Жерно Рор

Гернот Рор (нім. Gernot Rohr, нар. 28 червня 1953, Мангайм) — німецький футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2016 по 2021 рік очолював тренерський штаб збірної Нігерії.

Гернот Рор
Гернот Рор
Гернот Рор у 2002 році
Особисті дані
Народження	28 червня 1953(1953-06-28)^[1] (71 рік)
	Мангайм, Баден-Вюртемберг, ФРН
Зріст	175 см
Вага	68 кг
Прізвисько	Fips
Громадянство	Німеччина
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
1961-1972	^[de]
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1972–1974 «Баварія» 6 (0) 1974–1975 «Вальдгоф» 21 (1) 1975–1977 «Кікерс» (Оффенбах) 62 (1) 1977–1989 «Бордо» 352 (13) Всього 441 (15)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1990 «Бордо» 1991–1992 «Бордо» 1995–1996 «Бордо» 1999–2000 «Кретей» 2002–2005 «Ніцца» 2005–2006 «Янг Бойз» 2007–2008 «Аяччо» 2008–2009 «Етюаль дю Сахель» 2009 «Нант» 2010–2012 Габон 2012–2014 Нігер 2015 Буркіна-Фасо 2016–2021 Нігерія
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Народився 28 червня 1953 року в місті Мангайм. Вихованець футбольної школи клубу ^[de] з рідного міста. З 1970 року виступав за юнацьку збірну ФРН, з якою був учасником юнацького (U-18) чемпіонат Європи 1971 року.

1972 року став гравцем «Баварії». 30 вересня 1972 року він дебютував у Бундеслізі у матчі проти «Герти» (4:0). В складі німецького гранду Гернот закріпитись не зумів, зігравши в загальній складності 6 матчів ліги за два сезони. І в 1973 році, і в 1974 році він завоював титул німецького чемпіона, а у 1974 році він також виграв Кубок чемпіонів, але так і не виходив обох фінальних матчах з «Атлетіко Мадрид» (1:1, 4:0).

Гернот Рор (ліворуч) та Антоніо Кабріні у півфіналі Кубка європейських чемпіонів 1984/85

1974 року батько Гернота ^[de], що очолював клуб Другої Бундесліги «Вальдгоф», запросив сина до своєї команди. За сезон 1974/75 зіграв 21 матчі і забив 1 гол, після чого разом з батьком покинув клуб і наступні два роки грав за «Кікерс» (Оффенбах) (перший грав у Бундеслізі, а другий — у Другій Бундеслізі).

Влітку 1977 року перейшов до французького «Бордо», за який відіграв 12 сезонів і був невід'ємною частиною гри «жирондистів». За цей час додав до переліку своїх трофеїв три титули чемпіона Франції в 1984, 1985 та 1987 роках, а також два Кубка Франції в 1986 і 1987 роках. Він також був у складі команди, що, яка ледь не пройшла у півфіналі Кубка європейських чемпіонів 1984/85 «Ювентус» з Платіні (0:3, 2:0). Рор покинув «Бордо» в 1989 році після 352 ігор (13 голів) та двох титулів найкращого захисника сезону, після чого завершив професійну кар'єру футболіста.

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри Рор залишився в «Бордо», ставши спортивним директором та керівником навчального центру. Він залишав свої обов'язки кілька разів, щоб тимчасово очолити першу команду. Так, з серпня по вересень 1990 року він заміняв Раймона Гуталса після його звільнення, і був на посаді до часу прибуття . Після звільнення Жилі Рор в сезоні 1991/92 знову керував першою командою і допоміг команді повернутись до Ліги 1.

Втретє і востаннє очолив «Бордо» в лютому 1996 року після звільнення Славолюба Муслина. Він керував командою, в якій тоді виступало «чарівне тріо» — Зінедін Зідан, Крістоф Дюгаррі і Біксант Лізаразю. «Жирондистам» з їх допомогою вдалося перемогти «Мілан» у другому матчі чвертьфіналу Кубку УЄФА, вигравши матч 3:0 після поразки 0:2 у першій грі. В підсумку команді дійшла до фіналу, де без шансів поступилась колишній команді Рора, «Баварії» (0:2, 1:3).

В сезоні 1998/99 роках був технічним директором німецького клубу «Айнтрахт», після чого приєднався до співпраці з ^[fr], колишнім президентом «Бордо», в його новому клубі, «Кретей», де провів один сезон, після чого два роки працював з молодіжною командою «Бордо».

