak Derrida Mishel Fuko Luyi Altyusser ta Zhilber Simondon Pochinayuchi z 1990 h rokiv Kangiyem takozh vse chastishe rozglyadavsya yak nezalezhnij teoretik Na osnovi robit nejrofiziologiv Kurta Goldshtejna ta Viktora fon Vajczekera vin formulyuye filosofiyu zasnovanu na naukah pro zhittya ta na medicini yaka pidhodit do znan ta nauki z tochki zoru zhittya ta zhivogo Razom z Gastonom Bashlyarom vin ye zasnovnikom metodologiyi istoriyi nauki yaka u viglyadi istorichnoyi epistemologiyi chi gnoseologichnoyi istoriyi doslidzhuye vnutrishnyu logiku istorichnih struktur piznannya u zv yazku z aktualnistyu vidpovidnogo znannya v sogodenni Odniyeyu z metodologichno znachushih vidminnostej ye vidminnist mizh ob yektom istoriyi nauki ta ob yektom samoyi nauki Istoriya nauki sama po sobi ne ye naukoyu Yiyi ob yektom ye znannya u jogo suspilnomu religijnomu politichnomu ta moralnomu znachenni znannya yak fenomen kulturi a ne lishe yak logichno poslidovna struktura rechen Proekt filosofiyi Kangiyema polyagaye v tomu shob zrobiti istoriyu ta istorichnist lyudskogo znannya zrozumilimi z poglyadu zhittya a ne z poglyadu nauki Jogo filosofiya robit akcent na protirichchi a ne na identichnosti na pomilkah a ne na pozachasovih istinah Jti za cimi slidami oznachaye zalishiti linijnij shlyah istoriyi povernuti znannya do jogo zhittyevih sil i vidnoviti normi do yihnogo unikalnogo riznomanittya Za dopomogoyu takoyi filosofskoyi programi narizhnij kamin yakoyi buv zakladenij u napisanni pro normalne ta patologichne she v 1943 roci Kangiyem stvoriv standart istorichnoyi kritiki naukovoyi ob yektivnosti na yakij spirayetsya francuzka povoyenna filosofiya 1983 roku Kangiyem buv nagorodzhenij medallyu Dzhordzha Sartona odniyeyu z najprestizhnishih premij za dosyagnennya v rozvitku istoriyi nauki vid Tovaristva istoriyi nauki HSS zasnovanogo Dzhordzhem Sartonom ta Lourensom Dzhozefom Gendersonom Pomer 11 kvitnya 1995 roku PraciEseyi Avec Camille Planet Traite de logique et de morale Robert amp fils impr Marseille 1939 Essai sur quelques problemes concernant le normal et le pathologique 1943 reedite sous le titre Le Normal et le Pathologique augmente de Nouvelles Reflexions concernant le normal et le pathologique 1966 9e reed PUF Quadrige Paris 2005 ISBN 2130549586 La Connaissance de la vie 1952 reedition revue et augmentee Vrin Paris 1965 et 1992 ISBN 2711611329 La Formation du concept de reflexe aux XVII XVIII s PUF Paris 1955 reed Ed Vrin Coll Histoire des sciences ISBN 2711601099 Avec Georges Lapassade Jean Piquerol Jacques Ulmann Du developpement a l evolution au XIX s 1962 Paris PUF Quadrige 2003 ISBN 2130538355 Etudes d histoire et de philosophie des sciences concernant les vivants et la vie 1968 7e reed Vrin Paris 1990 ISBN 2711601080 Ideologie et rationalite dans l histoire des sciences de la vie 1977 Ed Vrin coll poche Bibliotheque des textes philosophiques Paris 2009 ISBN 2711622045 La Sante concept vulgaire et question philosophique 1988 Sables Pin Balma 1990 ISBN 2907530348 Lekciyi Descartes et la technique in Travaux du XIe congres international de philosophie t II p 77 85 Hermann Paris 1937 Activite technique et creation in Communications et Discussions 2 10 1 serie P Societe toulousaine de philosophie Toulouse 1938 Qu est ce que la psychologie in Revue de metaphysique et de morale 1958 Raymond Aron et la philosophie critique de l histoire in Enquete 1989 Max Weber 1992 onlajn 30 travnya 2013 u Wayback Machine Vie et mort de Jean Cavailles Ed Allia 1996 ISBN 2911188179 Najvazhlivishi statti Une pedagogie de la guerison est elle possible in Nouvelle Revue de psychanalyse n XVII p 13 26 Paris juin 1978 Le cerveau et la pensee 1980 in G Canguilhem philosophe historien des sciences 1992 p 11 a 33 ISBN 2226062017 Vie et Regulation articles de l Encyclopaedia Universalis 1974 2e ed Paris 1989 PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Bischoff G Foessel G Baechler C Nouveau dictionnaire de biographie alsacienne Federation des societes d histoire et d archeologie d Alsace 1982 4434 s d Track Q29033102d Track Q3102304d Track Q103760883d Track Q15712417d Track Q101047697 Internet Philosophy Ontology project d Track Q6023365 Czech National Authority Database d Track Q13550863 CONOR Sl d Track Q16744133 https deces matchid io search advanced true amp ln Canguilhem amp fn Georges amp bd 1904 https www academia edu 5446602 https www cairn info revue bulletin de psychologie 2009 3 page 213 htmLiteraturaDominique Lecourt Georges Canguilhem PUF Paris 2008 Reihe Que sais je Georges Canguilhem philosophe historien des sciences Actes du colloque organise au Palais de la Decouverte les 6 7 et 8 decembre 1990 par Etienne Balibar M Cardot F Duroux M Fichant Dominique Lecourt et J Roubaud Bibliotheque du College International de Philosophie Albin Michel Paris 1993 ISBN 2 226 06201 7 Georges Canguilhem Philosophie de la vie Francois Dagonet Paris 1997 Special issue of Economy and Society dedicated to G Canguilhem Economy and Society 27 2 3 1998 R Horton G C Philosopher of disease in Journal of the Royal Society of Medicine 88 316 319 1995 Borck Cornelius Hrsg Mass und Eigensinn Studien im Anschluss an Georges Canguilhem Munchen Wilhelm Fink 2005 Heike Delitz Bergson Effekte Aversionen und Attraktionen im franzosischen soziologischen Denken Weilerswist Velbruck 2015 S 268 288 PosilannyaBibliografiya Zhorzh Kangiyem Nimecka nacionalna biblioteka Georges Canguilhem 1904 1995 13 lipnya 2021 u Wayback Machine