Згодом протягом 2002—2005 років очолював тренерський штаб «Ніцци», а 22 липня 2005 року перейшов на посаду головного молодшого координатора футбольного клубу «Ред Булл» (Зальцбург). Крім того з жовтня 2005 року по вересень 2006 рок він був головним тренером швейцарського клубу «Янг Бойз». З командою Рор у сезоні 2005/06 став третім у чемпіонаті, а також дійшов до фіналу національного кубку, кваліфікувавши команду до Кубку УЄФА. Проте восени 2006 року він був змушений піти у відставку після серії невдалих ігор.

У травні 2007 року він був призначений тренером корсиканського «Аяччо» з Ліги 2, але вже в кінці серпня 2008 року був звільнений через розбіжності з президентом Орсоні.

27 листопада 2008 року став головним тренером туніського клубу «Етюаль дю Сахель», але також в команді довго не протримався і був звільнений 15 травня 2009 року, зайнявши з командою лише 3-тє місце в чемпіонаті, що не давало право зіграти у Лізі чемпіонів КАФ 2010 року.

9 червня 2009 Гернот Рор став тренером «Нанта», що саме вилетів до Ліги 2. Після ряду невдалих результатів 3 грудня 2009 року німець змушений був покинути клуб.

21 лютого 2010 року Рор замінив французького тренера Алена Жиресса на чолі національної збірної Габону. З цією збірною дійшов до чвертьфіналу домашнього Кубка африканських націй 2012 року, незабаром після чого покинув збірну.

У вересні 2012 року Гернот Рор був представлений новим тренером національної збірної Нігеру і кваліфікувався з командою на Кубок африканських націй 2013 року. На цьому турнірі Нігер зайняв останнє місце в групі і не вийшов в плей-оф, тим не менш Рор продовжив роботу з командою і покинув її лише у 20 жовтня 2014 року через ряд невдалих результатів.

На початку 2015 року він став новим головним тренером збірної Буркіна-Фасо, проте вже у грудні того ж року Рор оголосив про вихід з команди. Його причиною були не спортивні аспекти, а «важка політична ситуація» в країні.

У липні 2016 року він був одним із кандидатів на посаду головного тренера національної команди Гвінеї, але не отримав роботи і у серпні 2016 року він був призначений тренером збірної Нігерії. 7 жовтня 2017 року команда під його керівництвом кваліфікувалась на чемпіонат світу 2018 року у Росії після перемоги над Замбією з рахунком 1:0.

Титули і досягнення

Як гравця

• Чемпіон Німеччини (2):

«Баварія»: 1972–73, 1973–74

• Чемпіон Франції (3):

«Бордо»: 1983–84, 1984–85, 1986–87

• Володар Кубка Франції (2):

«Бордо»: ,

• Володар Кубка чемпіонів УЄФА (1):

«Баварія»: 1973–74

Як тренера

• Бронзовий призер Кубка африканських націй: 2019

Особисте життя

Є сином ^[de] та племінником Оскара Рора, які також були професійними футболістами.

З 1982 року має також французьке громадянство.

Примітки

1. Transfermarkt.de — 2000.
   d:Track:Q2449070
2. (German) . 11Freunde. 25 February 2008. Архів оригіналу за 22 січня 2016. Процитовано 8 May 2013.
3. Encadrement de l'équipe d'Ajaccio sur http://www.ac-ajaccio.com [ 11 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
4. . Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 21 травня 2018.
5. . Архів оригіналу за 19 травня 2009. Процитовано 21 травня 2018.
6. Leading Tunisian club fire German coach. AFP. 15 травня 2009. Процитовано 15 травня 2009.^{[недоступне посилання з 01.05.2013]}
7. (French) . lequipe.fr. 9 June 2009. Архів оригіналу за 20 вересня 2009. Процитовано 8 May 2013.
8. (French) . lequipe.fr. 3 December 2009. Архів оригіналу за 11 червня 2010. Процитовано 8 May 2013.
9. (French) . africastars.org. Архів оригіналу за 25 February 2010.
10. . BBC. 5 вересня 2012. Архів оригіналу за 22 січня 2016. Процитовано 5 вересня 2012.
11. . BBC Sport. 21 жовтня 2014. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
12. Gernot Rohr nommé sélectionneur du Burkina Faso [ 21 травня 2018 у Wayback Machine.], www.lequipe.fr, 25 février 2015.
13. . BBC Sport. 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 5 серпня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
14. . BBC Sport. 7 липня 2016. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 22 березня 2018.
15. . Punch Newspapers. Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 22 березня 2018.

Посилання

• Гернот Рор на сайті fussballdaten.de (нім.)
• Гернот Рор на сайті transfermarkt.com (англ.)